Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 грудня 2019 р. Справа №200/13051/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) у справі № 200/13051/18-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 200/13051/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, 27а) щодо припинення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) виплати пенсії з 01.05.2016 року. Визнано протиправною бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці, буд.6) щодо не виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.05.2016 року по 31.10.2018 року. Зобов'язано Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці, буд.6) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.05.2016 року по 31.10.2018 року. Звернуто до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, 27а) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці, буд.6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Ухвалами Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 200/13051/18-а апеляційні скарги Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 200/13051/18-а - повернуто апелянтам.
Рішення суду від 25.03.2019 року у справі № 200/13051/18-а набрало законної сили 02.07.2019 року
У подальшому на виконання вказаного судового рішення Донецьким окружним адміністративним судом 19.08.2019 року видано виконавчий лист.
05 грудня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2019р. по справі №200/13051/18-а в адміністративній справі за позовом до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
- направити окрему ухвалу до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону,
- зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2019р. по справі №200/13051/18-а з урахуванням компенсації втрати частини пенсії у зв'язку із порушенням строку її виплати, про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після її надходження.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що заявник неодноразово зверталась до відповідача із проханням добровільно відновити її порушені права та виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2019р. по справі №200/13051/18-а. Між тим, відповідач відмовився виконувати рішення суду та добровільно відновити порушені права. Останній раз вона зверталась із заявою до відповідача 14.11.2019р. із вимогою виконати рішення суду шляхом сплати заборгованості по пенсії яка утворилася з 01.05.2016р. з урахуванням компенсації втрати частини її пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати. Зазначені вимоги залишені відповідачем без розгляду та задоволення. У відповідь на попереднє звернення відповідач повідомив листом від 01.10.2019р. №190/П-01-01-08, що пенсія за минулий період з 01.05.2016р. по 31.10.2018р. у сумі 42 536,24 грн. буде погашена відповідно до Порядку погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Заявник звернувся до відповідного органу державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення та Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21.11.2019р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 200/13051/18-а виданого 19.08.2019 (ВП №60680624).
Вирішуючи вказану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно із приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії". Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини").
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Як вбачається з матеріалів справи та документів наданих заявником до заяви станом на час розгляду цієї заяви ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області відкрито виконавче провадження 21.11.2019 року, в якому зазначено боржником Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, стягувачем ОСОБА_1 . Даний факт підтверджується витягом з автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 16 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
При виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), що передбачено ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем використано всіх передбачених чинним законодавством засобів, щодо належного виконання судового рішення, відтак, звернення ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок №649), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Як вбачається з наданих Селидівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області документів на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/13051/18-а ОСОБА_1 проведено нарахування пенсії за період з 01.05.2016 року по 31.10.2018 року, зазначене підтверджено витягом з програми пенсійного забезпечення: ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії.
Нараховану суму заборгованості у розмірі 44 536,26 грн. включено в прогнозну відомість нарахування по виплаті пенсій та допомоги для формування потреби, яка надавалась до головного управління ПФУ у Донецькій області, що підтверджується заявками Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, наявними в матеріалах справи.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, (далі Положення) Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд), які підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
За приписами пп. 3, 5 та 8 п. 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду, забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Поряд із цим суд зазначає, що органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами" у межах виділених асигнувань.
При цьому, Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із п. 20 та п. 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства.
Суд наголошує на тому, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а.
Суд зазначає, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.
Таким чином, відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не можна вважати як протиправну бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення.
З огляду на наведене вище суд дійшов до висновку, що у даному випадку відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №200/13051/18-а. Судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву в цій частині без задоволення.
Щодо вимог заяви в частині направлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2 ст.249 КАС України).
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
За приписами ч.9 ст.249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що при виявленні під час розгляду справи порушення закону, судом може бути постановлена окрема ухвала, де мають бути визначені вказівки щодо усунення порушень. Якщо ж такі порушення містять ознаки кримінального правопорушення, така ухвала надсилається прокурору або органу досудового розслідування.
Суд зауважує, що винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, і реалізація такого права безпосередньо пов'язана з виявленням саме судом під час розгляду справи порушення закону.
Для встановлення факту допущеного порушення вказане має бути належним чином обґрунтовано та підтверджено відповідними доказами.
Судом під час розгляду справи порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, не встановлено, а відтак і підстав для винесення окремої ухвали суд не вбачається.
Крім цього, позивач не позбавлений можливості самостійно звернутися із відповідною заявою до органу досудового розслідування зі скаргою.
При викладених обставинах, суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, а тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали.
Щодо вимоги заяви про зобов'язання Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2019р. по справі №200/13051/18- а з урахуванням компенсації втрати частини пенсії у зв'язку із порушенням строку її виплати, про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після її надходження, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на те, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження щодо повторного розгляду питань, щодо яких вже прийнято судове рішення.
Вказаний правовий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18), від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 (адміністративне провадження № К/9901/1062/19).
Окрім того, під час розгляду справи, судом не розглядалось питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу та дана вимога повинна бути правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу. З вищезазначеною вимогою позивач має право звернутися до адміністративного суду з окремою позовною заявою.
В контексті викладеного, суд доходить висновку щодо відмовлення ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання протиправними дій (бездіяльності).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) у справі № 200/13051/18-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 грудня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 КАС України.
Суддя Кочанова П.В.