Справа № 947/20863/19
Провадження № 2/947/5604/19
05.12.2019 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,
секретар судового засідання - Белінська Ганна Сергіївна,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
І. ПРОЦЕДУРА
30.08.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 16959,53 грн. на відшкодування майнової шкоди та 15000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, судові витрати у розмірі 768,40 грн.
Ухвалою від 10.09.2019 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.
25.10.2019 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити.
29.11.2019 року позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якій просить поновити пропущений строк на подання відповіді на відзив та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.
05.12.2019 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду заперечення на відповідь на відзив по справі, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову.
Відповідь на відзив позивачем ОСОБА_1 подано з пропуском строку на подання відзиву, підстав для поновлення строку немає, суд вирішує справу за наявними матеріалами без урахування відповіді на відзив.
ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В позовній заяві позивач посилається на те, що 18.04.2019 року приблизно о 19.30 на собачку позивача Жучку у дворі біля будинку накинулася німецька вівчарка, що належить відповідачу ОСОБА_2 . При цьому вівчарка був без намордника, схопив Жучку та не відпускав. На прохання позивача дати команду собаці, щоб він відпустив Жучку , відповідач нічого не робила. Перехожий допоміг розтиснути пащу вівчарці, собака позивача впала на землю в крові та майже не рухалася. Позивач відвезла Жучку до ветеринарної клініки Ексвет, де собаці була надана медична допомога та призначено лікування. Після проведення лікування собаці позивача на деякий час стало краще, однак 09.07.2019 року її стан погіршився, 17.07.2019 року собаку довелося госпіталізувати та 18.07.2019 року Жучка померла. На лікування позивач ОСОБА_1 витратила 16959,53 грн. Позивач зазначає, що зверталась до Київського ВП про притягнення до відповідальності відповідача за вигул собаки без намордника, внаслідок чого був складений адміністративний протокол за ч. 2 ст. 154 КУпАП. Позивач вважає, що діями відповідача їй спричинено майнову та матеріальну шкоду, на підставі чого вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву посилається на те, що 18.04.2019 року вона зі своєю собакою породи німецька вівчарка, кличка Оскар, виходила з двору. Оскар, який був у наморднику, зіштовхнувся з собакою позивача Жучкою. Жучка почала лаяти та вкусила Оскара за підборіддя, внаслідок чого він її придавив. Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що жодних укусів чи будь-яких травм у собаки позивача не спостерігалось, оскільки Оскар був у наморднику та не міг заподіяти значної шкоди. Відповідач також вказує, що саме Жучка вигулювалась без повідка та здійснила провокаційні дії щодо Оскара , при цьому позивач ОСОБА_1 знаходилась на значній відстані від собаки, внаслідок чого Жучка й опинилась в небезпечній ситуації.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З довідки ветеринарної клініки «Ексвет» вбачається, що 18.04.2019 року в клініку була доставлена собака Жучка, 14 років, ши-тцу, власник ОСОБА_1 Анамнез: тільки що покусала вівчарка. Діагноз: тупа травма легень з утворенням підшкірної емфіземи, переломи ребер з розривом міжреберних м'язів, тупа травма печінки в результаті кусаних ран.
26.04.2019 року виписана зі стаціонару ОРИТ в задовільному стані для амбулаторного лікування. В рамках амбулаторного лікування собаку приносили на прийом 29.04.2019 року, 02.05.2019 року, 05.05.2019 року, 08.05.2019 року, 11.05.2019 року для проведення повторних оглядів, маніпуляцій та додаткових досліджень для оцінки результатів призначеної терапії /а.с.29-35/.
В подальшому 09.07.2019 року в клініку доставлено собаку Жучку . Діагнози приблизні: хронічний нефрит, цистит, гепатит. Верифікація діагнозу неможлива через відмову власника від діагностики.
17.07.2019 року собаку госпіталізовано в стаціонар ОРИТ, 18.07.2019 року результат захворювання - летальний /а.с.36/.
На підтвердження витрат позивач ОСОБА_1 , понесених в зв'язку з лікуванням собаки Жучки суду надані відповідні квитанції /а.с.6-28/.
Відповідно до постанови судді Київського районного суду м. Одеси Войтова Г.В. від 01.07.2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КпАП України, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення /а.с.50/.
В постанові зазначено, що ОСОБА_2 до суду з'явилася, проте вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що 18.04.2019 року вона справді вигулювала свою собаку, але та була в наморднику та на короткому повідку і не могла покусати собаку ОСОБА_1 Собаки лаяли одна на одну проте ніяких пошкоджень нанесено не було. Заявниця до суду не з'явилася та ніяких поснень не надала.
Крім того, аналіз матеріалів справи свідчить про порушення ст. 256 КпАП України, автор протоколу про адміністративне правопорушення не зазначив в ньому прізвища, адреси свідків, пояснення яких відповідно до ст. 251 КпАП України, є доказом у справі про адміністративне правопорушення.
IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
В ході судового розгляду справи встановлено, що собака позивача ОСОБА_1 Жучка 18.04.2019 року отримала ушкодження здоров'я після взаємодії з іншою собакою, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 була змушена нести витрати на лікування собаки.
Стороною позивача суду надано дві медичні довідки-виписки, а саме довідку щодо наслідків події 18.04.2019 року з детальним описом стану собаки Жучки та її лікування, а також довідку за зверненням за медичною допомогою в липні 2019 року.
З цього приводу суд зазначає, що результатом звернення 09.07.2019 року було постановлення приблизних діагнозів: хронічний нефрит, цистит, гепатит. Верифікація діагнозу неможлива через відмову власника від діагностики.
За таких обставин суд не вбачає прямого причинно-наслідкового зв'язку між подією 18.04.2019 року та захворюваннями собаки, виявленими 09.07.2019 року, з летальним результатом, оскільки сама позивач в позовній заяві зазначає, що після лікування в травні 2019 року стан собаки Жучки покращився.
Суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
При цьому, незважаючи на те, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме особою, до якої пред'явлено позов.
В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 зазнала майнової шкоди у вигляді витрат на лікування собаки Жучки , однак стороною позивача не доведено, що ушкодження здоров'я собаки Жучки сталося внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 з огляду на постанову Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2019 року, якою провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КпАП України, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова є чинною.
Також суд зазначає, що стороною позивача не спростовані доводи сторони відповідача щодо того, що собака Жучка бігала без поводка та провокувала собаку Оскара . Доводи відповідача ОСОБА_3 щодо того, що 18.04.2019 року вона пропонувала допомогу ОСОБА_1 , від якої позивач відмовилась, також ні підтверджені, ані спростовані позивачем.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування майнової шкоди в розмірі 16.959,53 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, в зв'язку з чим також не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши встановлені обставини та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та недоведені.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.
Повний текст рішення суду складено 16.12.2019 року.
Суддя Васильків О. В.