11.12.2019 Справа № 914/1858/19
місто Львів
За позовом: акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк),
до відповідача:фізичної особи - підприємця Сторонського Олексія Васильовича (далі - Підприємець),
про:стягнення 36'365,35 грн.
СуддяРим Т.Я.
Секретар судового засіданняКушта А.М.
Представники:
позивача:Гулкевич Наталія Іванівна - представник за довіреністю,
відповідача:не з'явився.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
1. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Банку до Підприємця про стягнення 36'365,35 грн.
2. Ухвалою від 16.09.2019 позов залишено без руху. У зв'язку з усуненням позивачем виявлених недоліків, ухвалою від 07.10.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.11.2019.
3. Суд надіслав ухвалу про відкриття провадження у справі на юридичну адресу Підприємця. Підприємець не отримав ували про відкриття провадження у справі і така повернулась на адресу суду (а.с. 4а-4г). Причиною невручення Підприємцю ухвали відділення поштового зв'язку вказало "за закінченням терміну".
4. З метою з'ясування причин невручення відповідачеві ухвали про відкриття провадження у справі суд ухвалою від 07.11.2019 витребував відповідну інформацію у Львівської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" (а.с. 73). На виконання вказаної ухвали до суду надійшли пояснення: відповідач залишив поштове відправлення у відділенні поштового зв'язку, про що свідчить підпис відповідача у довідці форми 8.
5. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
6. Таким чином, оскільки суд надсилав ухвалу на юридичну адресу Підприємця, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак Підприємець відмовився отримати копію судового рішення, згідно з положеннями статті 242 Господарського процесуального кодексу суд констатує, що Підприємець належним чином повідомлений про розгляд справи.
7. Зважаючи на зазначене, закінчення строків розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача та його заперечень.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
8. Підприємець у порушення умов кредитного договору не повернув Банку отримані кредитні кошти в сумі 4'000,00 грн., не сплатив відсотків за користування кредитом у розмірі 11'536,89 грн., комісії у сумі 4'280,00 грн. За порушення грошових зобов'язань Банк також нарахував 23'473,53 грн. пені.
9. Отже, предметом позову є стягнення з Підприємця на користь Банку заборгованості за договором в розмірі 36'365,35 грн., яка складається з таких сум:
9.1. 9'843,56 грн. - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість, яка нарахована за період 02.12.2014-01.04.2019.
9.2. 3'848,00 грн. - заборгованість зі сплати комісії, яка нарахована з січня 2015 року по березень 2018 року.
9.3. 22'673,79 грн. - пеня, нарахована за період з 02.12.2014 по 06.08.2019, у точу числі:
9.3.1. 6'910,08 грн. - пеня, нарахована на тіло кредиту.
9.3.2. 11'447,52 грн. - пеня, нарахована на проценти.
9.3.3. 4'316,19 грн. - пеня, нарахована на комісію.
10. Підставою позову є порушення відповідачем умов договору банківського обслуговування від 22.11.2013.
11. Судові витрати позивача складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1'921,00 грн.
Заперечення відповідача Підприємця.
12. Підприємець не надав заперечень проти позову.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
13. Банк та Підприємець уклали договір банківського обслуговування шляхом приєднання Підприємця 22.11.2013 до публічної оферти через підписання заяви про відкриття рахунку та заяви про приєднання до Умов і Правил надання послуги (а.с. 22) (надалі - Договір). Зокрема, згідно з положеннями заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Підприємець, підписавши цю заяву, погоджується з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.
14. Згідно з довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів, 25.11.2013 та 01.03.2014 Підприємцю встановлено кредитний ліміт у розмірі 4'000,00 грн. (а.с. 33).
15. З банківських виписок за період з 27.11.2013 по 19.08.2019 (а.с. 36-39) вбачається, що заборгованість Підприємця перед Банком становить 4'000,00 грн.
16. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2015 у справі № 914/4555/14 встановлено, що Підприємець взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, отримані кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на день розгляду справи становила 4'000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1'693,33 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 432,00 грн. - заборгованість за комісією за користуванням кредитом. З Підприємця на користь Банку стягнуто:
16.1. 4'000,00 грн. заборгованості за кредитом,
16.2. 1'693,33 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,
16.3. 799,74 грн. пені,
16.4. 432,00 грн. заборгованості за комісією за користування кредитом.
17. Як убачається з розрахунку заборгованості, що стягнута за вказаним рішенням суду (а.с. 50, 34-35), відсотки за користування кредитом нараховані з 31.12.2013 до 01.12.2014, комісія - з 02.12.2013 до 01.12.2014, пеня на тіло кредиту - з 15.04.2014 до 01.12.2014, пеня на відсотки і комісію - з 09.01.2014 до 01.12.2014.
18. Підставою позову у справі № 914/4555/14 було порушення відповідачем умов договору банківського обслуговування від 22.11.2013.
19. Доказів виконання вказаного рішення суду не надано.
ОЦІНКА СУДУ.
20. Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
21. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
22. Статтею 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
23. Згідно з частинами 1 та 2 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
24. Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом (пункт 9.1 цього рішення).
25. Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
26. Згідно з положеннями Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 86-106) за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (пункт 3.2.1.4.1).
27. За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.2.1.4.1.1).
28. У випадку необнулення дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (пункт 3.2.1.4.1.2).
29. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.2.1.4.1.3).
30. Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом 1 року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший термін повернення кредиту… Термін також може бути змінений банком згідно з пунктом 3.2.1.2.3.4 цього розділу Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта. При непогашенні заборгованості у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою (пункт 3.2.1.1.8).
31. Отже, з урахуванням пункту 13 цього рішення, строк кредитування розпочався 22.11.2013 і повинен був тривати до 22.11.2014.
32. Згідно з пунктом 3.2.1.2.3.4 договору у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, банк на свій розсуд має право:
32.1. Змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному об'ємі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання.
32.2. Розірвати угоду про кредитування в судовому порядку. При цьому, в останній день дії угоди кредитування, клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному об'ємі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання.
32.3. Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання угоди про кредитування з направленням клієнту повідомлення…
33. З наданого Банком розрахунку заборгованості Підприємця (а.с. 34) вбачається, що 01.04.2014 сума кредиту віднесена на прострочення. Вказане свідчить про зміну Банком терміну кредитування. Отже, такий тривав з 22.11.2013 до 01.04.2014. Ця обставина не заперечувалася представником Банку в ході проведення судових засідань. Після 01.04.2014 Підприємець уже не мав права використовувати кредитні кошти та зобов'язаний був їх повернути.
34. Суд установив (пункти 15-18 цього рішення), що Підприємець порушив умови Договору щодо строків повернення кредиту і має непогашену заборгованість зі сплати отриманої суми кредиту та відсотків за Договором, які присуджені до стягнення за рішенням суду від 10.02.2015 у справі № 914/4555/14. Вказане рішення не виконане.
35. Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
36. Як установив суд (див. пункти 27-29 цього рішення) в залежності від строку повернення кредиту, сторони обумовили різні відсоткові ставки за користування кредитом:
36.1. 0% річних - за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця.
36.2. 36% річних - у випадку необнулення дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.
36.3. 56% річних - у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню (неповернення кредиту до цього строку вважається простроченням кредиту).
37. У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду, частково задовольняючи позов про стягнення 3% річних, нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
38. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
39. При цьому у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
40. Таким чином у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "відсотки за правомірне користування чужими грошовими коштами", що передбачено статтею 536 Цивільного кодексу України, та "відсотки за неправомірне користування боржником грошовими коштами", при чому останні відсотки кваліфіковано саме як плату боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, стягнення якої врегульовано частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
41. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати відсотки за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі відсотки можуть бути стягнуті кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
42. З огляду на викладене суд вважає, що Банк має право на отримання належних йому відсотків за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пункту 3.2.1.4.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг у зв'язку з простроченням виконання Підприємцем грошового зобов'язання, оскільки ці відсотки охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
43. Так, в пункті 3.2.1.4.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню вважається простроченням кредиту і з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, сторони обумовили сплату 56% річних за "неправомірне" користування кредитом.
44. Зазначена позиція суду підтверджується висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012.
45. На підставі наведеного, здійснивши перевірку здійсненого Банком розрахунку відсотків, суд погоджується з розміром таких. Отже, до стягнення підлягає 9'843,56 грн. відсотків на прострочену заборгованість.
Щодо стягнення комісії за користування кредитом (пункт 9.2 цього рішення).
46. Згідно з пунктом 3.2.1.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг (пункт 3.2.1.4.4).
47. За своєю природою комісією є винагорода за здійснення банком банківських операцій.
48. Як установив суд (пункт 33 цього рішення) строк кредитування тривав з 22.11.2013 до 01.04.2014. Таким чином, після 01.04.2014 Банк не надавав Підприємцю жодних послуг, а Підприємець не використовував ліміт. Зокрема, з 01.04.2019 Підприємець неправомірно користувався наданим йому кредитом.
49. Зважаючи на вказане, суд вважає вимоги про стягнення комісії необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені (пункт 9.3 цього рішення).
50. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
51. При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом…, термінів повернення кредиту … клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 3.2.1.5.1). Нарахування неустойки … здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (пункт 3.2.1.5.4).
52. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умовами Договору (пункт 3.2.1.5.4 Умов і Правил надання банківських послуг) сторони погодили інший період нарахування пені - протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом). Як встановив суд, строк кредитування закінчився 01.04.2014. Вказану обставину підтвердив і позивач, зазначаючи в своїх поясненнях від 05.12.2019, що з 01.04.2014 кредит був віднесений на прострочення. Отже, період нарахування пені за основною заборгованістю починається з 01.04.2014 та може тривати до 01.04.2017.
53. Таким чином, за період з 02.12.2014 по 01.04.2017, загальна сума пені за тілом кредиту складає 3'874,89 грн.
54. Щодо пені за комісією, то оскільки нарахування такої є необґрунтованим, то й нарахування пені на таку комісію є безпідставним.
55. Щодо пені за відсотками, то такі також не підлягають задоволенню. Зокрема, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Як установив суд (пункт 42 цього рішення), нараховані Банком відсотки охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Обов'язок сплатити такі відсотки (як відсотки за неправомірне користування боржником грошовими коштами) не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 549 Цивільного кодексу України.
56. Зважаючи на вищезазначене, до стягнення підлягає 3'874,89 грн. пені (пеня на основну заборгованість).
57. Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення 724,68 грн. судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 126, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Сторонського Олексія Васильовича (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 9'843,56 грн. відсотків, 3'874,89 грн. пені на тіло кредиту та 724,68 грн. витрат на оплату судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 16.12.2019.
Суддя Рим Т.Я.