09.12.2019
Справа № 482/449/19
Номер провадження 2/482/342/2019
09 грудня 2019 року Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Демінської О.І., з участю секретаря судового засідання Мозгової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
13.03.2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що 25.11.2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода), згідно з умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 10468,08 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.
У порушення ст.ст. 526,527,530 ЦК України та умов Генеральної угоди, відповідач зобов'язання за вказаною Генеральною угодою належним чином не виконав, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до Умов Договору не надав.
Станом на 12.02.2019 року заборгованість відповідача за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 25.11.2015 року становить 12005,06 грн., яка складається з наступного: 4355,13 грн. - заборгованість за кредитом, 1160,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5226,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 1263,28 грн. - штраф, відповідно до п.2.2. Генеральної угоди. За такого, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 12005,06 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Ухвалою суду від 15.04.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалами суду від 14.05.2019 року, 11.06.2019 року та 15.07.2019 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з відсутністю відомостей про повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду.
Сторони у судове засідання не викликалися, але повідомлялися про дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ч.5, ч.6, п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, за адресою, зазначеною як його зареєстроване місце проживання у встановленому законом порядку. У встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
У відповідності з вимогами ст.ст. 178, 279 ЦПК України, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з відсутністю клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, 25.11.2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н, метою якої було створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору №SAMDNS2000126630768 від 03.12.2013 року, а також приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.
Відповідно до п.1.1 Генеральної угоди, сторони узгодили по Договору 1 зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту, а саме: проценти на 398,17 грн., комісію на 71,05 грн., пеню на 0,00 грн., штраф на 794,06 грн.
Відповідно до п.2.1. Генеральної угоди, Банк надав відповідачу строковий кредит в сумі 10468,08 грн., на строк 12 місяців, з 25.11.2015 року по 30.11.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 10468,08 грн. в обмін за зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків в розмірі 0,833 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, у вказані в Заяві, Умовах та правилах строки.
Відповідно до п.2.2. Генеральної угоди, згідно зі ст.ст. 212,611,651 ЦК України, при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах більш ніж на 31 день, по зобов'язанням, строк яких не настав, сторони узгодили, що строком повернення кредиту вважається 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по Кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1263,28 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими Банком Умовами та правилами, Тарифами складають між ним і Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві від 25.12.2015 р.
У порушення умов Генеральної угоди, відповідач зобов'язання належним чином не виконував.
Згідно наданого розрахунку заборгованості станом на 12.02.2019 року заборгованість відповідача за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт №б/н від 25.12.2015 року склала 12005,06 грн., яка складається з наступного: 4355,13 грн. - заборгованість за кредитом, 1160,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5226,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 1263,28 грн. - штрафу відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 03.12.2013 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені та комісії за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, а також пеню і комісію за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.12.2013 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з посиланням на ресурс: розміщені на сайті https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послугрозумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.12.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.03.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, який містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача ОСОБА_1 їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.12.2013 року шляхом підписання заяви-анкети.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір пені та комісії за несвоєчасність виконань зобов'язань за договором, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією у сумі 5226,00 грн. - задоволенню не підлягають.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За такого, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за кредитом у сумі 4355,13 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 1160,65 грн.
Таких висновків за аналогічних обставин дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року).
Щодо нарахування позивачем до сплати відповідачу штрафу в сумі 1263,28 грн., то вказані позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи умови п. 2.2. Генеральної угоди, відповідно до якої згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більш чим на 31 день, по зобов'язанням, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується на 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, рахується простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1263,28 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості у сумі 6779,06 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 4355,13 грн.; відсотків за користування кредитом у розмірі 1160,65 грн., штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди у розмірі 1263,28 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1084,76 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд,-
Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , адреса 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.11.2015 року станом на 12.02.2019 року в сумі 6779,06 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , адреса 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), судовий збір у розмірі 1084,76 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення складено 09 грудня 2019 року.
Суддя О.І.Демінська