12 грудня 2019 року м. Ужгород № 807/17/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Микуляк П.П., суддів: Луцович М.М., Гаврилко С.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про розподіл судових витрат у адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргіт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маргіт" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило визнати протиправною та скасувати Постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області № 05/1007-1.1/2042 від 17 грудня 2015 року.
20 серпня 2019 року Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргіт" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України було задоволено, визнано протиправним та скасовано Постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області №05/1007-1.1/2042 від 17 грудня 2015 року.
В подальшому, представником позивача до суду було подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, яка мотивована тим, що судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4000,00 грн., відтак представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача зазначену суму.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, згідно наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приписами ч.4 ст. 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи вказане, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання та не вбачає причин для відкладення розгляду справи, та вважає за доцільне розглянути подану заяву про розподіл судових витрат у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та заяву представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд приходить до наступних висновків.
При винесенні Рішення, судом залишено поза увагою питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу по даній справі, оскільки представником позивача на день винесення рішення не було подано відповідні документи на підтвердження понесених судових витрат.
У відповідності до вимог ст.252 ч.1 п.3 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст.2 ч.3 п.10 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно ст.252 ч.3 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України, встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Помічник адвоката повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних помічником адвоката, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом було встановлено, що відповідно договору про надання правової допомоги від 26 листопада 2018 року (т.2, а.с.171-173), рахунку від 20 серпня 2019 року (т.2, а.с. 174), акту виконаних робіт від 20 серпня 2019 року (т.2, а.с. 175) та платіжного доручення №42 від 23 серпня 2019 року про оплату вартості отриманої позивачем правничої допомоги (т.2, а.с. 176), сума яку поніс позивач за професійну правничу допомогу складає 4000,00 грн.
Згідно з ч.1, 8, 9 та 10 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, при задоволенні позовної заяви, позивач, має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, про задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 132, 134, 139, 252, 255, 296 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт» (с. Солочин, Свалявський р-н., Закарпатська обл., 89321, код ЄДРПОУ - 22070231) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (б-р. Лесі України, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 37471912) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя П.П. Микуляк
Судді М.М. Луцович
С.Є. Гаврилко