16 грудня 2019 року Справа № 160/11051/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/11051/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним протоколу та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
1. 06.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просить суд:
- визнати протиправним п. 15 протоколу Міністерства оборони України від 13 вересня 2019 року №122 про відмову ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , починаючи з 01 січня 2018 року, одноразову грошову допомогу як інваліду третьої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, за вирахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України у строк встановлений судом, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання ухваленого судом рішення.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 06.11.2019 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою суду від 07.11.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним протоколу та зобов'язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України, та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.
4. 19.11.2019 року позивачем були усунуті недоліки викладені в ухвалі суду від 07.11.2019 року.
5. Ухвалою суду від 20.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст. 262 КАС України.
6. Також, ухвалою суду від 20.11.2019 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:
- протокол Міністерства оборони України від 13 вересня 2019 року №122 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
- заява позивача про отримання одноразової грошової допомоги від 12.07.2018 року;
- лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 28.12.2018 року №7/14563/7 про відмову позивачу у направленні на розгляд комісії документів, з підстав відсутності права на отримання одноразової грошової допомоги;
- відомості (інформацію) на підставі, яких було прийнято оскаржуване позивачем рішення 13 вересня 2019 року №122 та всі наявні матеріали щодо суті цього спору.
7. 09.12.2019 року третя особа надала письмові пояснення по справі.
8. 10.12.2019 року відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву, із витребуваними судом документами.
9. 12.12.2019 року позивач подав до суду заяву про поважність причин неподання своєчасно відповідь на відзив відповідача.
10. Згідно з вимогами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
11. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
12. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
13. Отже, рішення у цій справі приймається судом 16.12.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
14. У позовній заяві, зазначено про те, що позивач 12 липня 2018 року через Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звернувся із заявою для отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням повторно ІІІ групи інвалідності з 01.01.2018 року, відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 651415 від 22.01.2018 року, яка пов'язана із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
15. Проте заява та додані до неї документи Міністерством оборони України належним чином розглянуті не були.
16. Вказав про те, що листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 28.12.2018 року № 7/14563/7 позивачу було повідомлено про відмову у направленні на розгляд комісії документів з підстав відсутності права на отримання одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
17. У зв'язку з порушенням своїх прав, позивач звернувся до суду, проте, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року, по справі №160/1819/19, у задоволенні позову було відмовлено.
18. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.09.2019 року по справі № 160/1819/19 позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви і документів ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини та прийняти рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
19. Так, на виконання рішення суду від 01.08.2019 року по справі №160/1819/19 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначанням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум, заяву ОСОБА_1 від 12.07.2018 року розглянуто. За результатами розгляду прийнято протокольне рішення від 13.09.2019 року за №122 - про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 01.01.2018 року 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
20. Зазначив про те, що в обґрунтування відмови Комісія вказала про таке: «відмовити в призначені одноразової грошової допомоги підполковнику у відставці ОСОБА_1 (Дніпропетровський ОТЦК та СП), якого звільнено з військової служби та 04.11.2013 року під час огляду органами МСЕК визначено особу з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія АВ №0024702 від 04.11.2013 року), а 11.12.2015 року під час повторного огляду органами МСЕК визначено особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 10 ААГ №035484 від 11.12.2015 року), а 01.01.2018 року - йому підтверджено III групу інвалідності внаслідок цієї причини та продовжено термін її дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 01.01.2018). Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без вставлення інвалідності. Заявнику групу інвалідність змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.»
21. Отже, згідно цього протоколу від 13.09.2019 року № 122 позивачу було відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 року, з підстав того, що йому було змінено групу інвалідність понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
22. З таким рішенням Комісії, а саме пунктом 15 протоколу №122 від 13.09.2019 року позивач не погоджується і вважає його протиправним та таким, що порушує його право на отримання законної державної соціальної гарантії у вигляді одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
23. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
24. В обґрунтування своєї позиції зазначив про те, що позивачу була встановлена третя група інвалідності з 08.11.2013 року. Тобто, це дата виникнення права на отримання одноразової допомоги, але відповідно до законодавства, на цю дату, тобто в редакції закону від 09.06.2013 року.
25. Вказали про те, що позивач отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 20-кратного місячного грошового забезпечення у сумі 67072, 60 гривень.
26. На момент встановлення інвалідності позивачу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та діючий на той час Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2018 року №499 не передбачали отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі в зв'язку зі зміною групи інвалідності або відсотка втрати працездатності.
27. Повторно позивачу була встановлена III група інвалідності з 01.01.2018 року, але змінено причинний зв'язок встановлення інвалідності.
28. Таким чином, відповідач на виконання вимог рішення суду від 01.08.2019 року по справі № 160/1819/19 розглянув заяву позивача відповідно до редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2018 року №499.
29. Крім того, вказали про те, що в прохальній частині позову позивач просить зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратному прожиткового мінімуму, проте, вказаний розмір одноразової грошової допомоги призначають з моменту внесення змін до ст.16 - 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
30. Таким чином, на думку відповідача, позивач вже реалізував своє право на одноразову грошову допомогу, а згідно з протоколом №11 від 27.12.2013 року вже отримав цю одноразову грошову допомогу.
31. Згідно матеріалів справи, позивачу 08.11.2013 року було вперше встановлено третю групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності, а вже повторним (третім) оглядом позивачу з 01.01.2018 року було залишено без змін групу інвалідності, проте змінено її причину.
32. Відповідач дійшов висновку про те, що первинне встановлення інвалідності позивачу відбулося 08.11.2013 року, а 01.01.2018 року було лише змінено причину її виникнення, що не є підставою для застосування до цих відносин приписів пункту 4 статті 163 Закону №2011-XII, а саме, на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата якої провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
33. Отже, відповідач вважає, що позивачу III групу інвалідності було втретє встановлено після спливу 2 років від первинного встановлення інвалідності та на підставі вище викладеного вимоги позивача задоволенню не підлягають.
ІV. ДОВОДИ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
34. Третя особа надали письмові пояснення по справі, в яких зазначено про те, що позивачу встановлена третя група інвалідності з 08.11.2013 року.
35. Вказали про те, що позивач отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 20-кратного місячного грошового забезпечення у сумі 67072, 60 гривень.
36. На момент встановлення інвалідності позивачу положеннями статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та діючий на той час Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2018 року №499 не передбачали отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку зі зміною групи інвалідності або відсотка втрати працездатності.
37. Повторно позивачу була встановлена III група інвалідності з 01.01.2018 року, але змінено причинний зв'язок встановлення інвалідності.
38. Так, на думку третьої особи заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги, необхідно розглядати відповідно до редакції статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2018 року № 499.
39. Крім того, вказали про те, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратному прожиткового мінімуму, проте вказаний розмір одноразової грошової допомоги призначають з моменту внесення змін до статті 162 Закону № 2011-XII:
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи /закон доповнено статтею 16-2 згідно із законом № 5040-VІ від 04.07.2012 року; текст статті 16-2 в редакції закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017 року.
40. Вважають, що позивачем не вірно тлумачиться вимоги чинного законодавства, оскільки, як зазначено з матеріалів наявних в справі, позивачу 08.11.2013 року було вперше встановлено третю групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності, а вже повторним (третім) оглядом позивачу з 01.01.2018 року було залишено без змін групу інвалідності, проте змінено її причину.
41. Первинне встановлення інвалідності позивачеві відбулося 08.11.2013 року, а 01.01.2018 року було лише змінено причину її виникнення, що не є підставою для застосування до таких правовідносин приписів пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, а саме, на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата якої провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
42. Таким чином, з огляду на те, що позивачу III групу інвалідності було втретє встановлено після спливу 2 років від первинного встановлення інвалідності та на підставі вище викладеного вимоги позивача задоволенню не підлягають.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
43. Судом встановлено, що позивачу, ОСОБА_1 , згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААА № 651415 від 22.01.2018 року, встановлено III групу інвалідності з 01.01.2018 року у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
44. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення III групи інвалідності, пов'язаної з захворюванням із захистом Батьківщини.
45. Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом 20 липня 2018 року листом за № 7/12332/8 заяву ОСОБА_1 разом з доданими документами було направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
46. Від Департаменту фінансів Міністерства оборони України на адресу Дніпропетровського обласного військового комісаріату надійшла відповідь від 07.12.2018 року за № 248/3/6/2115, відповідно до якої повідомлено, що 27.12.2013 року Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у сумі 67072,60 гривень.
47. Згідно з протоколом засідання Комісії № 40 від 27.05.2016 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною причинного зв'язку інвалідності (захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини), оскільки зміна відбулася понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності. Оскільки рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за довідкою МСЕК 2015 року вже прийнято, підстав для подання документів на повторний розгляд Комісії за довідкою МСЕК 2018 року, якою під час чергового огляду підтверджено інвалідність та продовжено термін її дії без зміни групи та причинного зв'язку, немає, оскільки строк після первинного встановлення інвалідності становить понад два роки.
48. Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 28.12.2018 року №7/14563/7 ОСОБА_1 повідомлено про вказану відповідь Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
49. Так, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про призначення одноразової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви і документів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.07.2018 року з приводу нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, у 250-кратному прожитковому мінімумі, встановленому законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, на дату встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи та прийняти відповідне рішення з питання нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у 250-кратному прожитковому мінімумі, встановленому законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, на дату встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми, згідно з Порядком про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві № 975.
50. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року по справі № 160/1819/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, було відмовлено.
51. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.09.2019 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року в адміністративній справі №160/1819/19, скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви і документів ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини та прийняти рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
52. На виконання рішення суду від 01.08.2019 року по справі №160/1819/19 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначанням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум, заяву ОСОБА_1 від 12.07.2018 року розглянуто. За результатами розгляду прийнято протокольне рішення від 13.09.2019 року за №122 - про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 01.01.2018 року 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
53. В обґрунтування відмови Комісія вказала про таке: «відмовити в призначені одноразової грошової допомоги підполковнику у відставці ОСОБА_1 (Дніпропетровський ОТЦК та СП», якого звільнено з військової служби та 04.11.2013 року під час огляду органами МСЕК визначено особу з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія АВ №0024702 від 04.11.2013 року), а 11.12.2015 року під час повторного огляду органами МСЕК визначено особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 10 ААГ №035484 від 11.12.2015 року), а 01.01.2018 року - йому підтверджено III групу інвалідності внаслідок цієї причини та продовжено термін її дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 01.01.2018). Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без вставлення інвалідності. Заявнику групу інвалідність змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.»
54. Отже, згідно п.15 протоколу від 13.09.2019 року № 122, позивачу було відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, з підстав того, що заявнику групу інвалідність змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
55. З вказаним рішенням Комісії, а саме пунктом 15 протоколу №122 від 13.09.2019 року позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на отримання законної державної соціальної гарантії у вигляді одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим за захистом своїх порушених прав.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
56. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
57. У відповідності до частини 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
58. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ).
59. Згідно частини 1 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
60. Частиною 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
61. Так, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
62. Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
63. Частинами 2, 4 статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕК та встановлення відсотку втрати працездатності) передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
64. В силу частини 9 статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
65. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, яка прийнята відповідно до пункту 2 статті 16-2, пункту 9 статті 16-3 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975).
66. Абзацом 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
67. Пунктом 13 Порядку №975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
68. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
69. Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
70. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 08 листопада 2013 року позивача час під час первинного огляду органами МСЕК було визнано інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0024702 від 08.11.2013 року.
71. На підставі цієї довідки, у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», отримано одноразову грошову допомогу у розмірі 20 місячного грошового забезпечення, у сумі 67072,60 гривень.
72. Наступна дата обстеження була призначена на 04 листопада 2014 року, але прибути для проходження МСЕК, у зазначену дату не було можливим з причини участі в антитерористичній операції, у такий період:
- з 11 жовтня 2014 року по 24 грудня 2014 року;
- з 04 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року;
- з 10 березня 2015 року по 06 червня 2015 року;
- з 16 червня 2015 року по 03 вересня 2015 року, що також підтверджується відповідним записами в послужному списку позивача.
73. Згідно з наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 03 вересня 2015 року, ОСОБА_1 звільнено у запас і направлено на військовий облік до Індустріально-Самарського ОМВК Дніпропетровської області.
74. Так, на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 11 вересня 2015 року № 721, відповідно до підпункту «є» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 1 Указу Президента України від 12.06.2015 року № 328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 «Про часткову мобілізацію» (зі змінами) затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VIII, майора ОСОБА_1 , заступника командира танкового батальйону 17 окремої гвардійської танкової бригади, було звільнено з військової служби.
75. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до МСЕК для проходження повторного огляду, за результатами якого 15 грудня 2015 року Дніпропетровською обласною МСЕК № 5, було повторно встановлено III групу інвалідності, але в наслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою серії 10 ААГ № 035484 від 15 грудня 2015 року.
76. Згідно матеріалів справи, виплат одноразової грошової допомоги у разі зміни причин, які призвели до інвалідності ОСОБА_1 . Міністерством оборони України не проводилось.
77. Так, на підставі чергового обстеження довідкою МСЕК серії 12 AAA № 651415 від 22.01.2018 року ОСОБА_1 з 01.01.2018 року було встановлено III групу інвалідності із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
78. На підставі вказаних вище обставин, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо вирішення питання про призначення та виплату йому, як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги.
79. У відповідності до копії Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.09.2019 року № 122, позивачу, на виконання вимог рішення суду від 01.08.2019 року по справі № 160/1819/19, було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що позивачу було змінено групу інвалідності понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
80. Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача з огляду на таке.
81. Законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.
82. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закон №2011- XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
83. Згідно із пунктом «б» частини 1 статті 16-2 (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності). Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. -у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
84. Такі положення норми статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ застосовуються при вирішення питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).
85. Стаття 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, строків же реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено, ані цим Законом, ані іншими нормативно-правовими актами.
86. Щодо обставини, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ була доповнена абзацом 2 частини 4 відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, суд зазначає про таке.
87. 01 січня 2017 набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було доповнено частиною 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 21 грудня 1991 року №2011-ХІІ абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
88. Так, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06 грудня 2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2015 по 2018 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 01 лютого 2018 року і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
89. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17).
90. Стаття 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ у редакції до 01 січня 2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.
91. Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
92. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, то позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
93. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17 (№ К/9901/41104/18).
94. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
95. Це, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, навіть теоретично.
96. Більш того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в статті Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації: « 1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».
97. Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).
98. Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06 квітня 2000 року, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
99. Дискримінація у цьому випадку проявляється у тих обставинах, що особа, якій під час первинного огляду встановлена інвалідність (або менший відсоток втрати працездатності), та яка пройшла повторний огляд на протязі дворічного строку, яким встановлено інвалідність вищої групи (або більший відсоток втрати працездатності) внаслідок хвороби, пов'язаної із проходженням військової служби має право на одноразову грошову допомогу, а яка за тих самих обставин, внаслідок тих чи інших причин пропустила дворічний строк - не має.
100. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності , оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.
101. Таким чином, позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16, 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 2011 року №2011-ХІІ у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
102. Таким чином, враховуючи вищенаведене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування п.15 протоколу Міністерства оборони України від 13 вересня 2019 року №122 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
103. Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2018 року, одноразову грошову допомогу, як інваліду третьої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням раніше виплачених сум.
104. Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
105. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним протоколу та зобов'язання вчинити певні дії, є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
106. Стосовно встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі.
107. У відповідності до вимог частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
108. За вказаних обставин, встановлення судового контролю є правом суду а не його обов'язком.
109. Враховуючи обставини справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній адміністративній справі.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
110. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
111. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
112. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
113. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
114. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
115. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).
116. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
117. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
118. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
119. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, з тих підстав, зміни групу інвалідності позивача понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
120. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, підлягають задоволенню та визнанню протиправним та скасування п.15 протоколу Міністерства оборони України від 13 вересня 2019 року №122 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а також зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2018 року, одноразову грошову допомогу, як інваліду третьої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням раніше виплачених сум.
121. Щодо розподілу судових витрат.
122. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
123. Згідно частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
124. Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
125. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
126. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним протоколу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
127. Визнати протиправним та скасувати пункт 15 протоколу Міністерства оборони України від 13 вересня 2019 року №122 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
128. Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2018 року, одноразову грошову допомогу, як інваліду третьої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням раніше виплачених сум.
129. Судові витрати розподілу не підлягають.
130. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
131. Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-кт, Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990305).
132. Третя особа: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, 16, код ЄДРПОУ 08353525).
133. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
134. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
135. Повний текст рішення складено 16.12.2019 року.
Суддя В.В Ільков