Справа № 487/4906/19
Провадження № 2/487/1933/19
12.12.2019 рокуЗаводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Полінкевич К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
25.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . В даній квартирі зареєстровані позивач та її донька ОСОБА_2 , яка є відповідачем по справі. Відповідач ніколи за зазначеною адресою не проживала, а з 2010 року за зазначеною адресою не з'являлась, її особисті речі в квартирі відсутні. Через реєстрацію відповідача у даній квартирі, позивач змушена сплачувати комунальні послуги і за відповідача, та позбавлена права отримати соціальну пільгу. Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду. На підставі викладеного позивач просила позовні вимоги задовольнити.
До судового засідання представник позивача ОСОБА_3 не з'явилась, суду надала заяву, в якій просила справу розглянути без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 20.06.2019 року за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації фактично не проживає з 2010 року, що підтверджується актом про не проживання від 24.06.2019 року, засвідченим підписами сусідів та скріпленим печаткою ТОВ «Ліски-М».
Згідно зі ст. 4, 115 ЦПК України, ст.15, 20 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який обирає на власний розсуд.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
В силу ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Абзацом 3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття необхідно брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка), на що вказує п.11 постанови Пленуму Верховного суду України « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року за №2.
Факт непроживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується актом про не проживання, тими обставинами, що відповідач житлове приміщення за місцем своєї реєстрації не відвідує, її речей у квартирі немає, ніякої участі у ремонтних роботах, у комунальних витратах відповідач не приймає.
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач не проживає у квартирі понад один рік без поважних причин, суд вважає її такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 319, 321, 391,405 ЦК України, ст.ст. 4, 81, 141, 280-289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач:
ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .
Суддя В.О. Гаврасієнко