Справа № 675/860/17
Провадження № 2-а/675/9/2019
"02" грудня 2019 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,
з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Каруна В. П.,
представника відповідача Марчука О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправною та скасування постанови начальника установи про накладення заходів стягнення, стягнення морального відшкодування,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправною та скасування постанов начальника установи про накладення заходів стягнення, якими, на думку засудженого, порушені права ОСОБА_1 , мотивуючи це наступним чином. ОСОБА_1 вказав, що відбував покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» за вироком суду. Засуджений посилається на те, що постановою начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 05 травня 2017 року до нього застосоване стягнення у виді суворої догани за те, що нібито 28 квітня 2017 року о 05 годині 30 хвилин він завісив своє оглядове вікно в камері, на зауваження молодшого інспектора ВНБ припинити порушення встановленого режиму утримання не відреагував. ОСОБА_1 категорично заперечує вчинення вказаних дій, за які на нього накладено заходи стягнення. Він визнав факт завішування вікна, однак вважає, що такі дії були вимушеними та вчиненими не з метою порушення режиму відбування покарання, а з метою припинення дій представника адміністрації установи ОСОБА_2, що посягали на честь та гідність позивача і були, на думку ОСОБА_1 , аморальними. Позивач просив визнати протиправною та скасувати названу постанову начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 150000 грн.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Карун В. П. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали.
Представник відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані суду матеріали, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За вимогами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАC України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За вимогами п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Частиною 9 ст. 539 КПК України визначено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Права і обов'язки засуджених визначені ст. ст. 8, 9 КВК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КВК України невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі визначені ст. 107 КВК України.
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
ОСОБА_1 був обізнаний з вимогами КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що підтверджуються відповідною розпискою ОСОБА_1 , копія якого додана до матеріалів справи.
Доводи ОСОБА_1 про те, що з вимогами КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань він не ознайомлений і жодних підписів у наданій розписці не ставив, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.
Постановою начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 05 травня 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді суворої догани за те, що 28 квітня 2017 року о 05 годині 30 хвилин завісив оглядове вічко в камері, на зауваження молодшого інспектора ВНБ припинити порушення встановленого режиму утримання не відреагував.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вказував на неправомірність зазначеної постанови, не визнав факт вчинення дисциплінарного проступку, зазначив, що дійсно завісив оглядове вічко камери, оскільки, на його думку, молодший інспектор ВНБ ОСОБА_2 неправомірно проводив відеозйомку через вказане вічко під час справляння ОСОБА_1 природних потреб. Засуджений вважає власні дії правомірними, а дії представника адміністрації протиправними і такими, що завдали ОСОБА_1 моральної шкоди, яку він вимагає стягнути з відповідача.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
За вимогами пп. 1 п. VIПравил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, в установах виконання покарань перевірки наявності засуджених організовуються щодня вранці та ввечері у години, визначені розпорядком дня, а також додатково в час перед прийманням їжі засудженими або після цього. У разі потреби вони можуть проводитися у будь-який час доби. Наявність засуджених перевіряється за поіменними картками, виготовленими за зразками поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених (додаток 5). У нічний час доби перевірка засуджених здійснюється на спальних місцях візуально при нічному освітленні, без підняття засуджених. Для забезпечення якості проведення таких перевірок завішувати чи міняти без дозволу адміністрації установи виконання покарань спальні місця засудженим забороняється.
Відповідно до вимог пп. 2 п. ІІІ Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами.
Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка ОСОБА_2 суду показав, що як черговий помічник начальника колонії відвідував дільницю посиленого контролю, де утримувався ОСОБА_1 , 28 квітня 2017 року та категорично стверджує про вчинення засудженим ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягав в умисному завішуванні оглядового вічка камери туалетним папером, відсутності виконання вимоги припинити порушення, не реагування на зауваження. Свідок вказував, що дійсно мав нагрудну камеру марки «Кодак», яку ввімкнув для фіксації розмови з ОСОБА_1 , однак жодної відеозйомки засудженого при справлянні природних потреб не проводив. Натомість свідок зазначив, що ОСОБА_1 вів себе нетактовно, підвищував голос, вживав нецензурні слова.
Покази свідка не були спростовані доказами, дослідженими в ході судового розгляду.
Зокрема, наданий суду відеозапис доводить відсутність відеозйомки ОСОБА_1 під час справляння ним природних потреб, підтверджує покази свідка ОСОБА_2 про застосування камери для аудіофіксації розмови з засудженим.
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка засуджений ОСОБА_3 суду показав, що 28 квітня 2017 року перебував у дільниці посиленого контролю, однак факту відео зйомки на власні очі не бачив, а лише чув голоси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Факт вчинення ОСОБА_1 28 квітня 2017 року дисциплінарного проступку також підтверджується доданими до матеріалів справи копіями рапортів ОСОБА_4 від 28 квітня 2017 року та ОСОБА_5 від 03 травня 2017 року
Сам ОСОБА_1 жодних письмових пояснень з приводу події 28 квітня 2017 року не писав, про що 28 квітня 2017 року був складений акт про відмову засудженого від написання письмового пояснення, що підтверджується копією відповідного акту, доданою до матеріалів справи.
Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.
За невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення, передбачені ст. 132 КВК України.
Судом встановлено, що постанова винесена начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 05 травня 2017 року відповідає вимогам чинного на момент винесення законодавства, винесена в порядку та у спосіб встановлений законом.
Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.
Судом встановлено, що постанова, винесена начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 05 травня 2017 року відповідають вимогам чинного на момент винесення законодавства, винесені в порядку та у спосіб встановлений законом.
Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-11, 19-20, 31, 122, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, місце знаходження Державна установа «Хмельницький слідчий ізолятор» м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 39) до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» (місце знаходження: 30300 м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 08564771) про визнання протиправною та скасування постанови начальника установи про накладення заходів стягнення, стягнення морального відшкодування відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 грудня 2019 року.
Суддя: О. С. Янішевська