58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
12 грудня 2019 року Справа № 926/2392/19
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., секретар судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
за позовом державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»
до фермерського господарства «Відродження 2007»
про стягнення заборгованості у сумі 118959,21 грн
Представники:
від позивача - Продан Л.Д. довіреність № 14/20-94-19 від 05.11.2019 року
від відповідача - не з'явився
Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулося з позовом до фермерське господарство «Відродження 2007» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 24-18-31 ств-пл/68 від 03.03.2018 року у загальній сумі 99657,25 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 68648,20 грн, пеня у розмірі 16619,19 грн, інфляційні витрати у розмірі 2011,78 грн, 25% річних у розмірі 11946,28 грн та штраф за п.8.1 договору у розмірі 431,80 грн.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та фермерським господарством «Відродження 2007» 03.03.2018 року укладено договір фінансового лізингу № 24-18-31 ств-пл/68, відповідно до якого позивач передав відповідачеві у користування Обприскувач ОПК 3000-24 «ТИТАН» (АСУ) зав. №2259-17 (1 од.) строком на 3 роки, а останній зобов'язався сплатити за це лізингові платежі на умовах договору. В порушення умов договору, відповідач не здійснив сплату лізингових платежів, в результаті чого утворилась заборгованість в частині лізингових платежів в сумі 68648,20 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 16619,19 грн., інфляційних у розмірі 2011,78 грн, 25% річних у розмірі 11946,28 грн та штрафу у розмірі 431,80 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 року справу призначено судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 28.10.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду по суті на 14.11.2019 року.
До початку першого судового засідання через канцелярію від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 2564, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача загальну суму боргу в розмірі 118959,21 грн, з яких 82731,67 грн - сума основного боргу, 19491,93 грн - сума пені, 2133,12 грн - індекс інфляції, 14170,69 грн - 25% річних та 431,80 грн - штрафу згідно п. 8.1. Основного договору.
Ухвалою суду від 04.07.2019 року заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду та відкладено розгляд справи по суті на 22.11.2019 року - 11:00 год.
22.11.2019 від позивач в судовому засіданні подав довідку за вх.№ 3788 про стан заборгованості в розмірі 118959,21 грн, з яких 82731,67 грн - сума основного боргу, 19491,93 грн - сума пені, 2133,12 грн - індекс інфляції, 14170,69 грн - 25% річних та 431,80 грн - штрафу згідно п. 8.1. Основного договору.
Ухвалою суду від 22.11.2019 року розгляд справи по суті відкладено на 12.12.2019 року - 11:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання 12.12.2019 року відповідач не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Ухвалу суду від 22.11.2019 року було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, згідно з витягом сторінки з сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення № 5800213248060, даний рекомендований лист з ухвалою суду було вручено відповідачу 28.11.2019 року.
Відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України уразі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке:
03.03.2018 року між державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», як лізингодавцем, та фермерським господарством «Відродження 2007», як лізингоодержувачем, укладено було договір фінансового лізингу № 24-18-31 ств-пл/6, згідно якого позивач передав відповідачу у користування Обприскувач ОПК 3000-24 «ТИТАН» (АСУ) (1 од.) вартістю 508000 грн, строком на 3 роки (Додаток №1), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі згідно графіку (Додаток №2).
Відповідно до п. 3.4.3. договору лізингоодержувач (відповідач) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 4.1. договору протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок Лізингодавця:
- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ).
Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.
Пунктами 4.2. та 4.3. договору передбачено, що з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;
- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого та другого лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору;
- комісію за супроводження договору в розмірі 11 (одинадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування на додану вартість.
Лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.
Відповідно до п. 4.4. договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до цього договору.
У додатку № 2 до договору сторонами погоджено графіки сплати лізингових платежів за Обприскувач ОПК 3000-24 «ТИТАН» (АСУ).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором, якщо інше не визначено цим договором (пункт 9.1. договору).
Пунктами 10.3., 10.4., 10.10. договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 років. Правовідносини між сторонами, не врегульовані договором, регулюються законодавством. Всі зміни до договору здійснюються у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору або обміну листами.
На виконання умов договору за актом прийому-передачі № 5 від 17.04.2018 року позивач передав відповідачу Обприскувач ОПК 3000-24 «ТИТАН» (АСУ) зав. № 2259-17 (1 од.) вартістю 508000 грн.
З доданих до позовної заяви документів - розрахунків суми позову - які відповідають Графіку платежів, вбачається, що відповідачем було порушено графік сплати лізингових платежів та не сплачено у строк наступні платежі: № 13 в сумі 14633,22 грн не пізніше 17.05.2019 року, № 14 в сумі 15523,27 грн не пізніше 17.06.2019 року, № 15 в сумі 14413,32 грн не пізніше 17.07.2019 року, № 16 в сумі 14303,37 грн не пізніше 17.08.2019 року, № 17 в сумі 14193,42 грн не пізніше 17.09.2019 року та № 18 в сумі 14083,47 грн не пізніше 17.10.2019 року (після звернення позивача з позовною заявою).
Так, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача в частині сплати лізингових платежів склала 82731,67 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Оскільки відповідачем (ФГ «Відродження 2007») порушено умови договір фінансового лізингу № 24-18-31 ств-пл/6 від 03.03.2018 року в частині сплати чергових лізингових платежів, згідно графіку, визначеного до договору лізингу, позивачем надіслано відповідачам вимоги № 63 від 04.06.2018 року, № 86 від 04.07.2018 року, № 97 від 03.08.2018 року, № 117 від 04.09.2018 року, № 132 від 04.10.2018 року, № 151 від 05.11.2018 року, № 167 від 03.12.2018 року, № 4 від 04.01.2019 року, № 36 від 05.03.2019 року, № 50 від 04.04.2019 року, № 61 від 07.05.2019 року, № 73 від 05.06.2019 року, № 92 від 05.07.2019 року, № 14/673 від 04.09.2019 року з доказами відправлення, проте залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище відповідачі неналежним чином виконали свій обов'язок щодо лізингових платежів, а тому з них слід стягнути заборгованість в розмірі 70593,45 грн.
У силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 8.1. договору лізингу сторони цим договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. цього договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.
Крім того, у пункті 8.3. договору сторони домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1. цього договору.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Пеня як вид забезпечення виконання зобов'язання та її розмір визначена частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленим статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу статей 217, 230 Господарського кодексу України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 та від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд доходить висновку, що позивачем правомірно, в межах можливих нарахувань, заявлено до стягнення пені в сумі 19491,93 грн та штрафу в сумі 431,80 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.
Так, п. 8.3 Договору встановлено, що на прострочену суму лізингових платежів нараховується, зокрема, відсотки (проценти) у розмірі 25 % (двадцяти п'яти) річних.
Сума річних у розмірі 25% погоджена сторонами у договорі, що передбачено відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Суд, враховуючи умови п. 8.3 Договору та перевіривши розмір заявлених позивачем 25% річних та інфляційних нарахувань, зазначає, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 2133,12 грн та 25% річних в сумі 14170,69 грн - підлягають задоволенню.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.
За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, станом на день розгляду справи у суді сума заборгованості фермерського господарства «Відродження 2007» перед державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» становить 118959,21 грн, у тому числі: сума основного боргу - 82731,67 грн, пеня - 19491,93 грн, індекс інфляції - 2133,12 грн, 25 % річних - 14170,69 грн та штраф - 431,80 грн, що підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.
Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фермерського господарства «Відродження 2007» (60042, Чернівецька область, Хотинський район, с. Ворничани, код 34907686) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) заборгованість в сумі 118959,21 грн (у тому числі: суму основного боргу - 82731,67 грн, пеню - 19491,93 грн, індекс інфляції - 2133,12 грн, 25% річних - 14170,69 грн, штраф - 431,80 грн) та відшкодування судового збору в сумі 1921 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.12.2019 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець