27.11.2019 Справа №607/5596/19
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Герчаківської О.Я.,
за участю секретаря судового засідання Свергун Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача, адвоката Черніцького І.Р.,
представника третьої особи Мікули М . М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення із відповідача аліментів на її користь на утримання доньки у розмірі 5000 грн. щомісячно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 від цього шлюбу в сторін народилась донька ОСОБА_5 , 2008 року народження, яка проживає з ОСОБА_1 . Батько дитини, починаючи з серпня 2010 року, проживає окремо та жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дочки. З 24 червня 2010 року за рішенням суду відповідач повинен сплачувати аліменти. Жодного разу з того часу відповідач навіть не поцікавився, за які кошти виховується дитина. Загальна сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 лютого 2019 року складає 11 377,17 грн. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку ОСОБА_4 . Дитина знаходиться на повному утриманні матері. Дівчинка додатково займається в гуртках, спортивних секціях, відвідує додаткові заняття з іноземної мови, ходить на танці. Крім того, дитина навчається в школі і у позивача виникають труднощі щодо купівлі шкільного приладдя, підручників, інших витрат. Крім того, ОСОБА_4 заперечує проти виїзду дитини з матір'ю за кордон до родичів в Іспанію, чим порушує права та свободи вільного волевиявлення та пересування.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2019 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
13 травня 2019 року судом зареєстровано письмовий відзив відповідача ОСОБА_4 , в якому він просить заявлений до нього позов залишити без задоволення. Додатково зазначив, що посилання позивача на невиконання ним обов'язків по сплаті аліментів на утримання дитини не відповідає дійсності, оскільки в даний час у нього немає жодної заборгованості із сплати аліментів. Недостатня його участь у вихованні дитини має об'єктивні причини та пов'язана з тим, що позивач не дає відповідачеві жодної можливості бачити дитину та приймати участь у її вихованні. Той факт, що з даного приводу він не звертався до суду про встановлення періодичних побачень з дитиною пояснюється небажанням відповідача зайвий раз психологічно травмувати дитину, погіршувати стосунки з колишньою дружиною та безуспішними намаганнями вирішити питання побачень з дитиною та питання участі у її вихованні у добровільному порядку. Водночас по мірі можливості він цікавився зростанням дитини, її навчанням у школі, станом її здоров'я шляхом отримання інформації з школи та закладів охорони здоров'я та спілкування з працівниками цих установ.
Ухвалою суду від 03 червня 2019 року матеріали цивільної справи №607/5596/19 надіслано Службі у справах дітей Тернопільської райдержадміністрації Тернопільської області. Зобов'язано Службу у справах дітей Тернопільської райдержадміністрації Тернопільської області надати письмовий висновок по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів щодо доцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітньої доки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01 серпня 2019 року матеріали цивільної справи №607/5596/19 разом з висновком органу опіки та піклування повернуто до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Згідно ухвали суду від 17 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити їх в повному обсязі. Додатково пояснювала, що відповідач з 2010 року самоусунувся від виховання дитини, будь-якої участі в її вихованні та утриманні ОСОБА_4 не приймає. Дочка ОСОБА_5 не називає його татом, будь-якими її потребами чи станом здоров'я дитини відповідач не цікавиться, коли вона лежала в лікарні ОСОБА_4 про це знав, однак не приходив її навідати. На час звернення із позовом останній мав несплачений борг по аліментах, однак в ході розгляду справи погасив його за два тижні. ОСОБА_4 працює в Польщі, возить туди людей на роботу своїм транспортним засобом, однак коли відбувалось засідання в органі опіки він перебував вдома, міг з'явитися на розгляд питання про позбавлення батьківських прав, пояснити свою участь в утриманні та вихованні дочки. З часу проведення засідання в органі опіки, як і до того, відповідач не приходив до дочки додому чи в школу, не телефонував їй, не цікавився її навчальним процесом чи станом здоров'я, тобто не вчиняв жодних дій щодо виконання свого батьківського обов'язку. Перешкод у спілкуванні ОСОБА_4 з дитиною ніхто не чинив і не чинить. Аліменти з відповідача стягуються з 2009 року на підставі рішення суду в розмірі по 400 грн. щомісячно, однак борг, про який зазначено в позовній заяві погашено.
Представник відповідача ОСОБА_4 , адвокат Черніцький І.Р. в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки батько бажає налагодити стосунки з дитиною. Підстав для позбавлення його батьківських прав немає. Відносно стягнення з відповідача аліментів адвокат заперечив, оскільки уже є рішення суду, за яким з відповідача стягуються аліменти, а відтак ОСОБА_1 обрано невірний спосіб захисту.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області в судовому засіданні підтримала висновок служби щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Додатково повідомила, що на засіданні органу опіки ОСОБА_4 присутній не був, однак він виходив на відеозв'язок по телефону через «Вайбер», пояснював, що має намір спілкуватися з дочкою, однак мати дитини, з його слів, чинить відповідачу перешкоди у цьому. При спілкуванні з дочкою сторін було встановлено, що батько не навідується до неї і не телефонує.
В судовому засіданні у присутності практичного психолога Тернопільського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді ОСОБА_7 неповнолітня ОСОБА_5 суду пояснювала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 їй виповниться 12 років. Дівчинка не заперечує щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно неї. На запитання суду відповіла, що її тата звати ОСОБА_4 , він живе у с. Мишковичі, де також проживає дівчинка. Батько ніколи до неї не телефонував і не приходив. Останній раз, коли ОСОБА_5 було чотири роки, тато приходив до неї п'яний та побив підвіконники. Ні дівчинка, ні її мама не мають номеру телефону відповідача. В школу до дівчинки він не приходив, ніколи нічого від нього вона не отримувала і ніхто нічого від його мені їй не передавав. Бабусю зі сторони тата дівчинка знає візуально, так як мама пояснювала їй, що це її бабуся, бабусю вона бачила кілька разів. Ніхто не забороняє батькові бачитися з нею і ніхто не налаштовує її проти батька. Коли дівчинка зустрічає батька в селі (візуально вона знає його зі слів мами), він її обходить стороною. Вона не бажає контактувати з ним, надавати йому свій номер телефону, і, на думку дівчинки, його слід позбавити батьківських прав стосовно неї.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, пояснення дитини, стосовно якої розглядається справа про позбавлення батьківських прав, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10 квітня 2008 року Мишковицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , її батьками зазначені: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 .
Як слідує із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2019 року, складеного головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області, заборгованість зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 2-6366, виданого 14 лютого 2010 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн., починаючи з 24 червня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, станом на 01 лютого 2019 року становить 11377,17 грн.
Станом на 10 травня 2019 року заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_5 відсутня, про що свідчить інформація № 17808, надана 10 травня 2019 року в.о. начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби ГГТУЮ у Тернопільській області.
У відповідності до характеристики № 33, складеної 27 лютого 2019 року адміністрацією Мишковицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - Дошкільного навчального закладу, Будай Ліля навчається у школі з першого класу. Зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна та уважна учениця. Мати, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню дочки, систематично контролює навчання та відповідально ставиться до її виховання в родині, надає допомогу класному керівнику, регулярно відвідує батьківські збори. Батько, ОСОБА_4 , нехтує вихованням дочки, не приділяє їй належної уваги, за 5 років навчання жодного разу не відвідав батьківські збори, родинні свята та виступи дочки.
Як слідує із висновку Тернопільської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 03-1294/01-10 від 30 липня 2019 року, Комісією з питань захисту прав дитини Тернопільської районної державної адміністрації при розгляді матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав встановлено, що у шлюбі між подружжям народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між подружжям розірвано у 2010 році. Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . У бесіді з матір'ю ОСОБА_1 з'ясовано, що батько не спілкується з дитиною, не цікавиться її успіхами, станом здоров'я, її навчанням, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не допомагає матеріально. У телефонній бесіді з батькам ОСОБА_4 з'ясовано, що він заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 . Батько зазначає, що мати чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. По мірі можливості цікавиться навчанням дитини, станом здоров'я, шляхом отримання інформації зі школи та закладів охорони здоров'я та спілкування з працівниками цих установ.
Згідно з довідкою-характеристикою, виданою виконавчим комітетом Мишковицької сільської ради від 02 липня 2019 року № 473, ОСОБА_4 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3 . В селі характеризується з позитивної сторони. Алкогольними напоями не зловживає. Скарг щодо поведінки ОСОБА_4 від сусідів та односельців не було. Зі сторони виконкому сільської ради зауважень щодо ОСОБА_4 немає.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2019 року, виданого головним державним виконавцем, заборгованість становить 11377,17 грн. Проте, станом на 01 червня 2019 року заборгованість зі сплати аліментів погашена (інформація Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби від 08 травня 2019 року № 17759).
У бесіді дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначила, що батько давно не навідує її, не телефонує, не вітає з днем народження, не цікавиться її життям, не відвідує виступи за її участі, не допомагає матеріально, не відчуває батьківської турботи та підтримки з боку батька, тому вона не заперечує щоб її батька ОСОБА_4 позбавили батьківських прав.
Враховуючи наведене, рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 25 липня 2019 року № 34, Тернопільська районна державна адміністрація вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 11 лютого 2017 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, 11 лютого 2017 року ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_12 , у зв'язку з чим остання змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».
Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідача народився син ОСОБА_14 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
За встановлених судом обставин до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України Суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. При визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним (ст.171 СК України).
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно неповнолітньої дочки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не надає добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини протягом тривалого часу. Виниклу зі сплати аліментів заборгованість відповідач погасив в ході розгляду справи. Останній раз спільна дочка сторін бачила батька у чотирирічному віці, і з того часу він до неї не навідувався, не телефонував, не проявляв турботу в будь-який спосіб. Батько проживає з дитиною в одному населеному пункті, візуально вона знає, як виглядає ОСОБА_4 , однак він уникає зустрічей з дочкою. Дитина не бажає вбудь-який спосіб контактувати з батьком, це її особиста думка, ніхто не налаштовує дочку сторін проти ОСОБА_4 .
Відтак, суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач чинить йому перешкоди, не дає жодної можливості бачити дитину та приймати участь у її вихованні. Жодних доказів на обґрунтування таких доводів ОСОБА_4 не надав, а його звернення до суду з позовом про встановлення графіку зустрічей батька з дитиною свідчить тільки про можливий спір, який підлягає вирішенню судом шляхом постановлення рішення по справі. Не приймає до уваги суд і те, що зі сторони відповідача в адресу позивача мало місце поштове відправлення в переддень останнього судового засідання, яке слід розцінювати як участь батька в матеріальному утриманні дочки ОСОБА_5 , оскільки позивач його не отримувала, його вміст їй невідомий, адже ОСОБА_4 не володіє інформацією про зріст дитини, розмір її взуття та вподобання.
Аргументи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що він, по мірі можливості цікавиться навчанням дитини, станом здоров'я, шляхом отримання інформації зі школи та закладів охорони здоров'я та спілкування з працівниками цих установ, спростовуються характеристикою № 33, складеною 27 лютого 2019 року адміністрацією Мишковицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - Дошкільного навчального закладу, з якої слідує, що батько, ОСОБА_4 , нехтує вихованням дочки, не приділяє їй належної уваги, за 5 років навчання жодного разу не відвідав батьківські збори, родинні свята та виступи дочки, а також поясненнями самої дівчинки, отриманими у судовому засіданні.
У ст. 19 СК України зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За встановлених вище обставин, суд, не погоджується з висновком органу опіки та піклування від 30 липня 2019 року, оскільки цей висновок немотивований та суперечить інтересам дитини. З часу його прийняття до дня ухвалення судом рішення по суті відповідач в будь-який спосіб не робив спроб налагодити стосунки з дочкою, хоча мав намір це зробити. Тільки на намірах ОСОБА_4 не може ґрунтуватися висновок органу опіки та піклування, адже він приймається в інтересах дитини. Пояснення спільної дочки сторін, які вона надавала в судовому засіданні відповідають тим, які було заслухано представником орану опіки в ході складення висновку, та підтверджують висновки суду про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно дочки ОСОБА_5 .
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково, шляхом позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В частині вимог позивача про стягнення з ОСОБА_4 аліментів суд відмовляє, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено позивачем, справа про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на корись ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянута. У 2010 році судом ухвалене рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, що перебуває на виконанні у Тернопільському районному відділі державної виконавчої служби ГГТУЮ у Тернопільській області, за яким здійснюється стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Такий спосіб захисту прошеного права суд вважає неналежним, оскільки ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відтак, за умови настання вищевказаних обставин ОСОБА_1 вправі звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, а не про їх повторне стягнення у більшому розмірі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 накористь ОСОБА_5 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, код ЄДРПОУ: 41491327, місцезнаходження: майдан Перемоги,1, м. Тернопіль.
Повний текст рішення суду складено 06 грудня 2019 року.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська