13.12.2019
Справа № 482/1922/19
Номер провадження 2-а/482/36/2019
13 грудня 2019 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді - Демінської О.І., за участю секретаря судового засідання - Мозгової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №2 Новоодеського ГУНП в Миколаївській області сержанта Остапенко Ольги Сергіївни про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 307272 від 22.09.2019 року, та закриття провадження по справі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського СРПП №2 Новоодеського ГУНП в Миколаївській області сержанта Остапенко Ольги Сергіївни про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 307272 від 22.09.2019 року, та закриття провадження по справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП поліцейським було зазначено у постанові серії ДП 18 № 307272 від 22.09.2019 року, що позивач порушив пункт п.31.4.7 (е) ПДР України, а саме не на транспортному засобі був відсутній задній лівий грязезахистний фартук, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП.
Постановою серії ДП 18 № 307272 від 22.09.2019 року відповідач визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.121 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Позивач вважає, що факт порушення ним ПДР України, який зазначений відповідачем у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, є надуманими та безпідставними, і тому, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.
Відповідач - поліцейський СРПП №2 Новоодеського ГУНП в Миколаївській області сержант Остапенко О. С. у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила у позові відмовити.
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 22.09.2019 року поліцейським СРПП №2 Новоодеського ГУНП в Миколаївській області сержантом Остапенко О. С. було винесено постанову серії ДП 18 № 307272 від 22.09.2019 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої 22.09.2019 року о 16.55 годин, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «САЗ 3507», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Нова Одеса, по вул. Соборна перехрестя вул. Центральна, на якому відсутній задній лівий грязезахистний фартук, чим порушив вимоги п.п.31.4.7 (е) ПДР, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.121 КУпАП.
Не погоджуюсь з такими рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 222 КУпАП наділяє працівників патрульної служби повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і у сфері дорожнього руху, до яких відноситься ч.1 ст.121 КУпАП.
Як вбачається зі змісту приписів ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 Кодексу.
Крім того, згідно з ч. 5 цієї статті якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, п. 4 Розділу 1 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затв. Наказом МВС України 07.11.2015р. №1395) визначає, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Так, порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як слідує зі змісту положень ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; вивчення норм і правил дорожнього руху та інш.
Також, слід зазначити, що відповідно до вказаної вище норми Закону, учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.
Крім того, як передбачено приписами ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій транспортного засобу має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи та інш. При цьому, водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Відповідно до вимог ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу ( групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обовязку доведення, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідачем суду не надано запис з нагрудного відео реєстратора патрульних, або інші відео матеріали, які мали би зафіксувати факт порушення Правил дорожнього руху України позивачем по справі.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» розяснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Згідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів спростування позовних вимог позивача, а тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде скасування постанови серії ДП 18 № 307272 від 22.09.2019 року поліцейського СРПП №2 Новоодеського ГУНП в Миколаївській області сержанта Остапенко Ольгою Сергіївною про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн., а не визнання дій відповідача незаконними щодо складання оскаржуваної постанови, оскільки норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395 від 07.11.2015 року в їх взаємодії з нормами Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про національну поліцію» дають підстави для висновку про наявність у відповідача, як посадової особи Національної поліції, повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, у разі виявлення правопорушень, в тому числі, передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень до судового засідання не надано переконливих доказів правомірності свого рішення в частині призначеного адміністративного стягнення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 244-246, 250, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №2 Новоодеського ГУНП в Миколаївській області сержанта Остапенко Ольги Сергіївни про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 307272 від 22.09.2019 року, та закриття провадження по справі - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ДП 18 № 307272 від 22.09.2019 року, винесену поліцейським СРПП №2 Новоодеського ГУНП в Миколаївській області сержантом Остапенко Ольгою Сергіївною (місцезнаходження: 56602, м.Нова Одеса, вул. Центральна, 172) по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрити.
В іншій частині вимог відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 13 грудня 2019 року
Суддя Новоодеського районного суду
Миколаївської області О.І.Демінська