16 грудня 2019 року Справа № 160/10740/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "СТИКС КОМПАНІ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
01.11.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СТИКС КОМПАНІ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовии особами №343/4.7-7/195 від 26.09.2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "СТИКС КОМПАНІ" було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
25.11.2019 на виконання наведеної ухвали від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку.
В обгрунтування клопотання було зазначено, що 26 вересня 2016 року на підставі вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, в результаті розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, Відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 343/4.7-7/195 від 26.09.2016 року.
Обставини, викладені у цій постанові, були предметом розгляду у інших судових справах: №214/5061/16-ц у Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та № 214/5061/16-ц у Дніпровському апеляційному суді.
Після отримання рішення Дніпровського апеляційного суду у справі № 214/5061/16-ц позивач 05.08.2019 звернувся до відповідача з пропозицією щодо скасування постанови №343/4.7-7/195 від 26.09.2016.
14.08.2019 відповідач надав відповідь на вищезазначене звернення позивача, в якому зазначив, що відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 постанова про накладання штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
Разом з тим, 4 липня 2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська була винесена ухвала по справі 201/9418/17, якою було накладено арешт на кошти, що знаходились на банківському рахунку позивача. Зазначена ухвала фактично зупинила будь-яку фінансово-економічну діяльність підприємства та позбавила позивача можливості оплати судового збору для звернення до суду, у встановлені чинним законодавством терміни.
Крім того, наслідком арешту рахунку позивача стала неможливість виконання зобов'язань із виплати заробітної плати працівникам ТОВ «СТИКС КОМПАНІ», що, в свою чергу, призвело до їх звільнення, в тому числі директора підприємства. Через відсутність особи, уповноваженої на право підпису на офіційних документах, підприємство було позбавлено можливості вчасного звернення до суду.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В своєму позові позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №343/4.7-7/195 від 26.09.2016 року.
При цьому, позивач в клопотанні про поновлення строку як на причину пропуску посилається на накладення арешту на кошти, що знаходились на банківському рахунку позивача ухвалою від 4 липня 2017 року Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, що, в свою чергу, призвело до звільнення працівників, в тому числі директора підприємства. Через відсутність особи, уповноваженої на право підпису на офіційних документах, підприємство було позбавлено можливості вчасного звернення до суду.
Вирішення питання поважності причин, за наявності яких може бути поновлено або продовжено процесуальний строк, закон покладає на суд.
Суд вважає, що зазначені позивачем підстави не є поважними для задоволення клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскаржувана постанова №343/4.7-7/195 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області була винесена 26.09.2016 року.
Таким чином, строк визначений на оскарження вищезазначеної постанови сплинув 26.02.2017 року.
При цьому, позивач посилається на неможливість подання позовної заяви тільки з 04.07.2017 року, у зв'язку з накладенням арешту на кошти ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та в подальшому звільненням працівників. Проте, дані події відбулися фактично більше ніж через 5 місяців після спливу шестимісячного строку на подання адміністративного позову.
Суд звертає увагу, що адміністративний позов надійшов до Дніпропетровського окружного суду 25.11.2019 року, тобто через 3 роки та фактично 2 місяці після винесення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області постанови від 26.09.2016 року №343/4.7-7/195.
Крім того, представником позивача у клопотанні зазначено, що обставини, викладені у постанові № 343/4.7-7/195 від 26.09.2016 року, були предметом розгляду в іншій судовій справі, а саме: у Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №214/5061/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стикс Компані» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Суд зазначає, що у визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об'єктивна наявність факту порушеного права, суб'єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права.
Суд зауважує, що так як позивач вважає, що винесенням постанови Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області № 343/4.7-7/195 від 26.09.2016 року було порушено його право, то з моменту винесення такої постанови або з моменту, коли він дізнався про неї, він мав право на звернення до адмністративного суду з позовної заявою.
При цьому, навіть, враховуючи посилання позивача на встановлення обставин під час розгляду справи №214/5061/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стикс Компані» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що постанова апеляційної інстанції за результатом розгляду вищезазначеної справи набрала законної сили 11.12.2018 року, тоді як звернення позивача до адміністративного суду відбулося фактично через 11 місяців.
Крім того, вищезазначені обставини не перешкоджали позивачу реалізувати своє право на оскарження постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 343/4.7-7/195 від 26.09.2016 року в порядку адміністративного судочинства, у встановлений законом строк.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку для подання адміністративного позову.
Таким чином, у встановлений судом строк, а саме до 03.12.2019 року включно, позивач не усунув недоліки позовної заяви.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд зазначає, що рекомендоване повідомлення про вручення, що підтверджує вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу, надійшло на адресу суду 13.12.2019 року.
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Суд зазначає, що станом на 16.12.2019 року позивач не виконав вимоги ухвали суду.
З огляду на вищевикладене, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 169, 248, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "СТИКС КОМПАНІ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з матеріалами адміністративного позову.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно