ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 листопада 2019 року № 826/4719/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 (надалі також - позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (надалі також - відповідач), про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Чернівецькій області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), результати якої оформлені актом №10/24-13-13-04-19/2889123755 від 30 січня 2018 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 15.02.2018 року за №0004861304, №0004871304, №0004881304.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2018 року позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 - повернуто.
На адресу суду представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду апеляційною інстанцією ухвали про повернення позову третій особі ОСОБА_2 від 12.06.2018 року, оскільки останнім подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про повернення позову третьої особи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018 року зупинено провадження у справі до перегляду апеляційною інстанцією ухвали суду від 12.06.2018 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018 року - без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2018 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2018 року відкрито касаційне провадження №К/9901/60858/18 за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2018 року зупинено провадження у справі до перегляду касаційною інстанцією постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 року.
Постановою Верховного суду від 18.12.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2018 року залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2019 року поновлено провадження у справі.
В судовому засіданні 11.06.2019 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 (надалі - третя особа).
Позивач мотивує свої вимоги тим, що призначення та проведення перевірки контролюючим органом здійснено з порушенням вимог законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають змісту наявних матеріалів справи та не узгоджуються із приписами чинного податкового законодавства, а приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, не у спосіб, визначений законами України, упереджено та не добросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом, через що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що діючи відповідно до Податкового кодексу України, забезпечуючи виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно винесено податкові повідомлення - рішення, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, як цього вимагає ст. 19 Конституції України. Так, з викладених підстав вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи.
Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що в період з 10.01.2018 р. по 23.01.2018 р. на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 та п.п.78.1.2 п 78.1 ст.78, п.79.1 п. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №1215 від 29.12.2017р. «Про проведення документа позапланової невиїзної перевірки», проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.
За результатом перевірки складено акт від 30.01.2018 р. №10/24-13-13-04-19/ НОМЕР_1 (надалі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст.168, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755-VI (із змінами та доповненнями) платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік; п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп.167.5.3 п.167.5 ст.167, пп. 168.1.3 п.168.1 ст. 168, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст.168, пп.168.4.5 ст. 168, пп.170.2.1 пп.170.2.2 пп.170.2.6 п.170.2 ст.170 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами т доповненнями) - встановлено заниження суму податкового зобов'язання з податку доходи фізичних осіб, яке підлягає статі до бюджету за 2016рік в сумі 7361067,91 грн; пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп.167.5.3 п.167.5 ст.167, пп. 168.1.3 п.168.1 ст пп. 168.2.1 п. 168.2 ст.168, пп.168.4.5 ст. 168, пп.170.2.1 пп.170.2.2 пп.170.2.6 п. 170.2 ст.170, пп. 1.2, 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), з урахуванням змін, внесенні Законом №71-ІІІ Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяка законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014р. - не нараховоно та не утримано військовий збір з загального річного оподатковуваного доходу за 2016 р. на суму 613422,33 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.02.2018 року: №0004861304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170,00 грн; №0004871304, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 9201334,89 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 7361067,91 грн та штрафними санкціями на суму 1840266,98 грн; №0004881304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 766777,91 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 613422,33 грн та штрафними санкціями на суму 153355,58 грн.
Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Чернівецькій області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), результати якої оформлені актом №10/24-13-13-04-19/2889123755 від 30 січня 2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна планова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної планової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак, з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення шляхом вручення під розписку або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Разом з тим, за правилами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
При цьому, добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження (місцереєстрації), у разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
У матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення документальної перевірки.
Вся поштова кореспонденція повернулася на адресу контролюючого органу з відміткою Укрпошти «не знаходиться».
Таким чином, неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов'язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року по справі №804/18358/14, від 09 жовтня 2018 року по справі № 820/1864/17.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Чернівецькій області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), результати якої оформлені актом №10/24-13-13-04-19/2889123755 від 30 січня 2018 року є необґрунтованими.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 15.02.2018 року за №0004861304, №0004871304, №0004881304, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Так, згідно пп. 161.1.1 п. 161.1 ст. 161 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Водночас, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (п. 164.1 ст. 164 ПК України).
Інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу (пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Разом з цим, п. 170.2 ст. 170 ПК України визначено оподаткування інвестиційного прибутку.
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України).
При цьому, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Відповідно до пп. а) 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 ПК України, для цілей цього пункту термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
Згідно пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.
Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків. При цьому платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на такому ринку.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
При цьому, фізична особа самостійно визначає суму доходів і витрат від операцій з інвестиційними активами, відображає фінансовий результат від таких операцій у річній декларації про майновий стан і доходи та сплачує податок на доходи фізичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, що 18 листопада 2015 року, між Позивачем та ОСОБА_2 укладено договір дарування частки в статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лящівка». Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_2 (дарувальник) подарував та передав ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (обдаровуваним), а останні прийняли у дар від позивача безоплатно частку у статутному капіталі товариства у розмірі 57 % статутного капіталу Товариства, що складає 548680,00 грн у рівних частках кожний, тобто по 28, 5 %.
Крім того, між позивачем (продавець), з однієї сторони, та ТОВ фірмою «Астарта-Київ» (покупець), з іншої сторони укладено Договір №1/0716/10 купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 26.07.2016 р. (надалі - Договір №1/0716/10).
У відповідності до умов договору №1/0716/10 позивач продав, а покупець придбав частку статутного капіталу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лящівка» за суму 40894821,70 грн.
Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2 і пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.
Продаж частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю власником - фізичною особою (резидентом України).
Прибуток фізичної особи від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, відповідно до пп. 164.2.9 ПК України відноситься до інвестиційного прибутку, щодо якого п. 170.2 ПК України встановлюються особливості нарахування та оподаткування.
Як зазначалося вище, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу (пп. 170.2.2 п. 170.2 ст.170 ПК України).
Суд звертає увагу на те, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
В матеріалах справи міститься рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року по справі №757/24089/18-ц, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання удаваним правочином договір дарування частки у статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лящівка» від 18 листопада 2015 року у частині дарування відповідачу 28,5 % статутного капіталу товариства та стягнути з відповідача суму заборгованості у розмір 5 000 000 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року по справі №757/24089/18-ц встановлено, що 18 листопада 2015 року був укладений удаваний правочин, а й те, що сума, за яку було фактично передано 28,5 % статутного капіталу СТОВ «Лящівка», становила 34000000 грн, ОСОБА_2 сплачено суму у розмірі 29000000 грн, а зобов'язання щодо сплати решти суми - 5000000 грн - ОСОБА_1 виконано не було.
Суд звертає увагу, що рішенням суду встановлено, що позивач по даній справі фактично придбав у третьої особи частку в статутному капіталі СТОВ «Лящівка» за 34000000 грн.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що останнім було продано ТОВ фірмою «Астарта-Київ» частку в статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лящівка» за суму 40894821,70 грн, а витрати на придбання даної частки склало 34000000 грн.
Отже, позивачем отримано прибуток в розмірі 6894821,70 грн (40894821,70 грн - 34000000 грн).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем у 2016 році отримано прибуток в розмірі 6894821,70 грн, який є позитивний та підлягає декларуванню, а отже податкове повідомлення рішення 15.02.2018 року №0004861304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170,00 грн є правомірним.
Також, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 р. №0004871304, підлягає скасуванню в частині за податковими зобов'язаннями на суму 6120000,00 грн та штрафними санкціями на суму 1864474,12 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.02.2018 р. № №0004881304, яким позивачу визначено зобов'язання з військового збору у розмірі 766777,91 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 613422,33 грн та штрафними санкціями на суму 153355,58 грн, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що вказане рішення винесене контролюючим органом на підставі заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, що відбулося за рахунок не сплати податку на доходи фізичних осіб у 2016 році від суми в розмірі 40894821,70 грн.
Згідно з положеннями пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Проте, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не сплачено податку на доходи фізичних осіб у 2016 році від суми в розмірі 6894821,70 грн, а отже податкове повідомлення-рішення №0004881304, підлягає скасуванню в частині, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір за податковими зобов'язаннями на суму 510000,00 грн та штрафними санкціями на суму 127500,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - задоволенню частково.
2. Податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 р. №0004871304, підлягає скасуванню в частині за податковими зобов'язаннями на суму 6120000,00 грн та штрафними санкціями на суму 1864474,12 грн.
3. Податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 р. №0004881304, підлягає скасуванню в частині за податковими зобов'язаннями на суму 510000,00 грн та штрафними санкціями на суму 127500,00 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Головного управління ДФС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 9514,00 грн (дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій