справа №1.380.2019.003775
03 грудня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я..
позивач ОСОБА_1 ,
від відповідача Кіх О.Г.,
від третьої особи 1 не прибув,
від третьої особи 2 Борис А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Львівський міський центр зайнятості, про стягнення середньої заробітної плати у зв'язку із затримкою виконання рішення суду, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області, у якій, з врахуванням заяви про зміну предмету позову за вх.№31233 від 30.08.2019 /а.с.35/, просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату у зв'язку з затримкою виконання рішення суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 за весь період затримки;
- зобов'язати відповідача відобразити в звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень-грудень 2016 суму виплаченої позивачу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 13.05.2016 по 13.12.2016 в розмірі 28953,80 грн. суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із суми нарахованої середньої заробітної плати, в розмірі кожного місяця;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок всіх нарахованих сум заробітної плати за час перебування позивачки у відпустках та за періоди тимчасової непрацездатності з дати поновлення на роботі за рішенням суду 04.04.2017, для середнього розрахунку яких повинна бути включена сума заробітної плати за час вимушеного прогулу з 13.05.2016 по 13.12.2016 у розмірі, визначеному судом та вірно відобразити у податковій звітності уточнені суми податків з цих виплат, зокрема, у звітах щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, якою визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 12.05.2016 №202-0 «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу комунікацій з громадськістю управління комунікацій Головного управління ДФС у Львівській області з 13.05.2016; стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11714,72 грн.
На виконання вимоги державного виконавця №9927 від 22.08.2017 та постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16, Головним управлінням ДФС у Львівській області видано наказ від 04.04.2017 №67-0 «Про скасування наказу та поновлення на посаді» та наказ №3753 від 29.08.2017 «Про виконання ухвали суду». Здійснено виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 11714,72 грн.
З позиції позивача, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 відповідачем виконано несвоєчасно, лише 04.04.2017; у Звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень - грудень 2016 року нараховану і виплачену середню заробітну плату за час мого вимушеного прогулу у повному обсязі в сумі 28935,80 грн. не відображено.
Позивач вважає, що з огляду на викладене відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь час невиконання рішення суду. Також дії та бездіяльність відповідача порушують її право на отримання, після досягнення пенсійного віку, пенсії в розмірі, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і виплату якої гарантовано Конституцією України, такі є протиправними та такими, що порушують її права, свободи та інтереси.
Ухвалою суду від 29.07.2019 відкрито провадження у справі, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
19.08.2019 за вх. №29880 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с.22-24/, відповідно до якого вказує, що доводи позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки рішення суду у розмірі 20409,62 грн. є необґрунтованими. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16, яка набрала законної сили, встановлено середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 194,20 грн., а тому обчислена за її розрахунками середньоденна заробітна плата у розмірі 265,06 грн. визначений невірно. Крім цього відповідач звернув увагу на те, що виконання належним чином судового рішення шляхом прийняття наказу про поновлення на посаді можливе лише з 14.12.2016, однак не з 13.12.2016.
Також вказав, що Головним управлінням ДФС у Львівській області листом від 02.01.2018 повідомлено позивача про те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 видано накази від 04.04.2017. Враховуючи вимоги рішення суду, здійснено нарахування грошової компенсації та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та перераховано ОСОБА_1 з відрахуванням податків та зборів на особистий рахунок. За таких обставин на відповідача не покладено обов'язку щодо виплати на користь позивача середнього заробітку у розмірі 28935,80 грн. та відповідно нарахування та сплату податків і зборів із вказаної суми.
У відповіді на відзив від 03.09.2019 /а.с.37-39/, позивач вказала, що судом чітко визначено, що за час вимушеного прогулу відповідач зобов'язаний виплатити на користь позивача заробітну плату в сумі 28935,80 грн. Порядок нарахування єдиного внеску визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який поширюється і на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.
З огляду на викладене дії та бездіяльність відповідача порушили право позивача на отримання, після досягнення пенсійного віку, пенсії у розмірі, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і виплату якої гарантовано Конституцією України, вважає протиправними, та такими, що порушують її права, свободи та інтереси.
11.09.2019 за вх. №32623 від відповідача надійшло заперечення /а.с.47-49/, згідно з яким вказано, що згідно з довідкою від 05.09.2019 №495-05-0.31 середньоденна заробітна плата позивача у травні 2016 становила 265,06 грн.
Вимоги про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 13.12.2016 по 04.04.2017 не підлягають задоволенню, оскільки згідно з вимогами ст. 241 КЗпП України обчислюються з 14.12.2016.
Сума нарахованої середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу були відомі позивач із рішення суду та були базою для нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На відповідача не покладено обов'язок щодо виплати на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.05.2016 по 13.12.2016 у розмірі 28935,80 грн.; відображення у звітах про суми нарахованої заробітної плати у такому розмірі; сплату необхідних податків із такої суми.
Перерахунок заробітної плати за час перебування позивача у відпустках та за період тимчасової непрацездатності з 04.04.2017 можливий за умови підвищення посадових окладів.
Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 07.10.2019 судом в порядку передбаченому ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області.
Ухвалою суду від 07.10.2019 підготовче провадження у справі закрито та призначено таку до судового розгляду.
Ухвалами суду без виходу до нарадчої кімнати від 06.11.2019 якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Львівський міський центр зайнятості та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Згідно з поясненнями від 18.11.2019 за №31277/08-05-11 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області /а.с.95-99/, ГУ ДФС у Львівській області вірно нарахувало та сплатило єдиний соціальний внесок з суми 11714,72 грн. Адже, саме ця сума зазначена у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №813/1813/16. Відповідно із цієї суми і було утримано єдиний соціальний внесок, який відображено в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) ОК-7. Третя особа вважає. що відсутні підстави для задоволення позову.
Позивач подала суду клопотання про відхилення пояснень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.12.2019 /а.с.106-109/, у якому вказала, що вона не заперечує того факту, що відповідач вірно нарахував та відповідно сплатив єдиний соціальний внесок з суми 11714,72 грн. Однак предметом її судового позову є несплата відповідачем єдиного соціального внеску із всієї, визначеної судом, суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки відповідач сплатив єдиний соціальний внесок із суми 11714,72 грн., то саме ця сума може бути врахована для обчислення майбутньої пенсії позивача. Вважає, що такі дії Відповідача суперечать вимогам чинного законодавства України, порушують мої права та стали підставою звернення до суду.
Таким чином юридична особа (боржник) є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу.
Позивач просила відхилити пояснення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Представником Львівського міського центру зайнятості подано суду пояснення від 02.12.2019 за №10/4006 /а.с.110-112/. У зв'язку зі звільненням з Головного управління ДФС у Львівській області зареєструвалася 22.06.2016 у Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи. Відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості Бурій Г.Є. надано статус безробітної і було призначено допомогу з безробіття з 29.06.2016 та розпочато з цього ж дня виплату допомоги з безробіття відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За період з 29.06.2016 по 16.01.2017 позивачу виплачено допомогу по безробіттю в сумі 21632,55 грн.
На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 наказом Головного управління ДФС у Львівській області від 04.04.2017 №67-о ОСОБА_1 поновлено на роботі з 13.04.2016.
Львівським міським центром зайнятості 21.06.2017 скеровано до ГУ ДФС у Львівській області повідомлення про повернення виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в сумі 21632,55 грн., у зв'язку із поновленням її на роботі на підставі рішення суду. Надалі подано позов, який рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2017 у справі №914/1875/17 задоволено повністю. Вказане рішення залишене без змін відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №914/1875/17.
Період отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_2 з 29.06.2016 року по 16.01.2017 року відображений Пенсійним Фондом України в Індивідуальних відомостях про застраховану особу - ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже відшкодування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, нарахованої (виплаченої) на підставі рішення суду на користь фізичної особи, є базою нарахування єдиного внеску.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 вирішено стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11714,72 грн. Вказану постанову залишено без змін відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017.
На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року (що набрала законної сили) ГУ ДФС у Львівській області виплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11714,72 грн., що відображено у індивідуальних відомостях про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач позовні вимоги підтримала повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, відповіді на відзив, клопотань про відхилення пояснень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, просила позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, запереченні. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник Львівського міського центру зайнятості у судовому засіданні надав пояснення, які за змістом відповідають письмовим поясненням. Щодо вирішення позову покликався на розсуд суду.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило, про дату, час і місце судового розгляду повідомлене належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавало.
Позиція третьої особи 1 викладена у письмовому пояснення щодо предмету спору.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд заслухав вступне слово позивача, представників відповідача та третьої особи 2, з'ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 12.05.2016 №202-О «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу комунікацій з громадськістю управління комунікацій Головного управління ДФС у Львівській області з 13.05.2016; стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11714,72 грн.; постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу комунікацій з громадськістю управління комунікацій Головного управління ДФС у Львівській області та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4175,30 грн. допущено до негайного виконання /а.с.8-14/.
Вказане судове рішення набрало законної сили 07.03.2017.
Згідно з наказом №67-О від 04.04.2017 Головного управління ДФС у Львівській області позивача поновлено на посаді з 13.05.2016 /а.с.25/.
Згідно з «Індивідуальними відомостями про застраховану особу», з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, форма ОК-7 за період вимушеного прогулу у травні-грудні 2016 року відповідач утримав податки та збори на користь позивача із суми 11714,72 грн.
Позивач вважає, що відповідачем допущено затримку виконання судового рішення про поновлення її на роботі, невірно відображено суму виплаченої їй середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за травень-грудень 2016 року та нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, із суми нарахованої середньої заробітної плати. Вказане зумовлює необхідність здійснення перерахунку всіх нарахованих сум заробітної плати та уточненні суми податків і зборів з цих виплат. За наявності таких обставин, з позиції позивача це є порушенням її прав, за захистом яких вона звернулася до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Отже законодавством передбачено обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі.
Частинами 1, 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 позивача поновлено на роботі з 13.05.2016. Вказане судове рішення набрало законної сили 07.03.2017 /а.с.8-14/.
Згідно з наказом Головного управління ДФС у Львівській області №67-о від 04.04.2017 «Про скасування наказу та поновлення на посаді, на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 скасовано наказ Головного управління ДФсС у Львівській області від 12.05.2016 №202-о «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 з 13.05.2016 на посаді головного державного інспектора відділу комунікації з громадськістю управління комунікацій Головного управління ДФС у Львівській області /а.с.25/.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Ця норма передбачає обов'язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.
Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Пунтом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Згідно з абзацом 3 п. 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Таким чином підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 таку, в частині поновлення позивача на посаді допущене до негайного виконання, однак дане рішення суду було виконано лише 04.03.2017, що підтверджується наказом Головного управління ДФС у Львівській області №67-о від 04.04.2017 «Про скасування наказу та поновлення на посаді» /а.с.25/.
З огляду на викладене, суд вважає, що період з 14.12.2016 по 03.04.2017 є часом затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Таким чином позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 14.12.2016 по 03.04.2017 включно.
Згідно з довідкою №205-00-31-00 від 05.12.2017 Головного управління ДФС у Львівській області середньоденна заробітна плата позивача складає 265,06 грн. /а.с.15/.
Суд критично оцінює покликання представника відповідача про те, що вказану довідку не слід враховувати всупереч обчисленні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, оскільки представник відповідача не зміг пояснити у зв'язку з чим така видана і чому не може бути врахована. Своєю чергою позивач вказала, що вона зверталася до відповідача із запитом про отримання відомостей про її середньоденну та середньомісячну заробітну плату станом на момент звільнення, яку просила обчислити з врахуванням Поставною Кабінету Міністрів України №292 від 06.04.2016 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (станом на момент розгляду справи втратила чинність) та абз. 7 п. 2 Постанови №100 від 08.02.1995 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». Зауважила, що у вказану суму включено податки і збори.
Крім цього, суд критично оцінює покликання відповідача на те, що вказана сума розрахована позивачем, оскільки позивач пред'являла суду оригінал довідки від 05.09.2017, якаскріплена підписами посадових осіб відповідача та гербовою печаткою та у такій вказано таку ж суму середньоденної заробітної плати - 265,06 грн. /а.с.50/.
Суд встановив, що час затримки у поновленні на роботі позивача становить 76 робочих днів з 14.12.2016 по 03.04.2017.
Отже середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі складає 20144,56 грн. (265,06 грн. х 76=20144,56 грн.).
При цьому суд приймає до уваги висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 15.10.2009 року по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відповідно до яких від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
З врахуванням викладеного, позовна вимога позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення про поновлення її на роботі підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача відобразити в звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованої осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень-грудень 2016 року суму виплаченої позивачу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 13.05.2016 по 13.12.2016 в розмірі 28935,80 грн. та суму нарахованого єдиного внеску на загальнооюовязкове державне соціальне страхування із суми нарахованої середньої заробітної плати, в розмірі кожного місяця, суд зазначає таке.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16 встановлено, що на день прийняття рішення судом ОСОБА_1 перебувала у вимушеному прогулі 149 днів, з 13.05.2016 по 13.12.2016 року. Тобто, відповідач зобов'язаний виплатити на користь позивача заробітну плату в сумі 28935,80 грн. Судом з'ясовано, що за час вимушеного прогулу позивач була зареєстрована як безробітна в Львівському МЦЗ з 22 червня 2016 року і згідно довідки Львівського МЦЗ від 13.12.2016 року отримала дохід як безробітна в розмірі 17221,08 грн. Таким чином сума, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу становить 11714,72 грн.
Отже, з Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 постановлено стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11714,72 грн. /а.с.14/.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Сторонами не заперечується той факт, що за час вимушеного прогулу у травні - грудні 2016 року Головне управління ДФС нарахувало та сплатила податки і збори на користь позивача із суми 11714,72 грн. Вказане підтверджується і відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу», форма ОК-7 /а.с.16-17/.
Позивач не погоджується з відповідними діями відповідача, оскільки вважає, що податки і збори повинні бути відраховані із суми 28935,80 грн.
Представник відповідача зазначив, що оскільки судовим рішенням на нього покладено обов'язок щодо сплати на користь позивача саме 11714,72 грн., то у нього відсутні правові підстави для нарахування податків і зборів із суми 28935,80 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464- VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).
Частиною 2 ст. 9 Закону №2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду середню заробітну плату за вимушений прогул.
Відповідно до підпункту 162.1.3 п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб юридична особа, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 №511).
Пунктом 1 розділу IV Порядку №435 визначено, що звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок.
Відповідно до пп.3 п.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми нарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені такі нарахування.
Отже база нараховування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для осіб, яким нараховано середню заробітну плату (дохід) за час вимушеного прогулу, згідно з рішенням суду при поновленні працівника на посаді визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована та включається до заробітної плати місяця, у якому були здійснені такі нарахування.
У разі, якщо база нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що середня зарплата за час вимушеного прогулу є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області стосовно наданої довідки за формою ОК-7, зазначив, що така довідка формується за період з 2011 року і містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (у межах максимальної величини) та страховий стаж. Довідка ОК-7 містить такі дані:
- перелік страхувальників, які подавали про застраховану особу відомості до системи персоніфікованого обліку;
за кожен місяць по кожному із страхувальників: сума заробітної плати, з якої сплачені внески, кількість днів стажу, відмітка про сплату внесків;
- відомості про спеціальний (пільговий) стаж та відомості про стаж, який зараховується без сплати страхових внесків (наприклад, період отримання допомоги по безробіттю), по страхувальниках і по роках. «Позначка про сплату внесків» в довідці ОК-7 позначається словами «Так» або «Ні». Якщо в довідці суму заробітної плати вказано, але внески не сплачено (відмітка «Ні»), то такий місяць до страхового стажу не зараховується. (Постанова Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1).
Згідно з долученою до матеріалів справи довідкою форми ОК-7 з'ясовано, що у 2016 році за всі місяці містить відмітка про сплату єдиного внеску «Так», здійснену страхувальником Головне управління ДФС у Львівській області.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області підтвердив, що відповідач вірно нарахував та сплатив єдиний соціальний внесок з суми 11714,72 грн., оскільки саме ця сума зазначена у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16. Вірним є і утримання із цієї суми єдиного соціального внеску, який відображено в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) ОК-7.
Представник Львівського міського центру зайнятості пояснив, що відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
07.08.2017 Львівським міським центром зайнятості подано позов до Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення коштів (виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ) в сумі 21632,55 грн., який задоволено, а відповідне рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2017 у справі №914/1875/17 набрало законної сили.
Відповідно до п. 7 Розділу IV «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», регіональні центри зайнятості відповідно до Порядку подання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відомостей про осіб, які підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримували допомогу по безробіттю крім одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.12.2010 №28- 1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.04.2011 за №472/19210, подають зазначені відомості до Пенсійного фонду України.
Період отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_2 з 29.06.2016 по 16.01.2017 відображений Пенсійним Фондом України у в Індивідуальних відомостях про застраховану особу - ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язковий державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відшкодування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, нарахованої (виплаченої) на підставі рішення суду на користь фізичної особи, є базою нарахування єдиного внеску.
Представником Львівського міського центру зайнятості також зазначено про вірне відображення відповідачем сум єдиного внеску із суми 11714,72 грн. та відображення такого у Індивідуальних відомостях про застраховану особу згідно з довідкою форми ОК-7. Також повторно звернув увагу на те, що у вказаній Інформації відображено період перебування на обліку у центрі зайнятості.
Суд зважає на покликання позивача про нарахування йому в рішенні суду від 13.12.2016 коштів в сумі 28935,80 грн. за вимушений прогул, однак таке мало місце у мотивувальній частині під час проведенні розрахунків. У резолютивній частині постанови зобов'язано відповідача виплатити кошти лише в сумі 11714,72 грн. і саме з цих коштів, на переконання суду, слід проводити відрахування.
Враховуючи викладене у сукупності, судом не встановлено обов'язку відповідача відображати у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне врахування до органів доходів і зборів за травень - грудень 2016 року суму виплаченої позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу з 13.05.2016 по 13.12.2016 в розмірі 28935,80 грн., оскільки до цього не зобов'язує постанова Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №813/1813/16, а період перебування на обліку у центрі зайнятості врахований до трудового стажу та відображений у Індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Отже вказана вимога позивача задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача області здійснити перерахунок всіх нарахованих сум заробітної плати за час перебування позивача у відпустках та за періоди тимчасової непрацездатності з дати поновлення на роботі за рішенням суду 04.04.2017, для середнього розрахунку яких, повинна була включатись сума заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі, визначеному судом, як вважає позивач 28935,80 грн., та правильно відобразити у податковій звітності уточнені суми податків з цих виплат, зокрема, у звітах щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то така задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від попередньої.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів, долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду в сумі 20144 (двадцять тисяч сто сорок чотири) грн. 56 коп. за період з 14.12.2016 по 03.04.2017 включно.
3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Судові витрати зі сторін не стягувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2019.
Суддя Кравців О.Р.