Справа № 947/23185/19
Провадження № 2/947/5847/19
11.12.2019 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Швець А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз»
про відшкодування збитків за невиконання договору страхування,
25.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» на її - ОСОБА_1 користь грошові кошти у розмірі 53 036,03 грн., які складаються з: 36 792,58 грн. - страхове відшкодування за наслідками страхового випадку, 13 001,67 грн. - інфляційні втрати (збитки) за весь час прострочення виплати страхового відшкодування, 3 241,78 грн. - три відсотки річних від простроченої суми страхового відшкодування, а також просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 12.02.2016 року між нею та Приватним Акціонерним Товариством «Європейський Страховий Союз» було укладено договір страхування, що підтверджується страховим полісом №АЕ/7855637 від 12.02.2016 р.
04.10.2016 року, як зазначає позивач, вона потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, що спричинило механічні пошкодження її автомобіля та автомобіля постраждалої особи ОСОБА_2 .
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 р. у справі 520/13695/16-п її - ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, і рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2017 у справі № 520/4607/17 з неї - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто 36792,59 гривень.
Позивач вказує, що виконуючи рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2017 року, нею було здійснено повний розрахунок з ОСОБА_2 за шкоду спричиненої в наслідок ДТП.
Крім того, позивач стверджує, що після здійснення ДТП 05.10.2016 вона - ОСОБА_1 виконуючи вимоги ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулась до ПрАТ «ЄСС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
27.03.2019 року, як зазначає позивач, нею було направлено звернення про повернення коштів на адресу ПрАТ «ЄСС», однак ПрАТ «ЄСС» ніяких відповідей відносно повернення коштів не надало.
У подальшому, як стверджує ОСОБА_1 , вона звернулась до Моторно-транспортного страхового бюро України відносно повернення коштів страхової суми, і 11.04.2019 року нею було отримано листа за № 3.1-04/11613 від Департаменту внутрішнього страхування МТСБУ, в якому повідомляється, що членство ПрАТ «Європейський Страховий Союз» у МТСБУ було припинено. Водночас, в листі повідомляється, що відповідно до ст. 52 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого припинено зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З урахуванням викладеного, оскільки до теперішнього часу ПрАТ «Європейський Страховий Союз» не відшкодувало ОСОБА_1 суму страхового відшкодування за договором страхування, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом, в якому, окрім стягнення суми страхового відшкодування, просить також стягнути з ПрАТ «Європейський Страховий Союз» інфляційні втрати (збитки) за весь час прострочення виплати страхового відшкодування та три відсотки річних від простроченої суми страхового відшкодування.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Петренко В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 26.09.2019року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про відшкодування збитків за невиконання договору страхування. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
13.11.2019 року від позивача до канцелярії суду надійшла уточнена позовна заяву, яку судом у судовому засіданні 13.11.2019 року було прийнято до розгляду.
У судове засідання 11.12.2019 року позивач не з'явився, однак надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивача відсутності, зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз» про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» «адресат відсутній», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи, 12 лютого 2016 року між ПрАТ «Європейський страховий союз» та ОСОБА_1 було укладено поліс № АЕ/7855637 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб - автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI», номерний знак НОМЕР_1 . Термін дії договору страхування становить з 13.02.2016року по 12.02.2017року включно (а.с. 15).
Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О. від 08.11.2016року по справі №520/13659/16-п, яка набрала законної сили 18.11.2016року, було встановлено, що 04.10.2016 року о 10 годині 46 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Шевролет Лачетті», д/н НОМЕР_2 , рухаючись в м. Одесі по вул. Космонавта Комарова на регульованому перехресті з вул. Генерала Петрова, при повороті ліворуч, не надала перевагу в русі автомобілю «Тойота» д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 16.6 «Правил дорожнього руху».
Зазначеною постановою визнано ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 340грн., стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275,60грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2017 року, яке набрало законної сили 24.11.2017 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 36 792,59 грн.
На виконання зазначеного рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2017 року, ОСОБА_1 виплатила на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 36 792,59 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, що підтверджується копією розписки та копіями квитанцій, які наявні у матеріалах справи (а.с. 10-12).
Після скоєння ДТП, 05.10.2016 року ОСОБА_1 , на виконання вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулась до ПрАТ «Європейський страховий союз» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
У подальшому, у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз», 27.03.2019 року, вона направила до ПрАТ «Європейський страховий союз» заяву про повернення коштів, в якій просила виплатити їй суму страхового відшкодування, однак ніяких відповідей до теперішнього часу на адресу ОСОБА_1 не надходило.
Після чого, ОСОБА_1 звернулася до Моторно-транспортного страхового бюро України відносно повернення коштів страхової суми.
Листом від 11.04.2019 року за № 3.1-04/11613 Департамент внутрішнього страхування МТСБУ повідомив, що членство ПрАТ «Європейський Страховий Союз» у МТСБУ було припинено.
Водночас, в листі повідомляється, що відповідно до ст. 52 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого припинено зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно із ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За вимогами ч. 1 ст. 628 ЦПК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку,встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з пунктом 9.1. статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди житло, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 зазначеного закону Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно п. 37.2 ст. 37 зазначеного закону рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що ПрАТ «Європейський страховий союз» не виплатило ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 36 792, 58грн., позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрати за час прострочення виконання зобов'язання за період з 05 жовтня 2016 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 13 001,67 грн. та трьох процентів річних за час прострочення виконання зобов'язання за період з 05 жовтня 2016 року по 11 вересня 2019 року у розмірі 3 241,78 грн.
У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при безпідставній відмову у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 1 жовтня 2014 року при розгляді справи № 6-113 цс 14 зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки, зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Річні проценти, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання, і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.
Згідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 зазначеного закону Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Судом встановлено, що 05.10.2016 року представником відповідача отримано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Таким чином, з урахуванням положень п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають стягненню з 06.01.2017 року, тобто через 90 днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Отже, з урахуванням встановленого індексу інфляції та суми простроченого грошового зобов'язання у розмірі 36 792,58 грн. за період з 06.01.2017 р. по 11.09.2019 року інфляційні втрати складають 10 694 гривні 46 коп.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Так, з урахуванням прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 36 792,58 грн. три відсотки річних складають 2 957,00 грн.
Виходячи з наведеного, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, а саме стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» на користь ОСОБА_1 10 694 гривні 46 коп.- інфляційних втрат та 2 957 гривень 00 коп. - 3% річних.
Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз'яснила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у суді представляв адвокат - Лукинюк В.В., який діяв на підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 07.08.2019 року та додаткової угоди №1 до договору (а.с.41-43).
Загальна вартість послуг складає 7 000,00 грн., що підтверджується копією виставленого рахунку (а.с. 39).
Зазначені грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. за надання правової допомоги були сплачені позивачем 07.11.2019 року, що підтверджується квитанцією №0.0.1515869448.1 від 07.11.2019 року (а.с. 40).
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 768,40грн. підлягає стягненню з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» на користь державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про відшкодування збитків за невиконання договору страхування - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (код ЄДРПОУ 33552636, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, буд. 18В, офіс 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування за наслідками страхового випадку у розмірі 36 792 (тридцять шість тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 58 коп., інфляційні втрати за період з 06.01.2017 року по 11.09.2019 року у розмірі 10 694 (десять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 46 коп., та три відсотки річних за період з 06.01.2017 року по 11.09.2019 рокуу розмірі 2 957 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (код ЄДРПОУ 33552636, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, буд. 18В, офіс 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Врешті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (код ЄДРПОУ 33552636, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, буд. 18В, офіс 4) на корить держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Петренко В. С.