МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_________________
Справа № 521/18846/19
Пр. № 4-с/521/106/19
09 грудня 2019 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Сегеди О.М.,
при секретарі - Колесник Т.В., за участю:
представника скаржника - адвоката Муконіна О.В.,
представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвоката Судакова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лебедєва Євгенія Євгенійовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов,
встановив:
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лебедєва Є.Є. (далі - Біляївський міськрайонний ВДВС ГТУЮ в Одеській області), заінтересована особа: ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов.
В обґрунтування скарги зазначив, що Малиновським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ від 05 лютого 2018 року по справі №521/1923/18 про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду, а саме з 02 лютого 2018 року, і до досягнення донькою повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 та судовий наказ від 07 травня 2018 року по справі №521/5515/18 про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу), однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з дня надходження заяви до суду, а саме з 03 квітня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зазначав, що на підставі вищевказаних судових наказів старшим державним виконавцем Лебедєвим Є.Є. Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень за №60162145 від 27 вересня 2019 року та за №60161896 від 27 вересня 2019 року.
Вказував, що 01 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Лебедєвим Є.Є. в межах ВП №60162145 було складено розрахунок заборгованості по аліментам у розмірі 40173, 65 грн., яка пізніше була перерахована на підставі довідок про доходи боржника та повністю погашена останнім, та в межах ВП №60161896 у розмірі 36629, 60 грн., яка була також перерахована, у зв'язку з чим залишок склав 17927, 49 грн.
Стверджував, що, на його думку, старшим державним виконавцем Лебедєвим Є.Є. не було дотримано вимог законодавства щодо повідомлення його про початок примусового виконання рішень та в рамках ВП №60162145 було передчасно та безпідставно винесено постанови: про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про тимчасове обмеження боржника у праві користування зброєю; про тимчасове обмеження боржника у праві полювання; про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про зміну (доповнення) реєстраційних даних; про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників; про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника та постанову про відкриття ВП №60161896.
Крім того, зазначив, що державним виконавцем при винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень за №60162145 та за №60161896 було допущено бездіяльність, а саме вказані виконавчі провадження не були об'єднані у рамки одного зведеного виконавчого провадження, у зв'язку з чим не були визначені суми заборгованості зі сплати аліментів у встановленому законом порядку, що призвело до помилкового нарахування заборгованості по аліментам, відповідно до розрахунків до них.
Посилаючись на вищевикладені обставини, скаржник просив суд визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєва Є.Є. по не об'єднанню виконавчих проваджень, відкритих на підставі постанов ВП №60161896, ВП №60162145 від 27 вересня 2019 року у рамки зведеного виконавчого провадження та не визначенню суми заборгованості із сплати аліментів у порядку, встановленому Сімейним кодексом України; визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєва Є.Є. по не доведенню до відома скаржника постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №60161896, ВП №60162145 від 27 вересня 2019 року та не надіслання їх боржнику належним чином; скасувати постанови старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєва Є.Є. про відкриття виконавчих проваджень ВП №60161896, ВП №60162145 від 27 вересня 2019 року; скасувати постанови старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєва Є.Є. у виконавчому провадженні ВП №60162145 від 01 жовтня 2019 року про відкриття ВП (з ідентифікатором); про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про тимчасове обмеження боржника у праві користування зброєю; про тимчасове обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про зміну (доповнення) реєстраційних даних; про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників; про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника; скасувати постанови державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєва Є.Є. у виконавчому провадженні ВП №60161896 про відкриття ВП (з ідентифікатором).
Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року скарга ОСОБА_2 була прийнята до розгляду, відкрите провадження по справі та витребувано з Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області належним чином завірені копії виконавчих проваджень за №60161896 та за №60162145 (а.с. 23-24).
Представник скаржника, діючий на підставі договору про надання правової допомоги від 12 вересня 2019 року та на підставі ордеру від 13 листопада 2019 року, в судовому засіданні підтримав доводи скарги та просив суд її задовольнити у повному обсязі (а.с. 8, 9).
Представник заінтересованої особи - Реуци О.В., діючий на підставі ордеру від 27 листопада 2019 року, в судовому засіданні заперечував проти доводів скаржника та просив суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Раніше надав пояснення на скаргу, в обґрунтування яких вказував, що скарга ОСОБА_2 є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані рішення, дії державного виконавця були прийняті або вчинені відповідно до вимог законодавства та в межах його повноважень і права скаржника не були порушені (а.с. 41, 42).
Старший державний виконавець Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєв Є.Є. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність та рішення державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєва Є.Є., суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній на день судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували з 30 вересня 2000 року у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Малиновського районного суду від 04 грудня 2017 року був розірваний.
В період шлюбу у подружжя Реуца народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 05 лютого 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси було видано по справі №521/1923/18 судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи від дня пред'явлення заяви до суду, а саме з 02 лютого 2018 року, і до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).
Крім того, 07 травня 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси було видано по справі №521/5515/18 судовий наказ, яким стягунуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу), однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з дня надходження заяви до суду, а саме з 03 квітня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11).
27 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєвим Є.Є. були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень за №60162145 та за №60161896, які відповідно до діючого законодавства були направлені рекомендованим листом на адресу ОСОБА_2 та отримані ним 19 жовтня 2019 року (а.с. 13-17, 32, 34, 63).
01 жовтня 2019 року в межах виконавчого провадження №60162145 старшим державним виконавцем Лебедєвим Є.Є. були винесені постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника (а.с. 35, 36).
Встановлено, що 01 жовтня 2019 року в межах ВП №60161896 старшим державним виконавцем Лебедєвим Є.Є. було складено розрахунок заборгованості по аліментам, згідно якого за ОСОБА_2 встановлено заборгованість у розмірі 36629, 60 грн. та в межах ВП №60162145 - у розмірі 40173, 65 грн. (а.с. 18-18 звор.).
З матеріалів справи вбачається, що скаржником було надано заяву про перерахунок розрахунку заборгованості в межах вказаних виконавчих проваджень, на підставі якої державним виконавцем Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Горділовським М.М. було проведено перерахунок заборгованості та станом на 04 листопада 2019 року було встановлено, що за боржником в межах ВП №60161896 заборгованість складає 17927, 49 грн., а в межах ВП № 60162145 - заборгованість відсутня (а.с. 19-20, 33, 37).
Судом встановлено та не заперечувалось скаржником в судовому засіданні, що ним систематично сплачувались кошти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується банківськими довідками про стан рахунку (а.с. 46-54).
З метою повного, об'єктивного розгляду даної справи, ухвалою суду від 15 листопада 2019 року було витребувано з Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області належним чином завірені копії виконавчих проваджень за №60161896 та за №60162145 (а.с. 23-24).
Проте, будь-яких заперечень на подану скаргу та копії виконавчих проваджень, представником Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області суду надано не було.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У п. 1.1 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судові накази підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Пунктом 14 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України №521/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція) передбачено, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. Постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).
Отже, механізм об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження передбачений статтею 30 Закону N 1404-VIII та після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом може здійснюватися: - органом державної виконавчої служби згідно з абзацом першим частини першої статті 30 Закону N 1404-VIII, пунктом 14 розділу III Інструкції (державна виконавча служба має визначений законом та підзаконними нормативними актами порядок взаємодії своїх органів: державний виконавець може сам сформувати зведене провадження за наявності у нього декількох виконавчих документів або формування такого провадження може відбуватися у межах державної виконавчої служби шляхом передачі всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження);
При цьому згоди стягувача на формування зведеного виконавчого провадження чи приєднання до нього інших проваджень не потрібно, оскільки не йдеться про зміну виконавця.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року по справі №904/7326/17 зазначала, що черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті 46 Закону N 1404-VIII, визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки Закон N 1404-VIII прямо цього не передбачає. Такий висновок випливає також із положень інших чинних нормативно-правових актів: - виконання виконавчих документів банком шляхом списання коштів з рахунку за датою надходження (банк не виконує їх відповідно до черговості, передбаченої статтею 46 Закону N 1404-VIII, а виконує відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом, згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України, пунктом 10.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин); - звернення стягнення на майно здійснюється відповідно до черговості накладення арешту (закони N 1404-VIII, "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року N 1255-IV, від 01 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не визначають обмеження щодо можливості звернення стягнення на майно, обтяжене (арештоване) іншими виконавцями).
Окрім того, якщо виконавець чи стягувач, отримавши інформацію про наявність декількох виконавчих проваджень чи арештів одного і того ж майна, виявить, що майна боржника не вистачає на покриття всіх вимог, має бути ініційована процедура банкрутства. Поширення дії статті 46 Закону N 1404-VIII на всю систему примусового виконання означатиме, що створюється друга конкурсна черговість задоволення вимог кредиторів, аналогічна тій, яка вже запроваджена законодавством про банкрутство.
Отже, передбачені статтями 45, 46 Закону N 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За думкою скаржника, старшим державним виконавцем Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєвим Є.Є. була допущена бездіяльність, а саме останній не здійснив об'єднання ВП №60161896 та ВП №60162145 в одне зведене виконавче провадження стосовно одного боржника, що призвело до безпідставного винесення зазначених постанов про відкриття виконавчих проваджень та помилкового нарахування заборгованості згідно розрахунків до них.
Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Оскільки суму аліментів, які були стягнуті з ОСОБА_2 , було визначено окремо на кожну дитину відповідно до судових наказів, то державний виконавець зобов'язаний виконувати дані судові накази та нараховувати аліменти у тому розмірі, який визначений судовими наказами.
Державний виконавець не вправі самостійно змінювати розмір аліментів, визначений судом.
Тобто, незалежно від об'єднання чи роз'єднання виконавчих проваджень, державний виконавець буде виконувати їх у тому розмірі, який встановлено у виконавчих документах.
За таких обставин, суд вважає, що об'єднання виконавчих проваджень в одне зведене - це право державного виконавця, а не його обов'язок, тим паче ВП №60161896 та ВП №60162145 перебувають на виконанні у одного виконавця, а тому суд прийшов до висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 травня 2018 року по справі №916/1605/15-г зазначено, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Встановлено, що скаржник 19 жовтня 2019 року отримав постанови про відкриття виконавчих проваджень від 27 вересня 2019 року та мав можливість їх оскаржити протягом десяти днів з моменту отримання, але цього не зробив.
Не погоджуючись з розрахунком заборгованості по аліментам у розмірі 40173, 65 грн., складеним державним виконавцем 01 жовтня 2019 року у межах ВП №60162145, скаржник звернувся до нього з заявою про перерахунок заборгованості.
04 листопада 2019 року вищезазначена сума заборгованості по аліментам в межах ВП №60162145 була перераховано та станом на дату складання розрахунку встановлено, що за ОСОБА_2 заборгованість відсутня.
За таких обставин, з урахуванням специфіки роботи засобів поштового зв'язку, суд вважає, що несвоєчасне отримання боржником постанов про відкриття виконавчих проваджень не є підставою для їх скасування, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2019 року державним виконавцем у межах ВП №60162145 винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У п. 19 розділу 3 Інструкції встановлено, що у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Отже, державним виконавцем всупереч п. 19 розділу 3 Інструкції не було скасовано заходи примусового виконання по ВП №60162145, що призвело до порушення прав та інтересів боржника ОСОБА_2 , оскільки у зв'язку з перерахунком заборгованості, станом на 04 листопада 2019 року - заборгованість за ним відсутня.
Отже, суд приходить до висновку, що вимога скаржника про скасування вищезазначених постанов підлягає задоволенню.
Що стосується вимог про скасування постанов про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про тимчасове обмеження боржника у праві користування зброєю; про тимчасове обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про зміну (доповнення) реєстраційних даних; про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників, то суд позбавлений можливості вирішити питання стосовно їх правомірності, оскільки ні скаржником, ні іншими учасниками справи зазначені документи не були надані суду.
Тому, суд вважає, що на даний час зазначені вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, скаржник не надав суду належних та допустимих доказів того, що старшим державним виконавцем Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєвим Є.Є. було неправомірно винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що дана вимога також не підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов'язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зокрема, згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 471/283/17-ц від 22 серпня 2018 року, частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами 1, 2 ст. 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Разом з тим Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у пункті 18 роз'яснено, що виходячи зі змісту статті 451 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Враховуючи вищевикладене, вимоги скаржника щодо скасування постанов старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Лебедєва Є.Є. про відкриття виконавчих проваджень від 27 вересня 2019 року та інших постанов, винесених у межах ВП №60162145, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, суд вважає, що скарга ОСОБА_2 на бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лебедєва Є.Є. про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов, підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність та рішення старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лебедєва Євгенія Євгенійовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов - задовольнити частково.
Постанову старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лебедєва Євгенія Євгенійовича про арешт майна боржника від 01 жовтня 2019 року ВП № 60162145 - скасувати.
Постанову старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лебедєва Євгенія Євгенійовича про арешт коштів боржника від 01 жовтня 2019 року ВП № 60162145 - скасувати.
В інший частині вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 13 грудня 2019 року.
Суддя: О.М. Сегеда