Справа № 520/15838/18
Провадження № 1-кп/520/482/19
16.12.2019 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 ,
представник потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесеного до ЄРДР за №12016070000000030 від 04.02.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, не працював, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, під час досудового розслідування обвинувачений переховувався від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим відносно обвинуваченого був оголошений розшук, може скоїти інше кримінальне правопорушення та може здійснити спробу переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню. Прокурор вважає, що існують ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, які у теперішній час не зменшились та виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 .
Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти продовження дії відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що ризики прокурором не доведені, має постійне місце мешкання, тривалий час перебуває під вартою з жовтня 2018року, безпідставно перебував у розшуку, тому необхідно обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого забов'язання. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, покарання не може бути передчасним.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
Представник потерпілої ОСОБА_5 підтримала думку прокурора.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає, що клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішені питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відповідно до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст.177,178,183,199 КПК України.
При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_6 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від явки до суду, суд приходить до висновку, що прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження дії відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ст.182 ч.5 КПК України, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням особи підозрюваного, його віку, стану здоров'я, економічно-соціального становища, та того факту, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, існують вищезазначені ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що необхідно визначити розмір застави у межах, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава у менших розмірах буде не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого забов'язання, суд вважає безпідставним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31,177-178,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання захисника про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого забов'язання, відмовити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.
Задовольнити клопотання прокурора про продовження дії обраного відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області строком на 60 днів, тобто до 14.02.2020 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 850 000 (вісімсот п'ятдесят тисяч) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
У разі внесення обвинуваченим визначеного судом розміру застави, покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання прокурору та залучити до матеріалів кримінального провадження свій паспорт та інші документи, на підставі яких він в'їхав на територію України, що дали йому право на в'їзд в Україну.
Після виконання вимог вказаних у зазначеній ухвалі суду, тобто після здачі паспорту прокурору та оплати 850 000 (вісімсот п'ятдесят тисяч) грн. ОСОБА_7 може бути звільнений з під варти.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1