Іменем України
09 грудня 2019 р. № 400/3831/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020
провизнання протиправним та скасування рішення від 03.10.2019 р. № 493/03.19-р; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області з вимогою визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання №493/03.19-р, прийняте 3 жовтня 2019 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протягом десяти робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з даних довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.08.2019 №8-11/53/2019, виданої Апеляційним судом Миколаївської області, та виплати позивачці різниці між перерахованим довічним утримання та виплаченим, починаючи з 01.01.2019 року.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що є суддею у відставці з травня 2018 року. З травня 2018 р. позивачка отримує довічне грошове утримання судді у відставки. Під час визначення розміру грошового утримання у позивачки та ГУ ПФУ в Миколаївській області виник спір, який постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 по справі №400/880/19 було вирішено на її користь.
Оскільки, з 01.01.2019 змінився розмір посадового окладу апеляційного суду, позивачка має право на зміни розміру грошового утримання. 19.08.2019 вона отримала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на січень 2019 р., та надала її відповідачу. Проте, відповідач 03.10.2019 ухвалив рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з тих підстав, що вона не пропрацювала на посаді судді після проходження кваліфікаційного оцінювання 3 роки, а тому відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 не має право на розмір довічного грошового утримання у розмірі, визначеному саме цим Законом.
Позивачка вважає, зазначені аргументи не обґрунтованими, та такими, що вже були спростовані постановою апеляційного суду від 19.08.2019.
Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач аргументував тим, що позивачка пройшла кваліфоцінювання 23.03.2018, однак до виходу у відставку не пропрацювала на посаді судді 3 роки з дня прийняття рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання, підстави для обчислення розміру грошового утримання на підставі довідки від 19.08.2019 №8-11/53/2019, виданої Миколаївським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці відсутні.
На користь своєї позиції відповідач послався на рішення Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №0640/3835/18.
Суд розглянув справу 09.12.2019 в порядку скороченого провадження, без виклику сторін, відповідно до вимог ст.263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з листопада 1993 і до моменту виходу у відставку в травні 2018 р. працювала на посаді судді Апеляційного суду Миколаївської області.
23.03.2019 рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнана такою, що відповідає займаній посаді.
07.05.2019 ОСОБА_1 була відрахована зі штату Апеляційного суду Миколаївської області у зв'язку з виходом у відставку.
08.05.2019 ОСОБА_1 подала заяву до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєві щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставки.
В подальшому, між ОСОБА_1 та органами Пенсійного фонду, виник спір щодо розміру суддівської винагороди, з якої необхідно обраховувати довічне грошове утримання судді у відставці.
07.08.2019 постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду зазначений спір було вирішено на користь ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 08.11.2018 року про поновлення виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки про суддівську винагороду № 8-35/112/2018 від 26.10.2018 року та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області з 01.10.2018 року відновити виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення № 948030166585 від 10.12.2018 року, виходячи з даних довідки про суддівську винагороду № 8-11/12/2018 від 07.05.2018 року.
19.08.2019 ОСОБА_1 отримала нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №8-11/53/2019, з урахуванням суддівської винагороди станом на 01.01.2019.
19.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області з заявою про здійснення перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням довідки №8-11/53/2019 від 19.08.2019.
03.10.2019 Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області ухвалило рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання №493/03.19-р, за яким відмовило ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно за заявою від 19.08.2019, оскільки після кваліфікаційного оцінювання пропрацювала на посаді судді менше трьох років.
Відповідно до п.25 Розділ XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, відповідно до п.25 Розділ XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII по різному регулюється питання обчислення суддівської винагороди та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки, в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання.
Право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки відповідно до вимог ст.142 Закону №1402-VIII, від розміру суддівської винагороди, передбаченої ст.135 цього Закону, мають судді, які успішно пройшли кваліфікаційне оцінювання та пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення.
Судді, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, а також, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, але пропрацювали після цього на посаді судді менше трьох років, відповідно до п.25 Розділ XII Закону №1402-VIII, мають право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки, відповідно до розмірів, передбачених Законом № 2453-VI.
У цьому випадку, ОСОБА_1 пройшла кваліфікаційне оцінювання 23.03.2018, а була звільнена у зв'язку з виходом у відставку 02.05.2018, тобто після підтвердження відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) позивачка пропрацювала на посаді судді менше двох місяців, що є недостатнім строком відповідно до п.25 Розділ XII Закону №1402-VIII для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки саме за правилами ст.142 цього Закону.
За таких обставин, обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки повинно здійснюватися відповідно до вимог ст.ст.133, 141 Закону № 2453-VI.
Натомість, позивачка надала відповідачу для здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання довідку з розміром суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачці у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 19.08.2019 №9-11/53/2019, оскільки розмір суддівської винагороди, передбачений ст.135 Закону №1402-VIII, не застосовуються під час обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки, які не проходили процедури кваліфікаційного оцінювання або після успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання не пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки.
Зазначене питання вже було предметом судового розгляду у аналогічних адміністративних справах.
Так, у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 по адміністративній справі № 0640/3835/18, сформульований правовий висновок про те, що встановлення різних правових підстав для отримання довічного грошового утримання суддями (які пішли або підуть у відставку) за критеріями проходження ними кваліфікаційного оцінювання та підтвердження своєї відповідності займаній посаді засновано на конституційних приписах та вимогах Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, якими ці приписи реалізовані.
Без проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність критеріям компетентності та доброчесності, а також без дотримання інших обов'язкових умов, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, на протязі щонайменше трьох років, суддя, навіть за наявності підстав для виходу у відставку, не може отримувати довічне утримання у розмірі, визначеному в статті 142 цього Закону.
Різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016, і суддів, які вийдуть у відставку, відпрацювавши в нових умовах щонайменше через три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та, у яких здійснюється правосуддя.
Така різниця має місце і щодо працюючих суддів, оскільки право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом від 02.06.2016, мають лише ті з них, хто за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди працюючого судді, а виплата збільшеного розміру суддівської винагороди відповідно до Закону від 02.06.2016 залежить від проходження та результату кваліфікаційного оцінювання. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77586339).
Позивачкою не надано посилання на постанову Верховного Суду, в якому було б сформульований протилежний правовий висновок. Судом також самостійно така відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку, не знайдена.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду, діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.
За таких обставин, суд зобов'язаний врахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду, зазначеної вище.
Щодо посилання на постанову ПААС від 07.08.2019 по справі №400/880/19, то нажаль, суд не може використати її, як підставу для звільнення від доказування, оскільки відповідно до вимог ч.4, ч.7 ст.78 КАС України, підставами звільнення від доказування, є встановлені іншим судовим рішенням обставини, а не надана правова оцінка.
В задоволенні позову належить відмовити.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) відмовити.
2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 13.12.2019