17 грудня 2019 року Справа № 160/9270/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якій просив:
- визнати протиправною та скасувати в-третє незаконно пред'явлену до ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 № Ф-107484-17/434 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 374/6/99-00-0806-01 від 02.09.2019, про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 на повторно пред'явлену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 № Ф-107484-17/434 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було в-третє винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107484-17/434 від 05.06.2019, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 17 382,58 грн. Позивач вважає протиправним нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки в даному випадку має місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності та подвійне оподаткування, що суперечить вимогам податкового законодавства, у зв'язку з чим вказана вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню. Крім того, підлягає скасуванню і рішення Державної податкової служби України № 374/6/99-00-0806-01 від 02.09.2019 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 , оскільки останнім оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 № Ф-107484-17/434 залишено без змін. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав невідповідності останньої вимогам ст. 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 21.10.2019 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмових відзивів на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
18.11.2019 на адресу суду від представника відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якій останній проти задоволення позовної заяви заперечував, посилаючись на те, що позивачем не сплачувались обов'язкові зобов'язання з єдиного соціального внеску з осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а сплачувався єдиний соціальний внесок як за фізичну особу - підприємця. Внаслідок несплати утворився податковий борг у розмірі 17 382,58 грн. З наведених підстав, відповідач вважає що вимога про сплату боргу є законною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства і тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
10.12.2019 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну правову позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними, такими, що не підкріплені жодними належними доказами та взагалі не відповідають нормам чинного законодавства.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 31.10.2001 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2 220 017 0000 000816, основним видом діяльності позивача визначено за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права».
09.11.2001 позивача взято на облік як платника податку відповідно до довідки про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 06.11.2013 № 1304340700007.
Відповідно до відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України (за посиланням https://https://erau.unba.org.ua/profile/41910) позивач є адвокатом, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1815, виданого на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.03.2008 № 3
ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець за 2018 рік та січень - червень 2019 року сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується копіями квитанцій: № 0.0.1161278616.1 від 17.10.2018, № 0.0.1226814021.1 від 29.12.2018, № 0.0.1085237885.1 від 16.07.2018, № 0.0.1143219684.1 від 25.09.2018, № 0.0.996158734.1 від 23.03.2018, № 0.0.1016166704.1 від 19.04.2018, № 0.0.1328773285.1 від 17.04.2019, № 0.0.1329696920.1 від 18.04.2019, № 0.0.1404500017.1 від 10.07.2019.
05.06.2019 ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107484-17/434, якою позивача зобов'язано протягом 10 календарних днів від дня отримання вимоги сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 17 382,58 грн., у тому числі недоїмка - 17 130,05 грн., штраф - 120,83 грн., пеня - 131,70 грн.
Не погодившись з винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107484-17/434 від 05.06.2019 ФОП ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на адміністративне оскарження, подав скаргу до Державної податкової служби України.
02.09.2019 ДПС України було розглянуто скаргу позивача та прийнято рішення № 374/6/99-00-0806-01, яким скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107484-17/434 від 05.06.2019 - без змін.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107484-17/434 від 05.06.2019 та рішення про результати розгляду скарги № 374/6/99-00-0806-01 від 02.09.2019 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає, що порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено нормами Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).
Пунктом другим частини першої статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Отже, законодавство розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
При цьому, положеннями Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не визначеного такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому порядок обліку та сплати єдиного внеску таким платником положеннями Закону № 2464 не передбачений.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем, як фізичною особою-підприємцем, сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що не заперечувалось відповідачем.
Водночас, відповідач у відзиві вказує про наявність у позивача обов'язку сплачувати єдиний внесок і як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.
Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) закріплено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до пунктів 63.1 - 63.2 статті 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Згідно з п. 63.5 ст. 63 ПК України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
За змістом п.п. 65.1, 65.2 ст. 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Відповідно до пп. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Згідно з п.п. 178.1, 178.2 ст. 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що Податковим кодексом України встановлено обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, або у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. В той же час, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, суд вважає, що із положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності, підлягають оподаткування згідно статті 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162) визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.
Вказаний Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ (п. 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (п. 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (п. 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Суд в ході розгляду справи встановив, що позивач як фізична особа-підприємець перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску.
Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV .
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п. 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
З огляду на наведені норми, взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок № 1162 не передбачає.
Судом встановлено, що позивачем особисто не подавалась до податкового органу заява про реєстрацію його платником єдиного внеску за формою 1-ЄСВ. Однак, відповідач самостійно встановив позивачу ознаку як самозайнятій особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Позивач, відповідно, також не подавав звітності як такий платник.
Суд зазначає, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність, займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов'язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не спростовано, що позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець та має ознаку незалежної професійної діяльності. Відтак, позивачем, як фізичною особою-підприємцем, добросовісно виконувався обов'язок щодо сплати єдиного внеску.
За викладених обставин відповідач безпідставно здійснив подвійне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з такого виду діяльності позивача як здійснення незалежної професійної діяльності.
З огляду на те, що підставою для нарахування єдиного соціального внеску позивачеві було встановлення за ним ознаки незалежної професійної діяльності, суд доходить висновку, що відсутні підстави для нарахування єдиного соціального внеску як особі, яка здійснює професійну незалежну діяльність.
Аналогічні правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 № 520/3939/19 та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для врахування судом при розгляді цієї справи.
З огляду на викладене, оскільки недоїмка зі сплати єдиного внеску утворилася внаслідок несплати позивачем єдиного соціального внеску за ведення незалежної професійної діяльності у зв'язку з протиправним податковим обліком позивача, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-107484-17/434 від 05.06.2019 є протиправною та підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги відносно визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги № 374/6/99-00-0806-01 від 02.09.2019, то з цього приводу суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення було обґрунтованим.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або якщо мають місце інші порушення прав та свобод позивача.
В контексті наведеного суд зазначає, що рішення про результати розгляду скарги не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для такого будь-яких обов'язків.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 29.01.2019 у справі № 826/10853/17.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.06.2019 № Ф-107484-17/434 в сумі 17 382,58 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення суду складений 17 грудня 2019 року.
Суддя А. Ю. Рищенко