справа № 760/2920/19 головуючий у суді І інстанції Українець В.В.
провадження № 22-ц/824/14797/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
09 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М.,
з участю секретаряКлимчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої ДТП та відшкодування моральної шкоди,-
У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що 14 вересня 2018 року в м. Києві на перехресті вул. Білецького та просп. В. Гавела сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Opel Astra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Subaru Outback», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді. У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль марки «Subaru Outback». Відповідно до Висновку експерта від 05 грудня 2018 року № 1-05/12 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Subaru Outback», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з врахуванням ціни запчастин та вартості робіт, складає 379162 гривні 10 копійок. Крім того, позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазнав моральних страждань, які полягали у тому, що постраждав його малолітній син, якого з місця пригоди було госпіталізовано до лікарні з закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, тому, також, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 379 162 гривні 10 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, 14 000 витрат на правову допомогу, 3 300 гривень оплати за проведення автотоварознавчого експертного дослідження та сплачений судовий збір.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 379 162 гривні 10 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, 3 300 гривень вартості проведення автотоварознавчого експертного дослідження, 5 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 4 560 гривень 02 копійки судового збору.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлене: із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що лише в діях відповідача було допущено порушення правил дорожнього руху та, що лише з його вини відбулася дорожньо-транспортна пригода, оскільки у діях водія «Subaru Outback», д.н.з. НОМЕР_2 ., який рухався в попутному напрямку, також було допущено порушення правил дорожнього руху у вигляді перевищення швидкості, що в свою чергу і призвело до даної ДТП. Факт перевищення швидкості водія «Subaru Outback» д.н.з. НОМЕР_2 ., під час ДТП можливо було перевірити передивившись відеозйомку з відео реєстратора, який стояв у автомобілі «Subaru Outback» д.н.з. НОМЕР_2 , однак вказаних дій зроблено не було. Судом не було враховано висновок спеціаліста №ED-1726-14-1353.19 від 05.07.2019 р., яким встановлено швидкість руху автомобіляSubaru Outback. Відповідач є батьком багатодітної та малозабезпеченої сім'ї і на утриманні має трьох малолітніх дітей, працює у секторі культури та туризму Васильківської РДА та фактично отримує 1 852,52 грн. у місяць, а тому вважає, що відшкодування шкоди у розмірі зазначеному у рішенні суду першої інстанції має бути суттєво зменшеним.
Крім того, апелянт не погоджується з висновком експерта від 05 грудня 2018 року № 1-05/12, яким визначено вартість запчастин та робіт у розмірі 379 162 гривні 10 копійок, оскільки вважає, що з урахуванням зносу складових частин, ремонт складає 183 607,38 грн., що зазначено у аварійному сертифікаті 93-D/44/4, відповідно до якого страхова компанія виплатила страхове відшкодування. Крім того, зазначає, що суду було відомо, що автомобіль відповідача на момент ДТП було застраховано і відповідно позивачем отримано страхове відшкодування, докази чого містяться в матеріалах справи, однак суд дані обставини не врахував.
Висновки суду першої інстанції щодо ненадання доказів факту страхування транспортного засобу відповідачем не відповідають дійсності, оскільки разом з відзивом було надано копію полісу № АМ/4505034 від 24.04.2018 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та докази отримання позивачем відшкодування.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
06 грудня 2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 , поданий представником - ОСОБА_8 , згідно якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що з апеляційною скаргою не погоджується повністю, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. На його думку, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях і не доведені належними та допустимими доказами. Крім того, вказує, що відповідач отримав копію позовної заяви і в установлений судом строк відзиву до суду не подав, тому докази, які надаються відповідачем до апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони подані з порушенням процесуального законодавства. Посилання відповідача, що він є батьком багатодітної та малозабезпеченої сім'ї, і тому, це є також однією з підстав для відмови в позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000 грн., у зв'язку із розглядом справи в апеляційній інстанції.
В судовому засіданні апелянт - ОСОБА_1 , та його представник - ОСОБА_2 , просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача - ОСОБА_8. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду, на думку колегії суддів, не відповідає виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у відповідача відсутній чинний страховий поліс, з останнього підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування майнової шкоди 379 162 гривні 10 копійок. Моральна шкода, також підлягає стягненню на користь позивача, оскільки пошкоджено його майно, та постраждав малолітній син, якого з місця пригоди було госпіталізовано до лікарні з закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку. Оцінюючи розмір моральних страждань позивача, виходячи з засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень. Стягнув витрати на проведення автотоварознавчого експертного дослідження та судовий збір.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів оплати наданих послуг (квитанції про сплату), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено статтею 137 ЦПК України, тому відмовив у вимогах про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 14000 гривень, що вбачається з мотивувальної частини рішення. Натомість, незважаючи на відмову в цій частині позовних вимог, позов задовольнив, про що вказав, як в мотивувальній, так і в резолютивній частині рішення.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2018 року в м. Києві на перехресті вул. Білецького та просп. В. Гавела сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «OpelAstra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «SubaruOutback», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 ..
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді. Постанову оскаржено не було, вона набрала законної сили 29.12.2018 року (а.с. 45-46).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки «Subaru Outback», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 (а.с. 14-17).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до Висновку експерта від 05 грудня 2018 року № 1-05/12 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Subaru Outback», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з врахуванням ціни запчастин та вартості робіт, складає 379 162 гривні 10 копійок (а.с. 18-21).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 , як власника автомобіля марки «Opel Astra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 на час скоєння ДТП була застрахована у ТДВ СК «АЛЬФА - ГАРАНТ», ліміт відповідальності становить 100 000 грн. за заподіяння матеріальної шкоди та передбачений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 200 000 грн., франшиза 1 000 грн. (а.с. 76).
За таких обставин, колегія суддів вважає, необгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів факту страхування транспортного засобу, оскільки на час ухвалення судом рішення дані докази перебували в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Положення статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
За умовами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Opel Astra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 на час скоєння ДТП була застрахована у ТДВ СК «АЛЬФА - ГАРАНТ»(а.с.76), а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача усієї суми завданої шкоди, оскільки вказане суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів приймає до уваги наданий відповідачем поліс, як доказ, оскільки він міститься в матеріалах справи (а.с.79) та був наданий суду першої інстанції разом з відзивом.
Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано було залишено поза увагою вказаний доказ, оскільки він має важливе значення для повного та всебічного розгляду справи.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до положення ч. 5 ст. 12 ЦПК України, яка покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 263, 264 ЦПК України, не встановив фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не з'ясував належним чином правовідносини, які виникли між сторонами, а відповідно невірно застосував норми права, які їх регулюють та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, крім іншого, не визначившись вірно із суб'єктним складом сторін.
Також, суд першої інстанції в порушення ч. 5 ст. 12 ЦПК України, не роз'яснив позивачу, його права та обов'язки, зокрема, на залучення до участі в справі, як співвідповідача або у якості третьої особи ТДВ СК «АЛЬФА - ГАРАНТ», в залежності до правовідносин, які було встановлено судом.
Оскільки, на стадії апеляційного розгляду, відповідно до ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо залучення інших осіб до участі у розгляді справи, вказані недоліки не можуть бути усунуті при розгляді справи апеляційним судом, а відтак, і з'ясування обставин, що мають значення для справи є неможливим.
Якщо ж справа, у якій судом першої інстанції не вирішено питання про залучення усіх належних сторін, без участі яких її вирішення є неможливим, перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому обґрунтованість позовних вимог не перевіряється.
Таким чином, встановивши неможливість розгляду справи без залучення до її участі особи, яка має статус юридичної особи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, що не позбавляє позивача права на звернення із відповідними вимогами до суду.
За таких обставин, доводи апелянта, щодо порушення судом змагальності процесу, колегія суддів вважає, обгрунтованими, так як предметом позову є стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП застрахованим транспортним засобом і встановлення зазначених вище обставин є обов'язковим, а тому суд першої інстанції, з врахуванням позовних вимог, встановлених обставин справи, наявних у справі доказів та положень ст.ст. 51-54 ЦПК України зобов'язаний був роз'яснити позивачу його права та обов'язки щодо залучення до участі у справі ТДВ СК «АЛЬФА - ГАРАНТ».
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, колегія суддів, враховуючи, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах закону, а висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції вцілому, з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційнускаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року у справі скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: С.В. Лівінський
Є.М. Суханова