Справа № 755/16098/16-к Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3463/2019 Доповідач - ОСОБА_2
12 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
при секретарі ОСОБА_6
з участю прокурора ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_10 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28.10.2019 року у кримінальному провадженні №12014100040011379, якою обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернено прокурору.
Колегія суддів, -
Згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року, обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12014100040011379 за обвинуваченням ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України повернуто прокурору.
Обгрунтовуючи своє рішення суд зазначив, що з матеріалів провадження вбачається, що до обвинувального акта додана розписка про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 57), в якій відсутній його підпис, стоїть дата - 29.12.2017 року, проте наявний рукописний напис «Від підпису відмовився», що засвідчено двома понятими.
Тобто підписи понятих підтверджують, що ОСОБА_9 відмовився від підпису розписки про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування саме в день затвердження цього акту прокурором- 29.12.2017 року, а не від отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.57). Наслідком цього є те, що обвинувальний акт ОСОБА_9 фактично вручений не був і ця обставина є перешкодою для призначення обвинувального акту до розгляду.
Фіскальні чеки КМД ПАТ " Укрпошта", датовані 29.12.2017 року №0209413820061 про направлення поштового відправлення «ЗАХИС БЕЗ ВАЛЯР ЛЬОВ» та №0209413820070 про направлення поштового відправлення «ДЬОМІН С М» суд не приймає до уваги у якості доказів направлення обвинуваченому та захиснику копій документів, вказаних в п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України, адже, з вказаних документів неможливо ідентифікувати, які ж саме документи було направлено на адресу вказаних осіб, що в свою чергу, унеможливлює встановлення факту ідентифікації документів, направлених прокурором.
Крім того, суд зазначив, що важко ідентифікувати кому саме були направлені зазначені поштові відправлення, і оскільки відсутні зворотні повідомлення, то чи взагалі вони вручені зазначеним особам.
При цьому в суді під час дослідження зазначених чеків, розписки, обвинуваченим ОСОБА_9 та його захисником - адвокатом ОСОБА_8 повідомлено, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування вони не отримували, в передбачений законом порядок.
Крім того, на думку суду, органом досудового розслідування, в направленому обвинувальному акті, не конкретно зазначені дані про правову кваліфікацію кримінального правопорушення (об'єктивна сторона кримінального правопорушення) обвинуваченого, а саме, вказано, що обвинуваченим було вчинено чотири епізоди кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України, однак як вбачається з обвинувального акту в жодному епізоді не вказано конкретного часу, місця та способу їх вчинення, при цьому фактичні обставини кримінального правопорушень викладено неконкретно, поверхово, вони не розкривають об'єктивну сторону правопорушень і містять суперечності щодо мети та предмету злочину.
Зокрема, прокурором не зазначено в обвинувальному акті, коли саме (час), де саме (місце), за яких обставин складено та видано завідомо неправдиві документи, а саме: довідку про кваліфікацію та досвід керівників та ІТР ТОВ «Будівельна компанія «ДИВО-БУД», акт №3 від 21.12.2011 року приймання виконаних будівельних робіт примірної форми №КБ-2в, акт №2 від 22.12.2011 року приймання виконаних будівельних робіт примірної форми №КБ-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 16.12.2011 року примірної форми №КБ-3.
Обставини вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, взагалі не вказані в обвинувальному акті (ні час, ні місце, ні спосіб).
Специфікою однієї з форми за частинами 2, 3 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, є те, що майно, яким винуватий заволодіє, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном.
Тобто, в обвинувальному акті відсутні посилання щодо юридичної підстави для такого відношення винного до майна, що може виступати як цивільно-правові відносини, договірні відносини, спеціальне доручення, службові повноваження.
Крім того, склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, є матеріальним та воно вважається закінченим з моменту настання у винної особи можливості розпорядитися майном на свій власний розсуд.
Коли саме та де настала така можливість у ОСОБА_9 в обвинувальному акті також не зазначено, що вказує на фактично відсутність посилання щодо місця вчинення злочину, що унеможливлює встановити підсудність даного кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_11 просить ухвалу суду про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12014100040011379 щодо ОСОБА_9 , скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що вважає викладені в ухвалі судді обставини необґрунтованими та такими, що не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки у випадку неузгодженості обвинувачення під час стадії судового розгляду а не підготовчого судового засідання прокурор на підставі ст.ст. 337, 338-341 КПК України може змінити обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Крім цього, апелянт зазначає, що у підготовчому провадженні не вирішуються питання про доведеність вини обвинуваченого та не перевіряють процесуальні рішення, які були прийняті під час досудового розслідування, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду, завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду. Також, апелянт вказує на те, що прокурор сам визначає встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення які він потім в ході судового розгляду буде доказувати. Крім цього, апелянт вказує, що суд у підготовчому судовому засіданні розглядав кримінальне провадження по суті, що є істотним порушенням кримінально процесуального закону, а саме порушено вимоги ст. 314 КПК України.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ч.3 ст.314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору зі стадії підготовчого судового засідання у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно вимог ч.4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Пунктом 13 ч.1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт окрім іншого має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Отже, системний аналіз вказаних положень КПК України вказує на те, що формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
Таке обвинувачення повинно бути конкретним, без будь-яких суперечностей та зрозумілим, з метою уникнення порушення права обвинуваченого на захист.
Ці вимоги Закону органом досудового розслідування належним чином не дотримані.
Крім цього, колегія суддів знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність даних про належне вручення обвинуваченому та його захиснику копії обвинувального акту у відповідності до вимог ст. 293 КПК України.
Наявна в матеріалах справи т. 1 а.с. 57 розписка про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування, не містить належних даних про вручення обвинуваченому ОСОБА_9 зазначених документів, як і не містить даних про відмову обвинуваченого ОСОБА_9 отримати обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги прокурора про відправлення обвинувального акту з реєстром матеріалів досудового розслідування на адресу обвинуваченого та його захисника поштовим відправленням, на думку колегії суддів є не переконливим.
Наявні в матеріалах провадження фіскальні чеки не містять даних про вміст поштових відправлень, а в них лише зазначено, що це рекомендований лист. Крім того, вказані фіскальні чеки не містять даних про направлення поштового відправлення на ім'я захисника ОСОБА_8 , оскільки одержувачем зазначена інша особа.
Крім того, колегія суддів знаходить обґрунтованими посилання захисника ОСОБА_8 на те, що слідчим не було розглянуто його клопотання та йому не були надані на ознайомлення матеріали кримінального провадження, оскільки в матеріалах кримінального провадження та реєстрі такі дані відсутні.
Враховуючи все вище викладене, колегія суддів знаходить ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28.10.2019 року у кримінальному провадженні №12014100040011379, якою обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернено прокурору, без змін
Ухвала оскарженню не підлягає.
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5