справа № 362/1176/19 головуючий у суді І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.
провадження № 22-ц/824/14148/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
09 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М.,
з участю секретаряКлимчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2019 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», третя особа: ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок ДТП,-
У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», третя особа - ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяних внаслідок ДТП, в якому просив стягнути з ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» на його користь 98 033,35 грн. на відшкодування матеріальних збитків, 80 000 грн. моральної шкоди та судові витрати у розмірі 23 285,53 грн., а всього 201 319,06 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції представник позивача - ОСОБА_4 та представник відповідача - Надточій Д.В. звернулись до суду із заявою, в якій просили затвердити укладену між ними мирову угоду та зазначали, що всі викладені умови цієї мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, визначених у тексті цієї мирової угоди.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2019 року затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», третя особа: ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок ДТП.
Не погоджуючись з ухвалою суду, третя особа - ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2019 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням ЦПК України. Зазначає, що дана мирова угода безпосередньо вплинула на його матеріальні права, бо після її затвердження у ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» виникло право зворотної вимоги (регресу) до нього у розмірі виплаченого відшкодування. Вказує, що перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», та в подальшому зацікавлений у повному, всебічному, неупередженому розгляді справи.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзивів на апеляційну скаргу.
05.11.2019 року до суду надійшов відзив ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», поданий представником - Надточій Д.В., згідно якого просив залишити ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області про затвердження мирової угоди та закриття провадження справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що загальний розмір позовних вимог у справі становив 201 319,06 гривень, а внаслідок досягнення консенсусу між позивачем та відповідачем, останнім підлягають відшкодуванню збитки в розмірі 97 649,18 гривень. При цьому, 24.01.2019 року між відповідачем та третьою особою було укладено договір про добровільне відшкодування шкоди, згідно з умовами якого ОСОБА_1 в добровільному порядку зобов'язався відшкодувати відповідачу шкоду в розмірі 97 649,18 гривень. Вказаний договір на даний момент є дійсним та ніким в судовому порядку не оспорюється. Таким чином, сума узгоджена між позивачем та відповідачем та затверджена в мировій годі повністю є тотожною з сумою зазначеною в договорі, укладеному між відповідачем та третьою особою. На думку представника, третя особа в своїй апеляційній скарзі не довела, яким саме чином затверджена мирова угода між сторонами порушує її права чи охоронювані законом інтереси.
18.11.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 , поданий представником - ОСОБА_4 , згідно якого вважає ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.08.2019 року постановленою відповідно до норм чинного процесуального законодавства України, обґрунтованою та законною. В свою чергу, третя особа в своїй апеляційній скарзі не довела, яким саме чином затверджена мирова угода між сторонами порушує її права чи охоронювані законом інтереси.
19.11.2019 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив, поданий ТОВ «ЕПІЦЕНТР К». У відповіді зазначає, що дійсно 24.01.2019 року було укладено договір про добровільне відшкодування шкоди, згідно умов якого він в добровільному порядку зобов'язався відшкодувати ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» шкоду в розмірі 97 649,18 грн. Через деякий час, апелянт направив до ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» лист-звернення від 19.06.2019 року, в якому роз'яснив, що Договір є нікчемним та просив вважати договір про добровільне відшкодування шкоди від24.01.2019 року нікчемним; припинити здійснення відрахування грошових коштів з заробітної плати; повернути раніше відраховані з заробітної плати грошові кошти. Після чого, ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» направило йому відповідь вих. № 1168/ТВ від 08.07.2019 року, в якій зазначено, що даний правочин є правомірним та на момент даної відповіді не відшкодовано кошти. Вказує, що судом першої інстанції внаслідок затвердження мирової угоди укладеної 21.08.2019 року не було встановлено точної, справедливої суми збитків, завданих ОСОБА_3 джерелом підвищеної небезпеки. Сума збитків в розмірі 97 649,18 гривень була визначена між ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та ОСОБА_3 самостійно, без врахування заперечення представника апелянта - ОСОБА_2 , який заперечував щодо укладення даної мирової угоди, оскільки в подальшому будуть порушені права третьої особи.
В судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача, ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», Надточій Д.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін судове рішення першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Затверджуючи мирову угоду суд першої інстанції виходив з того, що умови Мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, а також держави, її зміст відповідає волевиявленню ОСОБА_3 та ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», які є сторонами у справі, стосується їхніх прав і обов'язків та предмета спору, наслідки закриття провадження у справі сторонам судом роз'яснені та зрозумілі, тому суд не вбачав підстав для відмови і визнав Мирову угоду на умовах, запропонованих сторонами та закрив провадження у справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч. 4 ст. 207 ЦПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до вимогст. 208 ЦПК Українивиконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документу, встановленимЗаконом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови Мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, а також держави, її зміст відповідає волевиявленню сторін, стосується їхніх прав і обов'язків та предмета спору.
Натомість, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, щодо можливого порушення укладенням мирової угоди його матеріальних прав, оскільки вони не обґрунтовані, та є лише припущеннями, а відтак не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Доводи про те, що на підставі мирової угоди у відповідача виникло право зворотної вимоги (регресу) до нього у розмірі виплаченого відшкодування, також, колегією суддів розцінюються критично, оскільки таке право ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» передбачене ст. 1191 ЦК України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 24.01.2019 року між відповідачем та третьою особою було укладено договір про добровільне відшкодування шкоди, згідно з умовами якого ОСОБА_1 в добровільному порядку зобов'язався відшкодувати відповідачу шкоду в розмірі 97 649,18 гривень.
Отже, розмір шкоди, який погоджувався апелянт відшкодувати добровільно ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», було визначено задовго до затвердження мирової угоди, і саме такий розмір відшкодування було погоджено позивачем та відповідачем у мировій угоді та затверджено судом.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, спростовуються наявними у справі доказами, оскільки судом безспірно встановлено, що мирова угода стосується лише прав та обов'язків сторін і у мировій угоді сторони не вийшли за межі предмета спору, а, отже, мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: С.В. Лівінський
Є.М. Суханова