Справа № 495/7264/17
№ провадження 2/495/535/2019
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
09 грудня 2019 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря - Іванченко А.С.,
Справа № 495/7264/17,
за участю учасників справи:
від позивача - особисто позивач ОСОБА_1 відносно себе та неповнолітньої ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно за законом та витребування з незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, Білгород - Дністровська міська рада, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права особистої приватної власності та визнання права власності на спадкове майно за законом,
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно за законом та витребування з незаконного володіння, відповідно до ст. ст. 1216,1258,328,1261 ЦК України, уточнивши свої позовні вимоги 16.10.2018 року та 21.01.2019 року, 06 лютого 2019 року остаточно просять суд:визнати право власності на автомобіль ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_1 , червоного кольору 1992 року випуску, дата реєстрації 01.03.2017, земельну ділянку кадастровий номер 5121483800:001:0458, площа 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1199121351214, адреса: Одеська область , Болградський район , сільська рада Залізниченська, легковий причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, АДРЕСА_3 , сірого кольору, 2004 року випуску, дата реєстрації 27.08.2004 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях, а саме по 1/2 частині; стягнути з ОСОБА_3 1122,90 грн різниці за комунальні витрати, 1/3 частину витрат на поховання в сумі 8725,00 грн та судовий збір у розмірі 640, 80 грн.
Так, позивачі свої вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно у вигляді:
- автомобілю ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_1 , червоного кольору 1992 року випуску, дата реєстрації 01.03.2017 року;
- земельної ділянки кадастровий номер 5121483800:001:0458, площа 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1199121351214, адреса: Одеська область, Болградський район, сільська рада Залізниченська ;
- легкового причепу ПФ 01 ФЕРМЕР , д/н НОМЕР_2 , сірого кольору, 2004 року випуску, дата реєстрації 27.08.2004 рік;
- іншого майна: комплект кухонної меблі, холодильник, мікрохвильову піч, ноутбук, телевізор побутовий та телевізор плазменний, диван, шафа купе, пилосос, спальний гарнітур, пральна машина автомат, три коврових паласу, електродриль, електрозварка, турбінка /болгарка/, електроміксер, великий килим, золота обручка та золота печатка.
Позивачі вказують, що є спадкоємцями на перелічене вище майно, оскільки ОСОБА_1 є матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 є його донькою.
Позивачі зазначають, що автомобіль та інше майно /комплект кухонної меблі, холодильник, мікрохвильова піч, ноутбук, телевізор побутовий та телевізор плазмовий, диван, шафа купе, пилосос, спальний гарнітур, пральна машина автомат, три коврових паласи, електродриль, електрозварка, турбінка /болгарка/, електроміксер, великий килим, золота обручка та золота печатка/ знаходяться у користуванні відповідача - дружини померлого ОСОБА_3 .
Виходячи із того, що причіп придбавався ще в першому шлюбі, долю ОСОБА_3 на причіп вираховують як 1/6 частина.
Більш того, вважають, що автомобіль ОСОБА_4 придбав ще до шлюбу з ОСОБА_3 , оскільки він йому був переданий на підставі довіреності.
Вказують, що ОСОБА_3 залишила у квартирі, де мешкала разом з спадкодавцем борг за комунальні послуги в розмірі 5547, 99 грн. та отримала соціальну допомогу після смерті ОСОБА_4 у розмірі 908,99 грн.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що сплатила борг по комунальним послугам за відповідача, окрім того самостійно поховала спадкодавця, її сина ОСОБА_4 , а тому витрати повинні бути поділені навпіл, а борги слід вирахувати в рахунок долі за автомобіль, загальною вартістю 18000 грн.
З цих підстав позивачі і звернулись до суду з даним позовом.
01.11.2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, Білгород - Дністровська міська рада, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права особистої приватної власності та визнання права власності на спадкове майно за законом, уточнивши свої вимоги 05.11.2018 року остаточно просить суд: визнати, що придбаний під час шлюбу автомобіль ВАЗ 2108, державний номер НОМЕР_1 , 1992 року випуску,червоного кольору, номер шасі /кузова, рами/ НОМЕР_3 належав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя та визнати за позивачем право власності на 1/2 частину даного автомобілю. Спадкове майно, яке належало чоловіку поділити між спадкоємцями наступним чином: - виділити ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 2108 ВАЗ 2108, державний номер НОМЕР_1 , 1992 року випуску,червоного кольору, номер шасі /кузова, рами/ НОМЕР_3 , у т.ч. і 1/2 частину,яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 , і 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 5121483800:001:0458, площа 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1199121351214, адреса: Одеська область, Болградський район, сільська рада Залізниченська та визнати за нею право власності на вищевказане майно. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділити: 2/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 5121483800:001:0458, площа 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1199121351214, адреса: Одеська область, Болградський район, сільська рада Залізниченська; легковий причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, державний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, 2004 року випуску, мікрохвильову піч, ноутбук, телевізор маленький, диван, шкаф-купе, кухонну меблю, спальний гарнітур, три коврових паласа; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 6140,80 грн, в т.ч. судовий збір у сумі 640,80 грн та оплату правової допомоги у розмірі 5500 грн.
Ухвалою Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.04.2018 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, Білгород - Дністровська міська рада, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права особистої приватної власності та визнання права власності на спадкове майно за законом, об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 , яка діє відносно себе та неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно за законом та витребування з незаконного володіння.
Позивачі за первісним позовом в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити з підстав наведених у позові, в задоволені зустрічного позову відмовити.
Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи наявна її заява з проханням розглядати справу без її участі, первісні позовні вимоги не визнає, просить задовольнити її зустрічну позовну заяву.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду невідома.
Вислухавши позивачів, вивчивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . /л.с.6/.
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , автомобіль марки ВАЗ модель 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 належав на праві власності ОСОБА_4 та був зареєстрований за ним 01.03.2017 року. /л.с.47/
Позивачі вказують, що автомобіль був придбаний ОСОБА_4 раніше, а саме 08.12.2007 року, та він використовував його згідно довіреності.
Задля повного та всебічного розгляду справи судом було винесено увалу від 11.10.2017 року про забезпечення доказів, згідно якої клопотання представника позивачів ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування доказів - задоволено.
Зобов'язано нотаріуса державної нотаріальної контори м. Болград, вул. 25 Серпня, 192 надати до суду належним чином завірені копії або витягу з реєстру довіреностей, яка була надана ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав по АДРЕСА_5 . /л.с.27-28/.
У якості обґрунтування своїх вимог позивачами приєднано до матеріалів справи копію довіреності від 08.12.2007 року , посвідченої приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І., зареєстрована в реєстрі за № 10139, згідно якої ОСОБА_7 надав право ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право розпоряджатися його власністю у вигляді автомобіля марки ВАЗ 2108, 1992 року випуску, номер шасі /кузова, рами/ НОМЕР_3 .
Також на запит суду з Територіального сервісного центру № 5145 Регіонального сервісного центру в Одеській області надійшла відповідь щодо зареєстрованих транспортних засобів за гр. ОСОБА_4 , так згідно облікової картки № НОМЕР_6 від 01.03.2017 року, за ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу перейшло право власності на автомобіль марки ВАЗ модель 2108, , 1992 року випуску, номер шасі /кузова, рами/ НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1 . /л.с.60/.
Матеріали справи також містять відповідь адвокату відповідача з Територіального сервісного центру 5151 Регіонального сервісного центру в Одеській області АЗ № 1 від 23.05.2018 року, згідно якого за гр. ОСОБА_4 зареєстровано: автомобіль ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_1 , червоного кольору, 1992 року випуску, дата реєстрації 01.03.2017 року, легковий причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, д/н НОМЕР_2 , сірого кольору, 2004 року випуску, дата реєстрації 27.08.2004 року. Документи, які стали підставою для реєстрації причепу ПФ 01 ФЕРМЕР знищені з строком зберігання. Завірену копію договору купівлі-продажу, що стало підставою для реєстрації ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_1 приєднано до відповіді. /л.с.120-121/.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 82751237, сформованого 17.03.2017, ОСОБА_4 належало на праві власності на підставі наказу серія та номер 15-9955/13-16-СГ, виданого 24.11.2016 Головним управлінням Держгеокадастру , земельна ділянка, надана для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, що розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, сільська рада Залізничненська, кадастровий номер 5121483800:01:001:0458. /л.с.140/.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 . /л.с.7/.
Згідно свідоцтва про народження спадкодавця ОСОБА_4 серії НОМЕР_8 , позивач ОСОБА_1 є рідною матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ./л.с.161/.
У відповідності до приєднаного до матеріалів справи копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 03.12.2016 року. /л.с.45/.
Позивачі стверджували, що відповідач отримала допомогу після смерті спадкодавця, окрім того наполягали на необхідності витребування спадкової справи для можливості об'єктивного розгляду справи.
Так, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.06.2018 року, заяву представника позивача про забезпечення доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно за законом та витребування з незаконного володіння, зустрічною ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, Білгород - Дністровська міська рада, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права особистої приватної власності та визнання права власності на спадкове майно за законом - задоволено. Витребувано з Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Кірова, 8, довідку про розмір суми, яку отримала ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Кірова, 8, надати на адресу суду довідку про розмір суми, яку отримала ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано з Першої Одеської державної нотаріальної контори, що знаходиться за адресою: вул. Ланжеронівська, 26, м. Одеса, належним чином засвідчену копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , який проживав в м. Білгород-Дністровському Одеської області. Зобов'язано Першу Одеську державну нотаріальну контору, що знаходиться за адресою: вул. Ланжеронівська, 26, м. Одеса, надати на адресу суду належним чином засвідчену копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , який проживав в м. Білгород-Дністровському Одеської області. /л.с.125-128/
На виконання ухвали з Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради, надійшов лист № 1399/01-10/2296 від 02.07.2018 року, згідно якого ОСОБА_3 отримувала державну соціальну допомогу, а саме згідно довідки № 599/1 від 26.06.2018 року - допомога одиноким матерям/червень-листопад 2017 року/; згідно довідки № 599/2 від 26.06.2018 року - державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям /червень-листопад 2017 року. /л.с.137-139/.
Також на запит суду 27.08.2018 року з Першої Одеської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . /л.с.148-176/.
Тож, як вбачається з матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_1 - мати спадкодавця /заява № 582 від 27.05.2017 року/, ОСОБА_8 , діюча від імені та в інтересах ОСОБА_2 - доньки спадкодавця/ заява № 581 від 27.05.2017 року/ та ОСОБА_3 - дружина спадкодавця/заява № 651 від 07.06.2017 року/.
Усі ці заяви були прийняті державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області Кушнір І.В., у зв'язку із чим була заведена спадкова справа № 292/2017.
У своєму відзиві від 06.11.2018 року на позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 вказала, що позов є необґрунтований з підстав відсутності відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а отже відсутні умови для визнання права власності в судовому порядку.
Окрім того вказала, що вона також є спадкоємицею першої черги до майна ОСОБА_4 та спадкує нарівні з позивачами.
Стверджує, що автомобіль марки ВАЗ 208, д.р.н НОМЕР_1 купувався під час шлюбу. Електродріль, електрозварка та турбинка /болгарка/ у неї відсутня, оскільки за життя її чоловік їздив до матері щось ремонтувати, додому вказані інструменти не повернув. Кухонні меблі, виготовляв друг чоловіка, а ОСОБА_4 подарував їх дружині у перший день коли вони стали проживати разом, однією сім'єю. Тому вказаний комплект взагалі вважає не спадковим майном, а її особистою приватною власністю. Вказує, що наразі кухонні меблі знаходяться у квартирі, де проживає один із позивачів разом із своєю матір'ю, а тому маловірогідно що воно перейде у власність відповідача. Пральну машину, плазмовий телевізор та холодильник стверджує, що віддала незнайомим особам за борги чоловіка. Пилосос та електроміксер були зламані ще за життя чоловіка, і він їх продав на запчастини, кому саме їй не відомо.
Також після смерті вказує, що не бачила печатки та обручки чоловіка, де вони на даний час їй теж не відомо.
У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст.1220 ЦК України, час відкриття спадщини є днем смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Так, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
У відповідності до ч.1 п. 1-9 ЗУ «Про нотаріат», наведений перелік підстав, за яких нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії
Частиною 2,3 вказаної вище норми чинного законодавства встановлено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії,зобов'язані викласти причини відмови вписьмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
На підставі ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно п.23 Постанови Пленуму від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», наявність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. З такими вимогами особа може звернутися до суду лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Відповідно до ст. 49 ЗУ «Про нотаріат»: «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову».
Проте, матеріали справи не містять відповідної постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що б перешкоджало позивачам у оформленні їх прав в нотаріальному порядку.
Більш того, з матеріалів справи неможливо встановити належність спадкодавцю вказаного у позові майна, а саме: комплект кухонної меблі, холодильник, мікрохвильову піч, ноутбук, телевізор побутовий та телевізор плазменний, диван, шафа купе, пилосос, спальний гарнітур, пральна машина автомат, три коврових паласу, електродриль, електрозварка, турбінка /болгарка/, електроміксер, великий килим, золота обручка та золота печатка, жодною із сторін під час розгляду справи не було надано доказів, що ОСОБА_4 за життя було придбано та наявне на час смерті спадкодавця дане майно.
Варто зауважити, що до спадкоємців у порядку спадщини переходить лише визначені майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відтак, у зв'язку з тим, що жодних перешкод у нотаріальному оформленні спадкових прав позивачами матеріали справи не містять, оскільки нотаріусом Білгород-Дністровської міської нотаріальної контори надана належним чином завірена копія спадкової справи, з якої вбачається своєчасне звернення до нотаріальної контори спадкоємців та відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в частині визнання за ними в порядку спадкування права власності по 1/3 частині визначеного у позові майна є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивачів про стягнення з ОСОБА_3 1122,90 грн різниці за комунальні витрати, 1/3 частину витрат на поховання в сумі 4725 грн , суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 приєднала в якості обґрунтування позовних вимог копії квитанції про сплату нею комунальних послуг. /л.с.78-84/.
З наведених вище квитанцій можна встановити, що сплата комунальних послуг відбувалась за період кінець 2017 року, проте жодних доказів,що у цей період відповідач проживала у квартирі АДРЕСА_5 , що було надане її чоловіку за життя як службове приміщення та користувалась комунальними послугами, саме у розмірі дійсного споживання комунальних послуг позивачами не надано.
Окрім того, відповідач у своєму відзиві вказала, що з кінця 2017 року позивач разом із своєю донькою незаконно зайняли вказане службове приміщення, взломали замки вхідних дверей та встановивши свої нові, і таким чином позбавивши відповідача разом з малолітньою дитиною можливості проживати у ньому.
Таким чином, позивачі бажають стягнути з відповідача різницю витрат за комунальні послуги не довівши реального споживання ОСОБА_3 даними послугами.
Окрім того, позивачі у своїх уточненнях до позову від 21.01.2019 року приєднали копії накладних, розписки та виписки з Приват банку про понесення ОСОБА_1 витрат на поховання.
Положеннями ч. 1 ст. 1232 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
У постанові ВСУ від 19.03.2018 року по справі № 554/1793/15-ц, провадження № 61-6381 св 18, судом зроблено такий правовий висновок:
У відповідності до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» , під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині стягнення витрат на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, оскільки зазначені витрати не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону.»
Як вбачається з накладних та розписки позивач намагається стягнути з відповідача кошти за придбання нею продуктів харчування, посуду для здійснення поминальних обідів, що у сенсі розуміння ч.1 ст. 1232 ЦК України задоволенню не підлягають.
Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 в частині поділу між спадкоємцями спадкового майна, то як судом вже досліджувалось вище та надано оцінку вони є необґрунтованими, оскільки первісні позовні вимоги та зустрічні є передчасними в частині визнання права власності в порядку спадкування, оскільки спадкова справи №292/2017 заведена належним чином 27.05.2017 року, жодних перешкод у нотаріальному оформленні спадкових прав спадкоємцями до майна померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 судом не виявлено.
Стосовно позовних вимог щодо визнання автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнання за позивачем 1/2 частини вказаного майна, варто вказати про наступне.
Відповідно до вимог ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За ч.1,2 ст.61 СК України, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна пла¬та, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий раху¬нок у банківську (кредитну) установу.
Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За змістом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Вказана правова позиція кореспондується з Висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05.04.2017року по справі №367/5390/14-ц.
Матеріалами справи встановлено, що автомобіль марки ВАЗ модель 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 був зареєстрований за ОСОБА_4 01.03.2017 року згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , тобто під час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі.
Суд не погоджується з доводами відповідачів, викладеними у їх письмовому відзиві від 07.05.2018 року, про те, що автомобіль був придбаний ще до шлюбу, оскільки спадкодавець користувався ним з 2007 року на підставі довіреності, з огляду на таке.
У постанові ВСУ від 13.02.2018 року по справі № 910/11266/17 зокрема зазначено: «законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт)».
Разом з тим, суд не може визнати спірний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з підстав не недоведеності цього факту, оскільки позивачем у її позові не надано жодного доказу, що транспортний засіб ВАЗ 2108, р.н.з. НОМЕР_1 був придбаний за спільні кошти подружжя, а сам лише факт набуття права власності одним із подружжя за період шлюбу не є підставою для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задоволенню не підлягають.
Вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 2108 в порядку розподілу майна подружжя є похідними вимогами, та можуть бути задоволені лише у разі задоволення позову в частині визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
У зв'язку із необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог ОСОБА_3 , вимоги щодо стягнення судових витрат також задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», 1261, 1267, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 56, 60, 70, 71 СК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно за законом та витребування з незаконного володіння - відмовити.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, Білгород - Дністровська міська рада, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права особистої приватної власності та визнання права власності на спадкове майно за законом - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт № НОМЕР_11 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, адреса: вул. Михайлівська, 56, м. Білгород-Дністровський Одеської області.
Повний текст рішення складений 17 грудня 2019 року.
Суддя: