справа№1.380.2019.002943
13 грудня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання перерахувати пенсію, -
13.06.2019 до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не застосування при перерахунку з підстав, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “ Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб”, з 01.01.2018, пенсії ОСОБА_1 , 79 % від грошового забезпечення для визначення її основного розміру , на які він набув право при виході на пенсію, безпідставного заниження відповідачем основного розміру пенсії до 70% від грошового забезпечення при проведенні такого перерахунку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити на підставі довідки № ХВ61701 від 11.03.2018, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , перерахунок з 01.01.2018 пенсії ОСОБА_1 , з підстав, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “ Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб”, з застосуванням для визначення основного розміру пенсії 79% від суми грошового забезпечення, вказаної в зазначеній довідці, а не 70%, як це зробив відповідач.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену в порядку та на умовах Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ в розмірі 79% від суми грошового забезпечення. Однак, при проведенні перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 №103 відповідачем протиправно застосовано відсоткове визначення основного розміру пенсії у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Вважає, що при перерахунку раніше призначених пенсій не може допускатись звуження змісту та обсягу досягнутих громадянами прав, свобод, соціальних гарантій, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Відповідач позов не визнав, 12.07.2019 долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 79% суми грошового забезпечення. ГУ ПФУ у Львівській області проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Відповідно до норм законодавства, чинного на момент перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Тому, відповідач вважає проведений з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивачу законним. Додатково зазначив, що перерахунок пенсії позивачу здійснено з 01.01.2018, водночас до суду позивач звернувся лише 13.06.2019, що свідчить про пропущення строку оскарження такого перерахунку. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 18.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 03.07.2019 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18.
Ухвалою від 12.12.2019 поновлено провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугу років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 06.01.2010 № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 06.01.2010 року призначено довічно пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІ у розмірі 79% грошового забезпечення, що підтверджується перерахунком пенсії у пенсійній справі 1301004315 Міноборони.
Львівським обласним військовим комісаріатом на ім'я ОСОБА_1 видано довідку від 11.03.2018 №61701 про розмір грошового забезпечення, що враховується під час перерахунку пенсії у порядку визначеному рішенням кабінету Міністрів України, за нормами чинними на 01.03.2018.
ГУ ПФУ у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 на підставі вищевказаної довідки відповідно до Постанови №103, в результаті якого основний розмір пенсії обраховано у розмірі 70% грошового забезпечення.
Позивач 08.04.2019 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про перерахунок з 01.01.2018 пенсії у розмірі 79% грошового забезпечення.
Листом від 15.04.2019 №2104/14-20/07.05-06 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило позивача, що з прийняттям Постанови №103, перерахунок раніше призначеної пенсії здійснено з 01.01.2018 за нормами законодавства, що діє на момент перерахунку, виходячи із 70 % суми грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо перерахунку пенсії шляхом зменшення з 79% до 70% відповідної суми грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно із частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45) встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII, у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Спір у даній справі виник з приводу перерахунку розміру пенсії на підставі Постанови №103.
Пунктом 1 Постанови №103 передбачено перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб".
На виконання Постанови № 103 ГУ ПФУ у Львівській області з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії позивача, визначивши при цьому основний розмір пенсії з 70 відсотків грошового забезпечення, хоча вперше пенсія позивачу призначалася 06.01.2010 довічно у розмірі 79% грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та призначення йому пенсії) Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI) внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII) внесено зміни у частині другій статті 13 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Таким чином, внесені Законом №3668-VІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ стосуються розміру відсотків грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсій, що вперше призначаються.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ураховуючи викладене, положення статті 13 Закону №2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 70 відсотків від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто після набрання чинності Закону № 1166-VII, та виключно стосовно призначення пенсії, а не її перерахунку.
Всупереч наведеному, ГУ ПФУ у Львівській області при здійснені перерахунку пенсії позивачу на підставі Постанови № 103, застосувало норми в частині визначення відсотку, які регулюють питання саме призначення пенсії.
Верховний Суд в рішенні від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII.
Отже, при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінено може бути лише розмір грошового забезпечення, проте відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказане зумовлює висновок про те, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу у відповідача були відсутні підстави для обмеження розміру його пенсії до 70% грошового забезпечення.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При цьому, згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб».
При цьому, суд зазначає, що скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 не впливає на результат розгляду цієї справи, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, не змінився у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду, суд зазначає, що право позивача щодо перерахунку пенсії з 01.01.2018 є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, які є предметом оскарження.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій та рішень спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Верховним Судом в рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18, задоволено позов шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язано відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 79% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не проведення з 01.01.2018 перерахунку та виплати позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 79% грошового забезпечення не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують право позивача на отримання пенсії, розрахованої із 79% грошового забезпечення, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги в частині оскарження таких дій.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Постанови №103 з 01.01.2018 у розмірі 79% грошового забезпечення із урахуванням проведених виплат, є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення.
Ураховуючи рішення Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18, суд дійшов висновку про задоволення другої позовної вимоги шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону 2262-XII, у порядку і розмірах визначених Постановою №103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо обґрунтованості кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.01.2018 максимального розміру пенсії на рівні 79 % від відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, у розмірі 79 % від відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “ Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб”, відповідно до довідки Львівського обласного військового комісаріату № ХВ61701 від 11.03.2018, з урахуванням виплачених сум.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене та підписане 13.12.2019.
Суддя Грень Н.М.