16 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10144/19
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з моменту подачі заяви про призначення такої пенсії, а саме з 29 липня 2019 року.
В обґрунтування позову зазначає, що являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 20.03.1993 року Житомирською облдержадмістрацією. Згідно довідки №3937 від 16.07.2019 року, виданої Лугинською селищною радою Житомирської області підтверджується, що позивач в період з 26.04.1986 року по 06.06.1990 року, з 22.01.1992 року по 15.12.1994 року та з 01.03.2000 року по даний час проживав і проживає в с. Станційне Лугинського району Житомирської області. Зазначає, що звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирської області про призначення пенсії на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області №3 від 05 серпня 2019 року позивачу було відмовлено. Вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду в Житомирської області надуманою, безпідставною та незаконною.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30 вересня 2019 року о 10:30.
У зв'язку з перебуванням судді Попової О.Г. у щорічній оплачуваній відпустці судове засідання, призначене на 30 вересня 2019 року о 10:30, відкладено на 15 жовтня 2019 року об 11:30.
В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 15 жовтня 2019 року об 11:30, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні. Наступне судове засідання призначити на 29 жовтня 2019 року о 10:30.
22 жовтня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на адміністративний позов від Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області, відповідно до змісту якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що згідно довідки № 3937 від 16.07.2019р. виданої Лугинською селищною радою, позивач проживав в с.Станційне, Луганського району, Житомирської області з 26.04.1986р.по 06.06.1990р, з 22.01.1992р по 15.12.1994р.,з 01.03.2000р. по даний час, але в переліку населених пунктів до зон радіактивного забруднення в наслідок Чорнобильської катастрофи згідно додатка №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106 с.Станційне, Житомирської області, Лугинського району, не значиться. Згідно військового квитка позивач проходив військову службу в період з 11.11.1983р. по 31.03.1991 р. у військових частинах № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , 121000, НОМЕР_5 , 121200, 121400, 121600, НОМЕР_6 , зазначені військові частини відсутні в переліку військових частин, установ організацій Міністерства оборони України дислокованих (які дислокувалися) у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселеним затвердженого наказом Міністерства оборони України №322 від 08.09.1997 р. Згідно довідки №126 від 25.06.2019 року виданої дочірнім підприємством «Житомирський облавтодор», позивач працював з 28.02.1992р. по 03.10.1994р. майстром АБЗ в ДЕУ-627 м.Коростень, ця місцевість згідно з Постановою кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року відноситься до третьої зони гарантованого добровільного відселення. Отже, зазначає, що станом на 1 січня 1993 року позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення 0 років 10 місяців 3 дні , що є недостатнім для застосування ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказує на те, що право на пенсію за віком, згідно діючого пенсійного законодавства України, позивач набуде при досягненні пенсійного віку 60 років (а.с.38-40).
В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 29 жовтня 2019 року о 10:30, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 19 листопада 2019 року о 12:00.
В судовому засіданні, призначеному на 19 листопада 2019 року о 12:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 29 листопада 2019 року об 11:00, для повторного виклику представника відповідача, явку якого визнано обов'язковою.
29 листопада 2019 року на офіційну електронну адресу суду надійш клопотання від Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області, в якому відповідач просив відкласти розгляд справи до 10-20 днів, у зв'язку з відсутністю пенсійної справи (а.с.57).
В судовому засіданні, призначеному на 29 листопада 2019 року об 11:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про задоволення клопотання та оголошення перерви до 12 грудня 2019 року об 11:00.
В судове засідання, призначене на 12 грудня 2019 року об 11:00, з'явився позивач. Перед початком судового засідання подав до відділу документального забезпечення суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.
Зважаючи на неявку сторін у судове засідання та керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.03.1993.
У липні 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.21).
Рішенням №3 від 05.08.2019 завідувача сектору з питань призначення та перерахунків пенсії №1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що період проживання (роботи) заявника на території добровільного гарантованого відселення на 01 січня 1993 року становить 0 років 10 місяців 3 дні, що є недостатнім для зниження пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.9).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 роки прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років.
Частинами 3, 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551 "Про деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Пунктом 11 вказаної постанови передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі № 751/2050/17 та від 22.01.2019 по справі № 129/1535/17, по справі №572/47/17 від 21 листопада 2019 року.
Встановлено, що позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 3 (серія НОМЕР_1 від 20 березня 1993 року), відповідно до якого він має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення.
Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видача позивачу посвідчення була оскаржена або, що таке посвідчення скасоване.
З приводу мотивів відмови у призначенні пільгової пенсії, які полягають дослідженні даних реєстрації місця проживання позивача, суд зазначає таке.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Водночас, позивачем надано основний документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Згідно довідки №3937 від 16.07.2019 року, виданої Лугинською селищною радою Житомирської області підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та постійно в період з 26.04.1986 року по 06.06.1990 року, з 22.01.1992 року по 15.12.1994 року та з 01.03.2000 року по даний час проживав і проживає в с. Станційне Лугинського району Житомирської області (а.с.23).
Довідкою №3939 від 16.07.2019 року, виданою Лугинською селищною радою Житомирської області стверджується, що ст. Лугини Лугинського району Житомирської області (зараз с. Станційне) адміністративно відносилась до смт. Лугини Житомирської області до 03.03.1998 року в місцевості, яка згідно з Постановою КМ України №106 від 23.07.1991 року відносилась до третьої зони - зони гарантованого добровільного відселення в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС (а.с.24). Постановою Верховної Ради України №142/98 від 03.03.1998 року «Про присвоєння найменувань новоутвореним населеним пунктам Андрушівського та Лугинського районів Житомирської області станцію Лугини Лугинського району Житомирської області було перейменовано на село Станційне.
Також факт постійного проживання позивача в селі Станційному (ст. Лугини) Лугинського району Житомирської області в судовому засіданні підтвердила свідок-жителька АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України позивач набув право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 1 січня 1993 року. Подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Інших підстав неможливості призначення ОСОБА_1 пенсії відповідачем не наведено, а тому відмова Головного УПФ в Житомирській області в призначенні позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі п.2 ст.55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є необґрунтованою.
Беручи до уваги задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені судові витрати в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 194, 205, 229, 243, 248, 250, 256, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, ЄДРПОУ13559341 ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з моменту подачі заяви про призначення такої пенсії, а саме з 29 липня 2019 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 16 грудня 2019 року.
Суддя О.Г. Попова