про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
17 грудня 2019 р. Справа № 120/4191/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Старшого слідчого СВ Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області Шатилом В.К. (вул. Старий бульвар, 5/37, м. Житомир)
про: стягнення матеріальної та моральної шкоди
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старшого слідчого СВ Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області Шатилом В.К. (далі - відповідач) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 18.07.2019 року на стаціонарному посту «Кочерів» Радомишльського р-ну Житомирської обл. було зупинено його автомобіль, за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 .. В останнього в подальшому відповідачем було вилучено посвідчення водія. Це спричинило порушення термінів доставки замовлення ТОВ «ЛВН Лімітед» згідно укладеного договору транспортно-експедиційного обслуговування, внаслідок чого було підготовані відповідні претензії з вимогою сплатити штрафні санкції. Такі неправомірні дії відповідача завдали матеріальних втрат та моральних страждань позивачеві. Згодом позивачеві з листа Головного управління Національної поліції Житомирської області за вих. № 5-1180/24-2019 стало відомо, що «у результаті проведення службового розслідування в ході якого встановлено факт неналежного виконання своїх службових обов'язків відповідачем, за наказом ГУНП в Житомирській області до останнього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани». Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з даним позовом, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки поданий адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
За змістом ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
П. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 495/2176/17 (провадження № 11-245апп18).
З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що діями відповідача йому завдано майнової та моральної шкоди.
Ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України, зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Системний аналіз наведених норм доводить, що компенсація моральної та матеріальної шкоди в адміністративному судочинстві є можливою за умови, якщо позивач одночасно з вимогою про компенсацію шкоди, просить суд вирішити публічно-правовий спір по суті. В іншому випадку, вимоги про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди розглядатимусть в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу учснкиів справи.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача штрафні санкції; витрати, що пов'язані із продовженням доставки вантажу та подальшому поверненні посвідчення водія ОСОБА_2 ; витрати пов'язані із необхідністю оплати правової допомоги; моральну шкоду та втрачену вигоду.
Водночас, вирішити публічно-правовий спір по суті позивач не просить. За таких обставин, суд вказує, що позовна заява з такими позовними вимоги не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже позивач звернувся захистом свого майнового права.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З наведеного вбачається, що спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист майнового права позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ч. 6 ст. 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
При чому згідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі. З огляду на суб'єктний склад сторін саме по даній справі, позивачеві необхідно звернутись за захистом свого права у порядку господарського судочинства.
Керуючись Конституцією України та ст. ст. 2, 4, 19, 170, 248, 256, 262, 293, 294, 295 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Старшого слідчого СВ Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області Шатилом В.К. про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Маслоід Олена Степанівна