Справа 688/3727/18
№ 2/688/76/19
Рішення
Іменем України
06 грудня 2019 року м.Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі:
головуючого судді - Мазур Н.В.,
за участю секретарів судових засідань - Варшавської Я.В., Березенської Н.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника позивача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шепетівка, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу,
17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вони з відповідачем ОСОБА_2 з 2009 року почали проживати разом однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство. Спільно проживали в м.Хмельницькому, у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності з 2007 року. За час спільного проживання однією сім'єю в 2010 році відповідачем було придбано цінні папери - акції ПрАТ «Добробут» (код ЄДРПОУ 30149693) в кількості 3187632 штук. 02 вересня 2010 року вони шлюб зареєстрували. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14 серпня 2018 року, шлюб між ними розірвано на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області. Вказує на те, що їй стало відомо про те, що під час перебування у шлюбних відносинах з відповідачем, останній 26.12.2015 року уклав з ОСОБА_7 , договір дарування цінних паперів (акцій), посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області, зареєстрований в реєстрі за №3749. Даний договір вона оспорює в Шепетівському міськрайонному суді Хмельницької області, шляхом подачі позову про визнання недійсним договору дарування цінних паперів (акцій), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між нею, та відповідачем ОСОБА_2 з 2009 року по 02 вересня 2010 року.
Позивач ОСОБА_1 , 28.12.2018 року подала заяву про уточнення позовних вимог, просить встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26 грудня 2009 року по 02 вересня 2010 року, встановлення даного факту їй необхідне для вирішення спору про визнання договору дарування акцій ПрАТ «Добробут» недійсним.
Представник відповідача - адвокат Сібірцева О.С., 23 листопада 2019 року подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що не погоджується позовною заявою ОСОБА_1 , вважає її необґрунтованою, безпідставною, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що позивач, посилаючись на обставини щодо проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не наводить жодного доказу, який би підтверджував зазначені обставини справи, а саме: постійне проживання із відповідачем до реєстрації шлюбу, тривалість такого проживання, наявність спільних прав та обов'язків у сторін, що притаманні подружжю, наявність спільного бюджету, та побуту у сторін, джерело і мету набуття майна за вказаний період, що всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, фактично позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог. Посилання ж на те, що сторони з 2009 року почали проживати однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, та вести спільне господарство, мешкали в квартирі в АДРЕСА_2 , яка належить позивачу, не підтверджено, із додатків до позовної заяви не вбачається відомостей, які б свідчили про існування таких обставин. Крім того, зазначає й те, що відповідач перебував у іншому зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 25.12.2009 року, що спростовує посилання позивача на те, що з 2009 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки вимога відсутності іншого зареєстрованого шлюбу у однієї із сторін не дотримана, що суперечить правилам застосування ст.74 СК України. Зокрема, у позові не міститься підтвердження факту придбання цінних паперів у вказаний позивачем період, та обґрунтованості посилань позивача на те, що її згода на відчуження майна подружжя мала правові підстави.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі, зазначивши, що з 2009 року по 02 вересня 2010 року проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільні витрати, відповідач дарував їй дорогі подарунки, разом проводили дозвілля, проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала їй на праві власності з 2007 року, шлюб зареєстрували 02 вересня 2010 року.
Представник позивача - адвокат Левківський Б.К., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що факт спільного проживання сторін однією сім'єю період з 2009 року до реєстрації шлюбу, тобто до 02 вересня 2010 року знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду показаннями свідків та іншими матеріалами справи, тому вважає, що позовні вимоги обґрунтовані в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що дійсно з 2009 року був знайомий з позивачем, часто зустрічалися, дарував їй подарунки. Однак заперечує факт спільного проживання як чоловіка та жінки однією сім'єю, оскільки спільного бюджету у них не було, спільного майна не набували, участі в утриманні житла та проведення ремонтних робіт не приймав.
Представник відповідача - адвокат Сібірцева О.С. в судовому засіданні просила в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки такі є безпідставним, позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, а саме проживання позивача та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу та звернула увагу суду на те, що позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю з 26.12.2009 року по 02.09.2010 року з ОСОБА_2 , хоча в позові інші вимоги відсутні, що свідчить про неможливість встановлення судом такого факту в позовному провадженні.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду показали те, що з позивачем перебувають у дружніх відносинах з 2002 року, знають що вона проживала з ОСОБА_2 спільно, як дружина та чоловік, в її квартирі в м.Хмельницькому з 2009 року до реєстрації шлюбу, вони у їх присутності планували свій відпочинок за кордоном, де неодноразово бували, разом проводили свята та дозвілля, бачили як ОСОБА_2 приносив до квартири продукти харчування, знають, що він дарував для Анни дорогі подарунки.
Свідок ОСОБА_10 , суду показала те, що познайомилася зі сторонами в грудні 2009 року і з січня 2010 року вона стала працювати у них хатньою робітницею і з того часу бачила, що вони спільно проживали у квартирі в м.Хмельницькому, проживали як сім'я.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.16 ЦК України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу розпорядження спільним майном подружжя, зокрема на розгляді Шепетівського міськрайонного суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування цінних паперів (акцій), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від 26.12.2015 року, які відповідач придбав до реєстрації шлюбу з позивачем.
Встановлення факту спільного проживання позивачеві необхідно для підтвердження свого права на спірне майно.
Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 02 вересня 2010 року.
Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка - ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 14.03.2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2018 року, шлюб між ними розірвано.
Відповідно до частин 2,4 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, незаборонених законом і таких що не суперечать моральним засадам суспільства.
Юридичне поняття шлюбу визначено в частині 1 статті 21 СК України, де вказано про те, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 1 статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Отже, при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, суд враховує, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
Згідно положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, за позовною вимогою про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 26 грудня 2009 року по 02 вересня 2010 року предметом доказування є наявність обставин ведення сторонами спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. На підтвердження наявності зазначених обставин позивачем надано наступні докази.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).
До заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки.
Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 25.01.2018 року (справа № 337/5266/15-ц), аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Періодичне спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні ст.74 СК УКраїни без наявності інших ознак сім'ї.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Позивач не надала належних, допустимих та безспірних доказів того, що вона з 26 грудня 2009 року по 02 вересня 2010 року проживала однією сім'єю з відповідачем, вела з ним спільне господарство, мала спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю, у розумінні статті 74 СК України без наявності інших ознак сім'ї.
Посилання позивача ж на те, що з 2009 року вона почала проживати разом з відповідачем однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, та вести спільне господарство, мешкали в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності з 2007 року, жодним чином аналогічно не підтверджено, із додатків не вбачається відомостей, які б свідчили про існування вищенаведених обставин.
З пояснень свідків у судовому засідання, зі сторони позивача, судом також не встановлено ознак спільного проживання сторін однією сім'єю, за яким: чоловік та жінка проживають разом, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет, не встановлено того, що вони планували своє життя, не встановлено наявності спільних витрат, фактів купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Спільне відвідування гостей, отримання подарунків одне від одного, перебування в одній квартирі, суд не вважає беззаперечними доказами факту проживання сторін як чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, оскільки самі вони по собі, без належних підтверджень інших ознак факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, не являються достатніми доказами, а можуть свідчити лише про наявність дружніх стосунків, періодичне спільне проведення вільного часу.
Крім того, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №129/2115/15-ц постанова від 14 лютого 2018 року.
Суду не надано документальних доказів, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі, тощо.
Надані позивачем роздруківки фотокарток за період з 21.02.2009 року по 13.06.2009 року, на які посилається позивач, як на докази проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу, суд до уваги не приймає, оскільки вони були зроблені в період до 26.12.2009 року, а позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю в період з 26.12.2009 року по 02.09.2010 року. Роздруківки фотокарток від 27.12.2009 року та записи на дисках дають підстави стверджувати, що позивач та відповідач мали спільне коло друзів та спільно проводили час, але не доводять факту, що у вказаний період між сторонами склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 26 грудня 2009 року по 02 вересня 2010 року, слід відмовити у зв'язку із недоведеністю.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору не компенсуються.
Керуючись статями 55, 124 Конституції України; статями 3, 11, 15-16, 316, 321, 328, 368 ЦК України; статями 3, 21, 36, 74 СК України; статями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в Хмельницький апеляційний суд через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області 05.04.2011 року, РНОКПП- НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Шепетівським МВ УДМС України в Хмельницькій області 09.01.2014 року, РНОКПП- НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складене 13 грудня 2019 року.
Суддя: Н.В. Мазур