Справа № 646/5393/19
№ провадження 2/646/1765/2019
02.12.19 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Теслікової І.І.
При секретарі - Правдюк М.О.
Позивача - ОСОБА_1 .
Представника відповідача прокуратури Харьковській області - Мархевої О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа: слідчий слідчого відділу прокуратури Харківської області Богінський Олег Валерійович , про стягнення моральної шкоди,-
встановив:
До Червонозаводського районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до прокуратури Харківської області, Державної кахначейської служби України, третя особа: слідчий слідчого відділу прокуратури Харківської області Богінський Олег Валерійович , про стягнення моральної шкоди у розмірі 1001520 грн. спричиненої відповідачем в результаті протиправної тривалої бездіяльності.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ухваленням незаконних рішень та неправомірної тривалої бездіяльності посадовими особами відповідача йому, інваліду 2 групи, людини похилого віку, онкохворому була заподіяна моральна шкода. На підставу відшкодування моральної шкоди посилається на ст.ст. 3,19,56, Конституції України, ст. ст. 2,8,9 40,130 КПК України, ст.ст. 23,1174 ЦК України, правову позицію ВС, практику Європейського Суду.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.08.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Під час проведення підготовчого судового засідання відповідач - Державна казначейська служби України в порядку ст.178 ЦПК України поданий відзив на позовну заяву в якому просить позов залишити без задоволення.
Відзив Державної казначейської служби України мотивований тим, що сам факт скасування слідчим суддею постанов про закриття кримінального провадження ще не свідчить про незаконність цього процесуального рішення, а пов'язаний з особливістю розгляду скарг слідчим суддею. Правові підстави для застосування норм ст.ст. 1174,1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, вісутні. ( Правова позиція Верховного суду від 04.07.2018 у справі № 641/2328/17).
Під час проведення підготовчого судового засідання відповідач - прокуратура Харківській області в порядку ст.178 ЦПК України поданий відзив на позовну заяву в якому просить позов залишити без задоволення.
В обгрунтування своїх заперечень на позовну заяву прокуратура Харківскій області посилається на те, що Ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районого суду від 04.02.2019 року, 26.07.2019 року, встановлена лише неповноту дій слідчого, однак не визнано дії працівника Прокуратури Харковської області неправомірними чи протиправними, а тому позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту заподіяння позивачу моральних страждань, причинно-наслідкового зв'язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою. Реалізація позивачем, а у кримінальному провадженні заявником, свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов відповідача не свідчить про завдання такими діями позивачу моральної шкоди. Моральної шкоди у розмірі 1001520 грн. не обгрунтована.
Третя особа - слідчий слідчого відділу прокуратури Харківської області Богінський Олег Валерійович проти задоволення позовних вимог заперечував та просив справу розглягути за його відсутністю.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав та просив цивільний позов прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа: слідчий слідчого відділу прокуратури Харківської області Богінський Олег Валерійович , про стягнення моральної шкоди у розмірі 1001520 грн. спричиненої відповідачем в результаті протиправної тривалої бездіяльності задовольнити.
Представник Державної казначейської служби України проти задоволення позову заперечував та просив судове засідання призначене на 02.12.2019 року розглянути за його відсутністю.
Представик прокуратури Харківській області проти задоволення позову заперечувала.
Суд, дослідивши доводи учасників справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.10.2018 року по справі № 646/4975/18 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано уповноважену особу прокуратури Харківської області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 24.07.2018 року.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 42018220000001271 внесені відомості 17.10.2018 року відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.10.2018 року, яка надійшла до прокуратури Харківської області 16.10.2018 року.
19.12.2018 року старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Петрушко Д.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000001271 від 17.10.2018 року за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 382 КК України на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України- за відсутністю події кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 382 КК України.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.02.2019 року по справі № 646/9220/18 скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанова старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Петрушко Д.В. від 19.12.2018 року про закриття кримінального провадження № за № 42018220000001271 від 17.10.2018 року скасована.
26.02.2019 року слідчим в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Богінським О.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження , внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000001271 від 17.10.2018 року за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 382 КК України на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України- за відсутністю події вказаного кримінального правопорушення в діях слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горгуля Д.В.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.07.2019 року по справі № 646/9220/18 скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанова слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Богінського О.В. від 26.02.2019 року про закриття кримінального провадження № за № 42018220000001271 від 17.10.2018 року скасована.
Матеріали позовної заяви не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018220000001271 від 17.10.2018 року визнанений потерпілим, ОСОБА_1 є особою, яка звернулася із заявою або повідомлення про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженої розпочати досудове розслідування відповідно до ст.60 КПК України та є заявником, про що і було зазначено слідчим суддею у вищезазанчених ухвалах.
Обставинами, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди, є ухвали слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова в межах кримінального провадження № 42018220000001271.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу України моральну шкоду у розмірі 1001520 грн. позивач вказує на довготривалу бездіяльність відповідача, яка завдала шкоди інваліду 2 групи, людини похилого віку, онкохворому.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
Таким чином, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зі змісту частини другої статті 16ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Пленум Верховного Суду Українив своїй Постанові від 18.12.2009року №14 « Про судоверішення уцивільній справі» надав наступні роз'яснення, що «Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) ( 1618-15 ), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це»
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Водночас, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану саме органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовуєтьсядержавою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме, у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнена у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю вини.
Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст.1166, 1167 ЦК Українидоказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди і його вина, наявність причинного зв'язку між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди, його вини та причинний зв'язок між протиправною дією танегативними наслідками.
Таким чином, у спірних правовідносинах відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі, коли незаконними, винними діями органів, що здійснюють досудове розслідування чи прокуратури, завдано моральної шкоди громадянинові. Тобто, до спірних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди.
Згідно із ч.2 ст.23 ЦК Україниморальна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазналау зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазналау зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазналау зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Жодної з переліченої у ч.2 ст.23 ЦК Українивиключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов'язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки відповідача не вчинено.
Згідно абз.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд повинен з'ясувати,чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Правовідносини, що склалися між позивачем та першим відповідачем врегульовані кримінальним процесуальним законодавством, не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди.
Ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районого суду від 04.02.2019 року, 26.07.2019 року, встановлена лише неповноту дій слідчого, однак не визнано дії працівника Прокуратури Харковської області неправомірними чи протиправними, а тому позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту заподіяння позивачу моральних страждань, причинно-наслідкового зв'язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою.
Матеріали справи не містять як висновків компетентних органів прокуратури вищого рівня відповідно до вимог ст.308КПК України так і судових рішень щодо недотримання слідчим, прокурором розумних строків, і якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків під час досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні, та притягнення цих осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.
Реалізація позивачем, а у кримінальному провадженні заявником, свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов відповідача не свідчить про завдання такими діями позивачу моральної шкоди.
Вказані ухвали слідчого судді не оскаржено в апеляційному порядку лише тому, що вони не підлягають оскарженню відповідно до ст.ст.307, 309 КПК України. Такі ухвали є остаточними не з метою позбавлення слідчого, прокурора права на її перегляд вищою судовою інстанцією та перевірки законності і обґрунтованості ухвали слідчого судді, а задля забезпечення реалізації заявником права на вирішення його заяви про скоєння злочину і відповідності із нормами процесуального закону, якими регулюється вирішення цього питання.
Матеріали справи не містять і доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.
Обставини справи свідчать про те, що оскарження бездіяльності прокурора Харківської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.07.2018 року свідчить про реалізацію останнім оспорювання процесуальної діяльності прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Сам факт зобов'язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.
Лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.
Відповідно до ст.1174 ЦК України, на яку посилається позивач, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Оскільки згідно Конституції Україниоргани прокуратури не є органами державної влади або місцевого самоврядування, та у спірних правовідносинах посадові особи прокуратури Харківської області, з огляду на положення КПК України, виконують не владні управлінські функції, а процесуальні функції, то ст.1174 ЦК Українине підлягає застосуванню.
Зокрема, ст.1174 ЦК України передбачає спеціальні підстави та умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди в позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності в цивільно - правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їхніх дій.
До суб'єктів відповідальності за цією нормою належать створені відповідно до Конституції України, правових актів Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів України, органи, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», їх виконавчі органи та посадові або службові особи вказані державних органів.
Сферою застосування вказаної норми є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній або юридичній особі у зв'язку прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцієюі законодавством України.
Водночас слідчі органів прокуратури, що проводять досудове слідство та приймають відповідно до вимог КПК Українипевні процесуальні рішення, виконують не владні управлінські функції, а здійснюють процесуальну діяльність, а отже до таких суб'єктів, зазначених у ст.1174 ЦК України, не належать.
Органи прокуратури взагалі не є органами державної влади або органами місцевого самоврядування у розумінні ст.1174 ЦК України, а мають особливий статус, здійснюючи як зазначено у ст.131-1 Конституції України та Законі України «Про прокуратуру»функції у сфері правосуддя.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у рішенні від 16.04.2008у справі №6-4969св08.
Разом з тим, підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
Таким чином, судом не встановлено дій з боку прокуратури, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування йому моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст.76 ЦПК Українидоказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
У ч.ч.1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного ви
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Вирішуючи спір, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, суд приходить до висновку про те, що оскарження позивачем процесуальних рішень органів досудового слідства в порядку кримінального судочинства є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та скасування таких рішень в судовому порядку не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку з процесуальними рішення слідчого, необгрунтований розмір моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою на, яку посилається позивач.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 243/9826/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 233/4186/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 614/2328/17, правовими висновками Верховного Суду України, викладених у постанові від 22 червня 2017 року по справі № 6-501цс17 та Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року по справі № 641/2328/17, ВС/КЦС № 199/1478/17 від 30.01.2019 року.
Правові підстави, передбачені статтями 1174 ЦК України для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов'язку не надав належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю. Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом повязувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди. Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 23, 1174, 1176 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа: слідчий слідчого відділу прокуратури Харківської області Богінський Олег Валерійович , про стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст складено 11 грудня 2019 року.
Суддя Теслікова І.І.