09.12.2019
Справа № 482/292/19
Номер провадження 2/482/304/2019
09 грудня 2019 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого: судді Демінської О.І., за участю секретаря судового засідання - Мозгової В.В., Шведової Я.О., представника позивача - адвоката Качана Р.Ю., позивача - ОСОБА_1 , представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування,
У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.10.2013 року за його заявою до Центрального РВ ММУ МВС України в Миколаївській області було відкрито кримінальне провадження №120131600200006641 за ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання рішення суду. У кримінальному провадженні він є потерпілим. Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося слідчим Семеновою О.Л., процесуальним прокурором Центральної районної прокуратури м. Миколаєва був визначений ОСОБА_4 . Оскільки ніяких слідчих дій слідчий ОСОБА_5 не проводила, він 15.09.2015 року, 22.02.2016 року та 30.07.2016 року звертався зі скаргами до начальника Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, прокурора Центрального району м. Миколаєва та прокурора Миколаївської області на бездіяльність слідчого Центрального РВ Семенової О.Л.
10.06.2016 року слідчий ОСОБА_5 повідомила його, що матеріали кримінального провадження направлені за підслідністю до Ленінського (Інгульського) ВП ГУНП в Миколаївській області. У зв'язку з чим, позивач звернувся до слідчого відділу Інгульського ВП, до слідчого Торохової А.О., який прийняв кримінальне провадження №120131600200006641 від 01.10.2013 року.
Слідчим Тороховою А.О. було винесено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_6
29.09.2016 року прокурором Миколаївської місцевої прокуратури №2 Омелян А.В. було винесено постанову про відмову у погодженні повідомлення про підозру у зв'язку з відсутністю достатніх доказів стосовно ОСОБА_6
15.12.2016 року позивач звернувся до керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 з заявою на бездіяльність слідчого Торохової А.О., прокурора Омелян А.В. при проведенні досудового розслідування. 29.01.2017 року отримав відповідь Миколаївської місцевої прокуратури №2 про визнання неналежним виконання обов'язків слідчим Тороховою А.О.
На неодноразові звернення за період з 23.02.2017 року по 28.11.2018 рік до слідчого Інгульського ВП щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та проведення слідчих розшукових дій за участю позивача, не надано жодної відповіді. Вважає, що оперативно-розшукові та слідчі дії у кримінальному провадженні належним чином не проводяться, інформація про хід розслідування потерпілому не надається.
Позивач вважає, що такою бездіяльністю органу досудового розслідування йому завдано моральної шкоди, оскільки така протиправна поведінка посадовими особами Центрального ВП, Інгульського ВП, начальника ГУ НП в Миколаївській області призвела до болю та страждань, у зв'язку з чим просить суд стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду 5 000 000 грн.
Ухвалою суду від 20.02.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
05.04.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУНП в Миколаївській області, в якому відповідач просить позовні вимоги залишити без задоволення у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 10.05.2019 року, за клопотанням представника позивача - адвоката Качан Р.Ю., залучено до участі у справі в якості відповідача - Державну Казначейську службу України.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити з підстав у ньому викладених.
У судовому засіданні представник відповідача - ГУНП в Миколаївській області позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання представник відповідача - Державної Казначейської служби України не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 01.10.2013 року до ЧЧ Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_1 про прийняття мір до посадових осіб Ленінського ДВС, які не виконують рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25.11.2005 року про стягнення з ТОВ «Деметра Плюс» майна, яке належить останньому. Внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120131600200006641.
09.10.2013 року позивача ОСОБА_1 визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач вважає, що підставою для задоволення позову є бездіяльність посадових осіб Центрального ВП, Інгульського ВП, начальника ГУ НП в Миколаївській області щодо нездійснення оперативно-розшукових та слідчих дій у кримінальному провадженні, не надання інформації йому, як потерпілому про хід розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, що призвело до болю та страждань, у зв'язку з чим просить суд стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду 5 000 000 грн.
Судом також встановлено, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №120131600200006641 від 01.10.2013 року триває.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Порядок та процедура відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначається Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до положень цього Закону (ст.ст. 1-4, 12) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Як встановлено судом, що підставою для відшкодування шкоди є бездіяльність слідчих органу досудового розслідування та прокурорів в частині невжиття заходів розслідування кримінальної справи у встановлений законом строк, тому суд вважає, що відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.
Крім того, суд застосовує статтю 1174 ЦК України, на підставі якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна (постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16).
Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1167 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно з п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до ст. ст.440,450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Ч.1 ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Окрім цього, жодним рішенням суду незаконність дій чи протиправну бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування не визнано.
Позов мотивовано лише тим, що вина посадових осіб органу досудового розслідування обґрунтована порушення розумних строків розгляду справи. Інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності не представлені. Досудове розслідуванні у даному кримінальному провадженні триває.
Позивач ОСОБА_1 не надав належних доказів заподіяння йому моральної шкоди, не довів та не підтвердив негативні явища, які сталися, на думку позивача, внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 16.12.2019 року
Суддя О.І.Демінська