справа № 488/4753/18
провадження № 1-кп/488/180/19
11.12.2019 року
Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі: судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , розглянувши в судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Миколаєві, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
10 квітня 1995 року Миколаївським обласним судом за ст.206 ч.2, ст.142 ч.3, п.п. а, е ст.93 КК України (в редакції 1960 року) до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, звільнений 04 травня 2009 року по відбуттю строку покарання,
30.05.2019 року Корабельним районним судом міста Миколаєва за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі,-
за ч.1 ст. 121 КК України,
ОСОБА_7 01.09.2018 року приблизно о 13.30 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння умисно заподіяв ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння за наступних обставин:
знаходячись у вказаний час біля будинку №30 по вул. Райдужній в м. Миколаєві, на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи намір на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, наніс потерпілому ОСОБА_8 один удар ножем в область нижньої частини тулуба, спричинивши тим самим тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з евентерацією тонкої кишки.
Обвинувачений у судовому засіданні в інкримінованому злочині винним себе визнав частково, суду пояснив, що 1.09.2018 року вони із компанією - разом з його дівчиною, потерпілим ОСОБА_9 та іншими особами на дачі вживали спиртні напої. Раніше потерпілому він робив зауваження щодо його поведінки під час розпиття алкоголю. В той час на дачі потерпілий став з ним з'ясовувати відносини, почав згадувати, чому він колись йому робив зауваження, через що між ними виник словесний конфлікт. Надалі він пішов додому, його дівчина залишилась в тій компанії на дачі. Десь приблизно через годину, близько 13.00 години, знаходячись вдома, він почув крики потерпілого за його вікном. Через вікно він йому зробив зауваження, але той продовжував кричати, стукав по його вікнам, лаявся матом, погрожував йому та його близьким розправою. Так ОСОБА_9 дебоширив під його вікнами близько 30-40 хвилин. Він вийшов з будинку із ножем, який знаходився у нього в руці за спиною, він хотів захистити свою дівчину, хотів налякати потерпілого та з'ясувати у нього, що з його дівчиною, ніж взяв для самозахисту. Потерпілий стояв біля його вікна, позаду від нього стояв його велосипед, його рука була на велосипеді, на його багажнику була металева труба, він вважав, що потерпілий може взяти цю трубу. ОСОБА_9 став кидатись на нього, махав руками і наскочив на ніж. З часу, коли він вийшов з під'їзду та коли потерпілий наскочив на ніж, пройшло близько хвилини. Він не хотів завдавати потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, його дії були викликані необхідністю самозахисту. Надалі ним було викликано карету швидкої допомоги на місце події.
Провина обвинуваченого, незважаючи на його часткове визнання, повністю підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів:
свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що в цей день вони всі вживали спиртні напої на дачі; обвинувачений сварився зі своєю дівчиною ОСОБА_11 і та пішла. Потім обвинувачений почав сваритися із потерпілим ОСОБА_9 , останній намагався захистити дівчину обвинуваченого, щоб той ”її не чіпав”, надалі обвинувачений пішов. Вона із потерпілим шли додому, ОСОБА_9 пішов в сторону будинку обвинуваченого, поставив велосипед та підійшов до вікон його квартири, став щось кричати в його вікно, вона йшла далі до свого дому і бачила все, що відбувалось. Обвинувачений через вікно з потерпілим ображали один одного, все це тривало близько 3-4 хвилин, потім до потерпілого вибіг ОСОБА_12 , в його руках був ніж, він підбіг до потерпілого, а потім відразу відбіг від нього. Потерпілий став кликати на допомогу, вона повернулася , той держався за живіт, у нього “виваливалися” кішки, він ліг на лавочку.
Допит потерпілого ОСОБА_8 визнано судом неможливим через смерть останнього, відповідно до актового запису про смерть №3705 від 19.11.2018 року.
Вина обвинуваченого також підтверджується:
даними протоколу огляду місця події від 01.09.2018 року з фототаблицею до протоколу- території, розташованої біля будинку АДРЕСА_2 , відповідно до якого на зазначену ділянку виходять вікна квартири АДРЕСА_3 вказаного будинку, де виявлені дві плями бурого кольору, велика кількість плям бурого кольору; виявлену речовину бурого кольору вилучено за допомогою марлевого тампону та поміщено в паперовий конверт;
даними протоколу огляду місця події від 01.09.2018 року з фототаблицею до протоколу - квартири АДРЕСА_4 (квартири обвинуваченого), відповідно до якого на кухні на столі виявлений кухонний ніж довжиною приблизно 32 см, лезо довжиною приблизно 20 см, на лезі якого маються сліди речовини бурого кольору; підставку під ножі; в спальні - футболка чорного кольору; зазначені речі вилучені;
випискою із медичної картки амбулаторного хворого від 01.09.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню тяжкості з результатами промілі 0,58;
висновком судово-медичної експертизи № 257 від 08.10.2018 року, відповідно до якої у ОСОБА_8 маються тілесні пошкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пораненням тонкої кишки, внутрішньочеревної кровотечі, великої заочеревинної гематоми. Вищевказані тілесні ушкодження можуть утворитися в результаті впливу якогось плоского колючо-ріжучого предмета за типом клинка ножа по механізму удару, можливо в строк, зазначений в ухвалі суду. Удар був нанесений з достатньою силою, щоб подолати опір м'яких тканин передньої черевної стінки. У представлених мед. документах є запис про те, що напрямок раневого каналу спереду назад. У момент заподіяння колото-різаного поранення живота, потерпілий міг перебувати у вертикальному положенні, звернений обличчям до нападника. Область, в якій розташовується рана, доступна для впливу на неї власною рукою. Після заподіяння проникаючого колото-різаного поранення живота, потерпілий міг деякий нетривалий час близько десятка хвилин самостійно пересуватися і здійснювати активні дії, зокрема і самооборону. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. При хіміко-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_13 виявлений етиловий спирт в концентрації 1,77 промілі, що зазвичай відповідає середньому ступеню тяжкості алкогольного сп'яніння;
висновком судово-медичної експертизи речових доказів № 384 від 13.09.2018 року: зразку рідкої крові ОСОБА_8 , відповідно до якої встановлено кров ОСОБА_8 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО;
висновком судово-медичної експертизи речових доказів № 385 від 20.09.2018 року: фрагменту марлевої серветки (змиву), вилученого при ОМП від 01.09.2018 року, відповідно до якої кров ОСОБА_8 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО. На фрагменті марлевої серветки (змиві), наданому на експертизу, знайдена кров людини, при серологічному досліджені якої виявлений антиген Н системи АВО. Висловитися категорично про групову приналежність крові в плямах на речовому доказі на підставі виявлення лише одного антигена Н не є можливим. Проте, не виключається можливість походження крові від особи (осіб) групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В (антиген Н основний у цій групі крові), у тому числі від ОСОБА_8 ;
висновком комплексної судової експертизи № 722 від 14.09.2018 року, відповідно до якої на поверхнях предмета схожого на «ніж» та дерев'яної підставки, вилучених в ході огляду місця події від 01.09.2018 року за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 , слідів папілярних узорів (слідів пальців рук та долонних поверхонь) не виявлено;
висновком комплексної судової молекулярно-генетичної експертизи та дактилоскопічної експертизи № 709 від 17.10.2018 року, відповідно до якої встановлено генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_8 . На лезі ножа виявлено кров людини, клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки. На лезі ножа та на руків'ї ножа виявлено клітини з ядрами без домішки крові та встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на лезі ножа збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_8 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілого ОСОБА_8 складає 1,78х1025.Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 5,63х1024 осіб. Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові виявлених на лезі ножа є мішаними та можуть бути придатними лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові, що домінують серед змішаних генетичних ознак на лезі ножа збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_8 . Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові виявлених на руків'ї ножа є мішаними та можуть бути придатними лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові, що домінують серед змішаних генетичних ознак на руків'ї ножа не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_8 та належать невстановленій особі жіночої генетичної статі.
Суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_5 приходить до наступних висновків:
відповідно до ч.1 ст. 36 КК України право на необхідну оборону виникає не за будь-якого суспільно небезпечного посягання, а лише за такого, яке викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Така необхідність виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.
Суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому у стані необхідної оборони та критично відноситься до його показань з цього приводу, що “потерпілий дебоширив за його вікнами близько 30-40 хвилин, на його вимоги припинити таку протиправну поведінку ніяк не реагував, він хотів захистити свою дівчину, хотів налякати потерпілого та з'ясувати у нього, що з його дівчиною. Ніж взяв для самозахисту, бо вважав, що потерпілий може вдарити його металевою трубою, яка була на багажнику, оскільки потерпілий стояв біля його вікна, позаду від нього стояв його велосипед, він його тримав рукою, на його багажнику була металева труба, він вважав, що потерпілий може взяти цю трубу”, оскільки такі фактичні обставини не знайшли свого підтвердження протягом розгляду справи в суді.
Так, з показань свідка ОСОБА_10 , які суд вважає за необхідне покласти у підставу свого рішення, бо вони нічим не спростовані, є логічними і послідовними та надані особою, сторонньою до учасників пригоди, не зацікавленою у вирішенні справи на будь-чию користь, встановлено, що ніякого конфлікту між потерпілим ОСОБА_9 та дівчиною обвинуваченого не було, знаходячись на дачі, потерпілий, навпаки, намагався її захистити від обвинуваченого. Коли потерпілий підійшов до будинку обвинуваченого, він поставив свій велосипед і став кликати обвинуваченого, словесний конфлікт тривав між ними близько 3-4 хвилин, до того, як ОСОБА_12 вибіг з будинку.
Такі показання обвинуваченого є нелогічними та суперечливими, бо останній, поміж іншого, у судовому засіданні стверджував, що потерпілий стрибав на нього та махав руками, тому не зрозуміло, взагалі, як він міг в цей час застосувати відносно обвинуваченого металеву трубу.
Таким чином, з представлених суду доказів та з встановлених фактичних обставин, враховуючи, поміж іншого, що потерпілий знаходився на вулиці, а обвинувачений у себе вдома та через 3-4 хвилини після словесної перепалки обвинувачений сам вийшов до потерпілого зі своєї квартири, суд не вбачає у діях потерпілого взагалі будь-якого суспільно небезпечного посягання, яке б вимагало його негайного відвернення чи припинення обвинуваченим, шляхом застосування ножа та заподіяння проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини.
Ніяких дій, які б спровокували обвинуваченого на заподіяння тілесних ушкоджень, які б загрожували життю та здоров'ю обвинуваченого, потерпілий не вчинив.
Суд також критично відноситься до стверджень обвинуваченого щодо ненавмисного заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а саме - застосування задля захисту свого життя та самооборони ножа, на який начебто наскочив потерпілий, вважаючи їх неспроможними та нелогічними взагалі, які повністю спростовуються висновком судово-медичної експертизи відносно потерпілого № 257 від 08.10.2018 року в частині характеру та розміру маючого місце проникаючого колото-різаного поранення червної порожнини, відповідно до якого зазначені тілесні ушкодження могли утворитися за механизмом удару, який був нанесений з достатньою силою, щоб подолати опір м'яких тканин передньої черевної стінки.
Окрім того, суд відкидає доводи обвинуваченого про відсутність у нього умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, спричинення його з необережності, оскільки сукупність всіх обставин вчинення злочину таких як: спосіб нанесення тілесного ушкодження, знаряддя злочину, характер і локалізація поранення, поведінка обвинуваченого і потерпілого, що передувала події, вказує на те, що обвинувачений діяв з прямим умислом, маючи на меті нанести тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
Такі показання обвинуваченого ОСОБА_5 суд розглядає, як спосіб його захисту, надані з метою зменшити ступінь своєї відповідальності за вчинений злочин.
За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 за ст. 121 ч. 1 КК України в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння.
До пом'якшувальних відповідальність ОСОБА_5 обставин суд відносить часткове визнання ним вини, дані про його особу - який за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставиною, що обтяжчує покарання обвинуваченого, суд вважає вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи, що завдання тілесних ушкоджень потерпілому за критерієм тяжких виступає, як основна ознака інкримінуємого ОСОБА_5 складу злочину, суд вважає за необхідне виключити з пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення як обтяжчуючу обставину - тяжкі наслідки, завдані злочином.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, скоєння обвинуваченим тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, умисної форми вини обвинуваченого; з урахуванням даних щодо особи обвинуваченого - який раніше судимий неодноразово, у тому числі за скоєння за обтяжчуючих обставин (з особливою жорстокістю та з користі) особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, посередньо характеризується за місцем проживання; враховуючи поведінку обвинуваченого після вчинення злочину - який частково визнав свою провину у скоєному злочині, на місце пригоди викликав карету швидкої допомоги, однак у судовому засіданні намагався зменшити ступінь своєї відповідальності за вчинений злочин, висуваючи версії щодо протиправної поведінки самого потерпілого, які в ході розгляду справи свого підтвердження не знайшли; на підставі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, для досягнення цілей покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе тільки при призначенні реальної міри покарання і тільки в місцях позбавлення волі з ізоляцією від суспільства, у вигляді позбавлення волі, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.
Враховуючи, що інкримінований злочин вчинено обвинуваченим до постанови попереднього вироку, покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю злочинів за ст. 70 ч. 4 КК України.
Приймаючи до уваги, що відносно обвинуваченого запобіжний захід за вказаним кримінальним провадженням судом не обирався та обвинувачений перебуває під вартою за покаранням, призначеним вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 30.05.2019 року, суд не вбачає підстав для обрання відносно обвинуваченого міри запобіжного заходу в рамках даного кримінального провадження.
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України.
Вартість судових експертиз у загальній сумі 22 930,16 грн. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до статті 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винним за ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів за даним вироком та вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва від 30.05.2019 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно покарання визначити у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.
Термін відбуття покарання обчислювати з часу фактичного затримання ОСОБА_5 - з 01 вересня 2018 року
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у загальній сумі 22 930,16 грн.
Речові докази по справі, які перебувають на зберіганні в камері схову Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області - зразок крові ОСОБА_8 , ніж з речовиною бурого кольору, підставка під ніж, футболка чорного кольору - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1