ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 листопада 2019 року справа №640/2190/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі
за позовомОСОБА_2
доСвятошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Святошинський ВДВС), в якому просить зобов'язати відповідача закрити виконавче провадження ВП №57569996 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 7 446,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/2190/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
До позовної заяви, позивачем долучено заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши вказану заяву позивача, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд звертає увагу на наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України зокрема передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України зокрема встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, позивач зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 листопада 2018 року ВП №57569996, отримала 20 листопада 2018 року.
Згідно відмітки служби діловодства суду, позивач звернувся із даним позовом 07 лютого 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Враховуючи зміст вказаної правової норми, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою про вирішення цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними встановлених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій, а також для досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.
Питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Зі змісту статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
Відповідно до вимог частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Встановлені Кодексом адміністративного судочинства України строки звернення до суду, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а мають на меті пришвидшення поновлення порушених прав позивача.
Таким чином, виходячи із завдань та основоположних принципів адміністративного судочинства, з метою забезпечення права на судовий захист суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_2 та поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовом до Святошинського ВДВС про зобов'язання вчинити дії.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 121, 122, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Заяву ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити.
2. Поновити ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду із позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити дії.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Кузьменко