Справа № 647/832/19
№ провадження 2/647/335/2019
06.12.2019 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Миргород В.С.
при секретарі: Салєховій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Берислав Херсонської області цивільну справу №647/832/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, стягнення грошової компенсації за 1/2 частку вартості автомобіля,
за участю представників сторін:
від позивача: представник - адвокат Карнаух В.В., суд -
У квітні 2019 року позивач звернулася до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, у період з квітня 2004 року по квітень 2016 року та визнання права власності на ? частину автомобіля марки ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , посилаючись на те, що вона ОСОБА_1 у період часу з 1998 року по квітень 2016 року проживала однією сім'єю зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 у квартирі (яка належала їй на праві власності до 10.10.2012 року), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 10.10.2012 року позивачка продала квартиру матері відповідача - ОСОБА_3 , про що свідчить договір купівлі-продажу квартири. За час спільного сумісного проживання однією сім'єю у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.07.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали за спільні кошти, автомобіль марки ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Право власності на автомобіль оформлено на ОСОБА_2 . Починаючи з 2016 року відносини між ними почали погіршуватися, виникали сварки, втратили почуття любові, а з квітня 2016 року сторони почали проживати окремо. Факт спільного проживання позивачки з відповідачем однією сім'єю, як жінки та чоловіка, протягом зазначеного періоду, підтверджується фотокартками, на яких вони зображені зі своїми родичами та друзями, які проводять разом побут. Позивачка хоч фактично і проживала з 1998 року з відповідачем, однак шлюб з колишнім чоловіком було розірвано 24.03.2004 року, в зв'язку з чим вважає, що при встановленні факту спільного проживання необхідно взяти період з квітня 2004 року по квітень 2016 року. Оскільки відповідач не визнає факт спільного проживання однією сім'єю з нею, та не бажає сплатити їй компенсацію у сумі половини вартості зазначеного автомобіля, позивачка вимушена була звернутися до суду з зазначеним позовом. Просить суд встановити факт проживання однією сім'єю її ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, в період часу з квітня 2004 року по квітень 2016 року; визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля марки ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, кузов: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 ; стягнути на її користь сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 03.04.2019 року провадження у даній справі було відкрито в загальному порядку. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
17.04.2019 року на адресу суду надійшов заперечення (відзив) на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_2 повністю заперечує позовні вимоги позивачки та просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що він дійсно проживав у фактичних шлюбних відносинах з позивачкою, але після народження доньки у 2003 році, вона почала зловживати спиртними напоями та уходити з дому, дитина залишалася і на даний час залишається проживати разом з ним, як і донька позивачки від першого шлюбу. Для того щоб забезпечити дітей він працював, отримував заробітну плату, та робив збереження за які придбав спірний автомобіль. Позивачка станом на час придбання спірного автомобіля у відносинах з ним не перебувала, переконливих доказів, які підтверджували б факт вкладання сумісної праці чи сумісних коштів у придбанні спірного автомобіля суду не надала, а відтак вимоги щодо поділу автомобіля задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю. За таких обставин просить відмовити позивачці в задоволенні позову за його недоведеністю та необґрунтованістю.
19.06.2019 року на адресу суду представник позивача - адвокат Тесля І.В. надав відповідь на відзив, в якій представник позивача вважає вимоги викладені відповідачем по справі ОСОБА_2 необґрунтованими та безпідставними такими, що не заслуговують на увагу, а відтак не підлягають застосуванні при вирішенні спору по суті. В зв'язку з чим, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.
01.07.2019 року ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області по справі було оголошено перерву у підготовчому засіданні.
10.09.2019 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Карнаух В.В. надійшла заява про зміну предмету позову, у якій зазначає, що в провадженні Бериславського районного суду Херсонської області перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля. В обґрунтування позову зазначає, що 30.08.2019 року із даних витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів дізнався, що 30.07.2019 року у територіальному сервісному центрі 36544 автомобіль відповідача з кузовом (VIN кодом) НОМЕР_8 переоформлено на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу. Таким чином, під час спору по справі ОСОБА_2 продав об'єкт спільної сумісної власності подружжя - автомобіль марки ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 , який був придбаний за час спільного проживання однією сім'єю сторін, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та за спільні кошти. Оскільки відповідач не є власником авто, просить прийняти зміну предмету позову шляхом викладення 2 пункту позовних вимог, наступним чином, «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки вартості транспортного засобу марки ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 в розмірі 43 378, 00 гривень (50% від вартості експертної оцінки, що міститься в матеріалах справи).
16.09.2019 року ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засідання на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі. Просив суд встановити факт проживання однією сім'єю її ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, в період часу з квітня 2004 року по квітень 2016 року та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки вартості транспортного засобу марки ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 в розмірі 43 378, 00 гривень (50% від вартості експертної оцінки, що міститься в матеріалах справи)» та стягнути судовий збір.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що спільного бюджету у них з позивачкою не було, не були об'єднані спільним побутом, оскільки проживали за різними адресами та не мали взаємних прав та обов'язків. Просив відмовити в задоволенні позову з урахуванням відзиву на позовну заяву.
Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.
Дослідивши письмові докази по справі та всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, допитавши сторони, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав:
Суд ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».
Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З наведеного положення випливають ознаки подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність взаємних прав та обов'язків, усталених відносин, що притаманні подружжю, спільне проживання. Отже, само по собі співмешкання чоловіка і жінки протягом певного періоду не є достатнім для визнання факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу за відсутності інших ознак сім'ї.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом із тим, згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
З наведеного положення СК України вбачаються ознаки подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.
Європейський суд з прав людини у рішенні Палати від 22.12.2004 у справі "Мерже і Крос проти Франції" зазначив, що сімейне життя включає не лише соціальні, моральні чи культурні взаємини,а й інтереси матеріального характеру.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Також згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки».
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обовязків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка була висловлена в постанові від 23 вересня 2015 року в справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його сестрою. З 2005 року по 2013 рік він працював в смт. Залізний Порт, а проживав в м. Бериславі. Йому відомо, що сторони проживали з 1999 року по 2016 рік. За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у них народилася донька ОСОБА_4 . За час спільного проживання вони вели спільний побут, жили як сім'я. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 проживали у квартирі АДРЕСА_2 .
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 є її рідним братом. В м. Берислав на постійне проживання вона приїхала в 2002 році, до цього проживала в с. Урожайне Бериславського району. По даній справі їй відомо, що у її брата з ОСОБА_1 були відносини, але назвати, що вони проживали як одна сім'я вона не може, оскільки вони постійно сварились, після сварок брат уходив та проживав декілька місяців у батьків, потім міг декілька днів жити у ОСОБА_6 . Від даних стосунків у них народилася донька ОСОБА_8 . Кошти брат зберігав у батьків. Щодо придбаного автомобіля пояснила, що у брата був автомобіль «Жигулі», які в подальшому вона зі своїм чоловіком придбала у нього, після чого їх батьки допомогли коштами брату ОСОБА_2 купити інший автомобіль. Брат працював на машинобудівному заводі, в м. Нова Каховка. На той час брат був зареєстрований в АДРЕСА_3 . ОСОБА_9 сама запропонувала, щоб у неї купили квартиру, бо хотіла відкрити свій бізнес.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що через постійні сварки між ними ОСОБА_11 тиждень проживав з ОСОБА_9 , два-три місяці у матері. У них народилася донька - ОСОБА_8 , яка на даний час проживає з ОСОБА_2 , навчається в медичному училищі, він як батько її утримує. Їй не відомо чи ОСОБА_9 надає допомогу дитині. Їй відомо, що ОСОБА_9 продавала у магазині, який вона відкрила.
Допитані судом в судовому засіданні свідки беззаперечно не підтвердили факту перебування позивачки та відповідача у спірний період у фактичних шлюбних відносинах, не доповіли про факти, які б підтвердили проживання сторін саме однією сім'єю з веденням спільного господарства, побуту та бюджету.
В постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц Касаційний цивільний суд зауважив, що для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З копії паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 , шлюб яких було припинено за №40 від 24.03.2004 року у Бериславському відділі реєстрації актів цивільного стану Херсонської області (а.с. 35-37).
Як вбачається з довідки Бериславського районного відділу державної реєстр рації актів цивільного стану Херсонської області у період з квітня 2004 року по квітень 2016 року сторони не перебували у іншому шлюбі ( а.с.141).
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до повторного свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 від 14.10.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 72). Факт батьківства ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сторонами не заперечувалося.
Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2012 року з одного боку: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (як Продавці), а з другого боку ОСОБА_3 (як Покупець) уклали договір, за яким Продавці зобов'язуються передати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти квартиру і сплатити за неї грошову суму (а.с. 32-33).
З витягу про державну реєстрацію прав, на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2012 року посвідчений Бериславською держнотконторою за р. №1036, на праві приватної власності ОСОБА_3 належить 3-кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34).
Позивачка в позовній заяві стверджує, що разом з відповідачем проживала однією сім'єю та вела спільне господарство з квітня 2004 року по квітень 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей про зареєстроване місце проживання зазначених в паспорті позивачки, вона була зареєстрована за адресою, а саме: АДРЕСА_1 з 15.11.2012 року, а 24.09.2015 року була знята з реєстрації та місце проживання зареєстровано за іншою адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 38).
Згідно довідки виданої Бериславською міською радою ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 22.09.2015 року та має склад сім'ї: ОСОБА_4 донька ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_14 ,ІНФОРМАЦІЯ_3, донька дружини (а.с. 59, 132), зазначене свідчить про те, що сторони були зареєстровані за різними адресами у період з квітня 2004 року по квітень 2016 року, на який посилається позивачка, як підставу для встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Відповідач зареєструвався у квартирі за два дні до зняття позивачки з реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 .
Суд вважає, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами обставини спільного проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу у вказаний нею період, а саме: з квітня 2004 року по квітень 2016 року, оскільки встановлені обставини справи та ті підстави, на які вона посилалась в позові не є такими, з якими закон повязує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та на майно яких поширюються положення СК України про спільність сумісної власності подружжя.
На підставі договору №114012-Y00210 купівлі-продажу автомобіля від 18.07.2011 року та Додатку №1 до Договору купівлі-продажу автомобіля №114012-Y00210 від 18.07.2011 року ОСОБА_2 придбав автомобіль - ЗАЗ FORZA НОМЕР_9, Конфігурація: F4LM554 ЗАЗ Forza Base, Оббивка салону: колір: ТТ663112 Синя зима, 2011 року випуску, кузов: НОМЕР_2 , Двигун: НОМЕР_5 загальною вартістю 80 860,00 гривень (а.с. 25-29).
Відповідно до рахунку-фактури №114012-Y00210/1 від 18.07.2011 року ОСОБА_2 (Покупець) перерахував кошти на рахунок ПАТ «Херсон-Авто» в розмірі 80 860,00 гривень (а.с. 30).
На підставі Акту №hk25035436 прийому-передачі автомобіля 19.07.2011 року ОСОБА_2 (Покупець) отримав від ПАТ «Херсон-Авто» (Продавець) автомобіль ЗАЗ FORZA НОМЕР_9. Претензій у Покупця до Продавця стосовно якості та комплектації Автомобіля не має (а.с. 31).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят про що надані суду копії фотографій ( а.с.45-48), пересилання на рахунок позивачки грошей ( а.с.95-100) протягом 2009 - 2011 років, отримання позивачкою соціальної допомоги по догляду за дитиною та отримання останньою кредиту на суму 2800 грн. (а.с.71 об.) самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю та що спірний автомобіль придбано на спільні кошти сторін.
Позивач в своїй відповіді на відзив стверджувала, що на купівлю спірного автомобіля ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, кузов: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 взяла кредит у ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 2 800 гривень, та починаючи з 2008 року по 2012 року отримувала грошові перекази, кошти від яких йшли на сім'ю, а частина коштів у сумі приблизно 5000 доларів США у 2011 році були надані відповідачу на покупку автомобіля. При цьому відповідач категорично заперечував дані обставини наведені позивачем.
Доводи позивачки про визнання спірного автомобіля спільним сумісним майном, не заслуговують на увагу суду, так як остання не довела належними та допустимими доказами, що вказане майно було придбано сторонами за спільні кошти, тобто, що джерело набуття цього майна було спільним.
Та обставина, що позивачкою були отримані грошові перекази (а.с.96-100) на думку суду, не свідчить про придбання спірного автомобіля на спільні кошти сторін, оскільки відповідач також мав постійне місце роботи та отримував заробітну плату ( а.с.60).
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати майно (спірний автомобіль) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказі, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Таким чином позивач має надати суду належні та допустимі докази спільного проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу та ведення спільного побуту та придбання майна за спільні кошти.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту, бюджету, отримання у вказаний період заробітної плати (доходу) не може бути доказом участі у придбанні спірного майна та не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Така ж правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року ( справа № 6-135цс13).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Позивачка належних і допустимих доказів в силу ст. ст. 12, 76, 77 ЦПК України ведення сторонами спільного господарства, (саме у період з квітня 2004 року по квітень 2016 року), наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна саме в інтересах сім'ї, а також що вона своєю працею чи коштами брала участь у придбанні спірного майна не надала та не надала письмової угоди про спільну участь у придбанні майна.
Надані стороною позивачки докази у тому числі і покази свідків, доводять лише тривалі відносини, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами склалися відносини саме притаманні подружжю (ведення спільного господарства, наявність спільних прав та зобов'язань, спільний побут, бюджет, тощо).
А відтак, позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна, набутого під час спільного проживання, задоволенню не підлягають.
З урахування обставин справи, доказів наданих сторонами, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд в силу ст.141 ЦПК України, враховує, що позовні вимоги оплачені позивачем, судом залишено без задоволення, позивач не звільнений від їх оплати, у зв'язку з чим поверненню не підлягають.
На підставі викладеного, в межах заявлених вимог, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, керуючись ст.ст. 12,13,77,81,259,263-265, ЦПК України, ст. 3, 60-61, 70, 74 Сімейного кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, стягнення грошової компенсації за 1/2 частку вартості автомобіля - відмовити за його недоведеністю.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Представник позивача, адвокат Карнаух Володимир Вікторович, 74800 , Херсонська область, м. Каховка, вул. В.Куликовська, 95/69 , реєстраційний номер облікової картки платника податків/паспортні дані не відомі.
Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Повне рішення складено 13.12.2019 року.
Суддя В. С. Миргород