Справа №766/25600/18
Пров. №2/766/1005/19
05 грудня 2019 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар судового засідання Неменко Ю.М., з участю представника позивача адвоката Фінкевіча В.Г., представника відповідача адвоката Риженка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в прядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ідеальну частку у спільному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 27.12.2018 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що 31.12.2015 року він з відповідачем зареєстрував шлюб. 16.07.2016 року подружжям придбано трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому, стороною (покупцем) за договором купівлі-продажу є ОСОБА_2 . На час подання позову, сімейні стосунки між ними погіршились, вже не проживають як родина. При тому, формально зазначена квартира належить йому та відповідачці на праві спільної сумісної власності подружжя. Відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні квартирою та не визнає за ним права власності на частку квартири, внаслідок чого, змушений звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.04.2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за суттю.
12.07.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Риженко Д.О. подано до суду зустрічну позовну заяву, у якій просить поділити квартиру АДРЕСА_2 та збільшити її частку у ній, визнавши право власності за ОСОБА_2 на ідеальні 3/4 частин спірної квартири, а за відповідачем на 1/4 її частини. В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що з 02.03.2015 року сторони розпочали спільно проживати однією сім'єю як подружжя у орендованій нею квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . 20.05.2015 р. вони разом орендували квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , де продовжили проживати однією сім'єю. У 20 числах жовтня 2015 р. ОСОБА_2 дізналась, що вагітна. 31.12.2015 року між сторонами зареєстровано шлюб. 16.07.2016 року ОСОБА_2 придбано спірну квартиру у спільну власність з ОСОБА_1 . У серпні 2015 року сторонами за спільні кошти в розмірі 28 тис. доларів США придбано автомобіль "Acura Mdx", 2010 року випуску, який використовувався сторонами спільно. 07.12.2015 р. сталась ДТП, в той час, коли вона знаходилась за кермом спірного автомобіля. Згодом, дізналась, що 15.03.2016 року за дорученням на право розпорядження спірним автомобілем ОСОБА_1 його відчужив. Втім, вказаний продаж автомобіля відбувся без її згоди. Надалі, за час перебування у шлюбі, 20.10.2018 р. ними було набуто за договором купівлі-продажу автомобіль HONDA ACORD, 2011 року випуску. 19.12.2018 р. ОСОБА_1 з ТОВ "Преміум авто люкс" на реалізацію вказаного автомобіля укладено договір комісії, а 26.12.2018 р. між товариством та ОСОБА_3 (матір'ю відповідача) укладено договір купівлі-продажу автомобіля, та зареєстровано за останньою право власності на автомобіль. Вказане свідчить про те, що відповідач приховав спільне майно. Вона разом зі спільною дитиною та дитиною від першого шлюбу проживає. В провадженні суду перебуває справа про стягнення аліментів на утримання її та дитини. Відповідачем сплачуються аліменти у розмірі 2000,00 грн. на місяць. Такого розміру аліментів, які були фактично сплачені відповідачем не вистачає для достатнього забезпечення фізичного, духового розвитку та лікування дитини. Вказане свідчить про те, що її частка у спільному майні має бути збільшена до 3/4 частин спірної квартири.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.07.2019 року прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну ОСОБА_2 ; судове засідання відкладено, витребувано докази.
06.09.2019 року представником ОСОБА_1 подано відзив на зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові обставинам. Проти задоволення зустрічного позову заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі.
Суд, заслухав пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 31 грудня 2015 року у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 31.12.2015 р. (арк. справи 5). Відомостей щодо розірвання шлюбу матеріали справи не містять. Сторонами визнано, що шлюб розірвано за рішенням суду.
Позивач та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06.07.2016 року (арк. справи 50).
16 липня 2016 року між ОСОБА_5 (як продавцем) та ОСОБА_2 (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 . П. 4.4 договору встановлено, що згода другого з подружжя покупця ОСОБА_1 , на укладення договору отримана згідно заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом ХМНО Воєводіним М.М. 07.07.2016 р. (арк. справи 6-7).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №63862172 від 20.07.2016 р., за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_6 (арк. справи 8).
З довідки №1 від 18.01.2019 р. виданої ОСББ "Патона 25" вбачається, що ОСОБА_2 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. (арк. справи 52).
Суд не приймає як належні та допустимі докази копії чеків та квитанції на підтвердження витрати на утримання спільної дитини сторін, як підставу для збільшення розміру частки ОСОБА_2 у праві спільної власності подружжя на квартиру. Вказані документи містять інформацію щодо придбання товарів та оплату послуг, які не стосуються сумісної дитини або спільного майна. Наприклад, чек №3000035862 на суму 124,50 грн. (арк. справи 55) від 04.02.2019 р. містить призначення "внесення 124,50 грн. ТОВ "Глобал Мані"; товарний чек №HR-5377 від 31.12.20185 року на загальну суму 2569,01 грн., містить придбання речей для хлопчика, в той час коли у сторін спільна дитина дівчинка (арк. справи 58); чек №3000267318 від 11.05.2019 р. містить придбання цигарок Мальборо на суму 42,95 грн. (арк. справи 60); тощо. Вказані документи жодним чином не свідчать, що позивач ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї.
Посилання представника ОСОБА_2 на те, що частка у праві власності на квартиру повинна бути збільшена за рахунок приховування ОСОБА_1 продажу транспортних засобів, які також є власністю подружжя, судом не враховуються, оскільки представниками сторін у судовому засіданні повідомлено про те, що справа щодо поділу спільного рухомого майна перебуває в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області та станом на день ухвалення рішення у цій справі не вирішена. Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Сам собою факт продажу транспортного засобу не свідчить про приховування спільного майна.
Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися „обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п. п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007№11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Суд вважає, що заявлені вимоги підлягають розгляду саме як поділ майна подружжя.
В судовому засіданні не встановлено істотних обставин для збільшення частки відповідача у спільному майні подружжя, зокрема, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. На час розгляду цієї справи існує спір щодо утримання спільної дитини та розподілу іншого майна - автомобіля, але вказані обставини не є достатніми підставами для відступлення від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, з підстав, передбачених статтею 70 СК України.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», з відповідними змінами, судам роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Спірна квартира знаходиться у багатоквартирному будинку з чітко визначеною площею та кількістю приміщень, що входять до її складу.
Сторонами не заявлено вимог про визначення порядку користування квартирою, клопотань про призначення судово-будівельної експертизи тощо.
Таким чином, враховуючи, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділити майно в натурі є неможливим, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за кожною зі сторін право власності на 1/2 ідеальної частки квартири.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Повний текст складено 16.12.2019 року (відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81, 90, 235, 258, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на ідеальну частку у спільному майні подружжя, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Провести поділ майна подружжя. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_5 , за кожним.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Херсонського апеляційного суду (у відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через Херсонський міський суд Херсонської області).
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус