ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 вересня 2018 року м. Київ № 826/6115/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про відвід судді Мазур А.С. в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
третя особа Міністерство соціальної політики України
про визнання протиправними дій, скасування Постанови №233 від 05.04.2017
в частині, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про визнання протиправними дій, скасування Постанови №233 від 05.04.2017 в частині, зобов'язання вчинити дії.
Позивачем, через відділ документообігу суду 10.04.2018 року подано заяву про відвід судді Мазур А.С., в обґрунтування якої заявник посилається на існування сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018року, заяву позивача про відвід судді визнано необґрунтованою, зупинено провадження у справі до вирішення заяви про відвід.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2018 року, заяву позивача про відвід судді Мазур А.С., у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, передано для вирішення судді Клименчук Н.М..
Відповідно ч.ч. 8, 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід.
Вирішуючи заяву представника позивача про відвід судді Мазур А.С., суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
При цьому, суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (стаття 6 частина 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою.
З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у т.ч. подібних.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.
Також, щодо об'єктивної неупередженості зазначено у справі "Фей проти Австрії". Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В обґрунтування поданої заяви про відвід позивач посилається на те, що суддею при прийнятті процесуальних рішень, здійснених в рамках даної справи вже висловлено свою позицію щодо вирішення спору по суті. У повному тексті ухвали Окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року про відмову у задоволенні клопотання позивача про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Постанови Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та, як наслідок, зупинення провадження у справі, суддею Мазур А.С. вказано про відсутність сумнівів щодо конституційності оскаржуваних нормативно - правових актів. Крім того, позивачем зазначено, що вказану ухвалу суду суддею постановлено у відсутності позивача, та не направлено позивачу копію ухвали.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування заяви про відвід судді, на переконання суду, є надуманими.
Я зазначено позивачем у заяві, ухвалу суду від 07.11.2017 року прийнято судом за результатом розгляду клопотання позивача, відповідно висновки суду, викладені у мотивувальній частині ухвали стосуються виключно поставлених у клопотання питань, а ніяк не предмету спору.
Також, надуманими є доводи позивача, що ухвалу суду від 07.11.2017 року про відмову у направленні звернення до ВСУ ухвалено судом у відсутності позивача.
Як вбачається із змісту ухвали та журналу судового засідання від 07.11.2017року, в судовому засіданні позивач був присутній при оголошенні вступної та резолютивної частин ухвали.
Враховуючи наведене, заява про відвід судді Мазур А.С. задоволенню не підлягає.
Керуючись положеннями ст.ст. 36, 37, 39, 40, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви позивача про відвід судді Мазур А.С. в адміністративній справі №826/6115/17 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про визнання протиправними дій, скасування Постанови №233 від 05.04.2017 в частині, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Клименчук