ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
10 грудня 2019 року справа №320/2878/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі по тексту - позивач, АТ "Українська залізниця")
доСолом'янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві (далі по тексту - відповідач, виконавча служба)
провизнання протиправною та скасування постанови
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 22 травня 2019 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №58813083.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що наказ Господарського суду Одеської області містить немайнову вимогу, при цьому виконання зазначеної вимоги, з урахуванням рішення суду та наказу на примусове виконання, пов'язане з настанням певної події - прибуття вагонів на станцію приписки - "Дарниця". Оскільки подія, з якою пов'язане виникнення у позивача обов'язку здійснити дії, що зазначені у наказі про примусове виконання рішення, не настала, факт невиконання рішення суду боржником відсутній та постанова про накладення штрафу є передчасною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року адміністративну справу №320/2787/19 передано за підсудністю Окружному адміністративному суду міста Києва на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року прийнято позовну заяву позивача до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №320/2878/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідач не скористався правом, визначеним статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, та відзив на позовну заяву суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19 липня 2018 року, на підставі якого видано наказ №916/626/18 від 21 серпня 2018 року, зобов'язано позивача в день прибуття 880 порожніх напіввагонів за номерами, зазначеними у постанові, на станцію приписки "Дарниця" регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виключити з даних по власних вантажних вагонах автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) - ознаку курсування вагону - як власного під управлінням Філії "Центр транспортної логістики".
05 квітня 2019 року головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кедик Т.В. на підставі судового наказу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58813083.
22 травня 2019 року головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кедик Т.В. винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим виконавчою службою рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої, пункту 1, 3 частини другої, пункту 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно статті 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Отже, законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення.
Водночас, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року №522/6739/17.
З матеріалів справи вбачається, що наказ Господарського суду Одеської області від 21 серпня 2018 року №936/626/18 містить вимогу немайнового характеру - виключити з даних по власних вантажних вагонах ознаку курсування вагону, як власного, під управлінням філії "Центр транспортної логістики".
Відповідно до пункту 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 квітня 2019 року ВП №58813083, позивача зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з дня прибуття вагонів на станцію "Дарниця".
Водночас вказана подія, на момент винесення відповідачем спірної постанови, не відбулася, як зазначає позивач, відтак відсутні правові підстави для застосування до нього штрафу за невиконання рішення суду. Відповідачем протилежного не доведено.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, позивачем доведено протиправність постанови про застосування штрафу за невиконання рішення суду, у той час, як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1863838 від 27 травня 2019 року.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5 100,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №58813083.
3. Стягнути на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" понесені ним судові витрати у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, Київ, вул. Федорова, 32; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40123465);
Солом'янський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві (03036, Київ, просп. Повітрофлотський, 76-А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35008087).
Суддя В.А. Кузьменко