Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2019 р. Справа№200/13072/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1
до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до якого просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 17.07.2019 року про відмову у призначені пенсії; зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням періодів робот, які внесені у трудову книжку від 03.08.1978 серії НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.06.2019 року вона звернулась до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із необхідним пакетом документів для призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Однак, відповідачем до страхового стажу зараховано лише 20 років 5 місяців 9 днів.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи: навчання з 01.09.1977 року по 01.07.1978 року - в атестаті НОМЕР_5 від 26.07.1978 року Технічного училища №46 м. Макіївки оскільки відсутній підпис заступника директора училища по учбово-виробничій роботі та робота з 18.09.1989 року по 14.12.1998 року в Макіївському об'єднанні «Промтовари», оскільки запис завірено печаткою, яка не відповідає найменуванню підприємства при прийомі на роботу, відсутні дані про перейменування або реорганізацію підприємства.
Позивач з рішенням відповідача категорично не погоджується, оскільки вважає його протиправним та таким, що прийняте всупереч норм діючого законодавства України.
Ухвалою від 14 листопада 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 10 грудня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02 грудня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серія НОМЕР_2 .
27 червня 2019 року позивач звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
Рішенням відповідача від 17 липня 2019 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що до страхового стажу не враховано періоди:
- з 01.09.1977 р. по 01.07.1978 р. - в атестаті НОМЕР_5 від 26.07.1978 р. Технічного училища №46 м. Макіївки відсутній підпис заступника директора училища по учбово-виробничій роботі. Довідку, підтверджуючу період навчання заявника не надано;
- з 18.09.1989 р. по 14.12.1998 р. - в Макіївському об'єднані «Промтовари», запис завірено печаткою, яка не відповідає найменуванню підприємства при прийомі на роботу, відсутні дані про перейменування або реорганізацію підприємства.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Таким чином, дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993 (далі Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Пункт 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно відомостей трудової книжки позивача від 03.08.1978 року серії НОМЕР_3 у спірний період часу вона:
- з 01.09.1977 по 01.07.1978 навчалась в Технічному училище №46 м. Макіївки;
- з 18.09.1989 по 14.12.1998 працювала в Макіївському об'єднанні «Промтовари».
Вказані записи у трудовій книжці не містять неточностей, записи зроблені чітко та без виправлень, засвідчені печатками підприємства, відповідальними працівниками та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, в тому числі і підпунктам 2.6, 2.7, 2.8, 2.9.
Статтею 56 Закону 1058 передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
Як вбачається з атестату позивача НОМЕР_5 від 26.07.1978 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 - (дошлюбне прізвище позивач, яке вона, згідно свідоцтва про шлюб від 04.09.1982 року НОМЕР_6 змінила на ОСОБА_1) на сторінці з оцінками дійсно відсутній підпис заступника директора училища по учбово-виробничій роботі, проте на іншій сторінці наявні підписи голови екзаменаційної комісії та директора училища. Крім того, атестат завірений печаткою та має всі необхідні реквізити.
Позивачем на підтвердження періоду навчання також було надана довідка №1206 від 9.08.2019 року «Макіївського професійно-технічного училища сфери послуг», про те що вона дійсно навчалась у професійно-технічному училищі №46 м. Макіївки Донецької області. Училище було перейменоване в Макіївське професійно-технічне училище сфери послуг, на підставі Наказу №67 від 31.01.2006 року Міносвіти та науки м. Київ.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку що, відсутність підпису заступника директора училища по учбово-виробничій роботі не впливає на фактичні дані про навчання, оскільки такий факт на сам перед підтверджено записами трудової книжки.
Що стосується не зарахованого періоду роботи з 18.09.1989 року по 14.12.1998 року в Макіївському об'єднанні «Промтовари», запис про який завірено печаткою, яка не відповідає найменуванню підприємства при прийомі на роботу, а відсутні дані про перейменування або реорганізацію підприємства, суд вказує на таке.
У трудовій книжці позивача під записом №9 наявні відомості про прийняття 18.09.1989 року на роботу до Макіївського об'єднання «Промтовари», та запис під №11 про звільнення з роботи з 14.12.1998 року, який підтверджений печаткою Закритого акціонерного товариства «Промтовари».
При цьому, інформація про перейменування підприємства відсутня.
Згідно п. 1.7 Порядку у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідачем доказів того, що позивачу надавався час для надання додаткових документів, як то вимагає норма права, до суду не надано.
Позивачем, до матеріалів справи було додана копія особової картки, згідно якої підтверджується, що вона працювала з 18.09.1989 року в магазині №76 продавцем 2 категорії та копію рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради народних депутатів №311 від 15.09.1993 року про створення Акціонерного товариства закритого типу «Промтовари».
Щодо врахування при призначенні пенсії архівних довідок суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
В даному випадку Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв'язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Відповідно до приписів ст.ст.9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову в призначені пенсії від 17.07.2019 року не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, підлягає задоволенню як похідна, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи, які внесені в трудову книжку від 03.08.1978 року серії НОМЕР_1 , суд вказує на наступне.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання позивача зарахувати до страхового стажу позивача, періоди роботи з 01.09.1977 по 01.07.1978 та робота з 18.09.1989 по 14.12.1998.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв'язку з діями відповідача, які в ході розгляду справи судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрату повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154, ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.07.2019 року про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2019 року №2956 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до страхового стажу періоди: навчання з 01.09.1977 по 01.07.1978 у Технічному училищі №46 м. Макіївки та роботи з 18.09.1989 по 14.02.1998 в Макіївському об'єднанні «Промтовари».
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко