13 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/1095/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя Ніколенко М.О.)
від 12.08.2019
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Дармін М.О., судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г.)
від 07.10.2019
у справі за позовом Первомайської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новокостянтинівської сільської ради
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "імені Мічуріна"
про стягнення 378 051,43 грн збитків,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 у справі № 904/1095/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, керуючись приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 6, 11, 626, 627, 629, 651, 654 1166, Цивільного кодексу України, статей 179, 188, 218 Господарського кодексу України, виходили з того, що у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, зокрема протиправна поведінка, як обов'язкова умова настання цивільно-правової відповідальності у виді відшкодування збитків, оскільки відповідач виконав свій обов'язок з укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплатив встановлений договором розмір пайової участі у визначений договором строк.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що:
- договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (далі - Новокостянтинівської сільської ради), укладений 26.03.2018 між Новокостянтинівською сільською радою та СТОВ "імені Мічуріна" на підставі рішення Новокостянтинівської сільської ради № 7 від 16.03.2018 про встановлення СТОВ "імені Мічуріна" величини пайової участі у розмірі 1% (42 127,67 грн) від кошторисної вартості будівництва нерухомого майна, є чинним,
- зміни до цього Договору в частині розміру пайової участі за згодою сторін внесені не були, рішення суду про внесення відповідних змін чи розірвання договору про пайову участь від 26.03.2018 відсутнє;
- скасування Новокостянтинівською сільською радою в односторонньому порядку рішення сільської ради № 7 від 16.03.2018 про встановлення СТОВ "імені Мічуріна" величини пайової участі 1% від кошторисної вартості будівництва нерухомого майна - 42 127,67 грн не має наслідком автоматичного внесення змін до цього Договору чи його розірвання;
- відповідач оплатив пайову участь у створенні та розвитку населених пунктів Новокостянтинівської сільської ради у визначені цим Договором строки і розмірі.
11.11.2019 Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 904/1095/19.
Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судами норм статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 22, 623, 640, 1166 Цивільного кодексу України і порушенням норм статей 2, 86, 236, 237, 269 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що в діях відповідача наявна протиправна поведінка, оскільки договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є неукладеним (відсутні письмові докази, що відповідач прийняв пропозицію сільської ради щодо укладення цього Договору), а сплата відповідачем коштів у розмірі 42 127,67 грн не може свідчити про виконання Договору, а підтверджує лише часткове погашення заподіяних місцевому бюджету збитків.
Суд касаційної інстанції вивчив матеріали касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 904/1095/19 з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 3, 5, 6, 8, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності":
- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону;
- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури;
- величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
- встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме - 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;
- розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками; договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію;
- розмір і строк (графік) сплати пайової участі є істотними умовами договору.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у договорі про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Новокостянтинівської сільської ради, укладеному 26.03.2018 між Новокостянтинівською сільською радою та СТОВ "імені Мічуріна" відповідачеві встановлено величину пайової участі у розмірі 1% (42 127,67 грн) від кошторисної вартості будівництва нерухомого майна; договір є чинним, не розривався та не змінювався; прокурор не довів наявність елементів складу цивільного правопорушення, зокрема і протиправність поведінки відповідача.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У зв'язку з викладеними вище обставинами, касаційну скаргу необхідно визнати необґрунтованою, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, закріплених у статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтях 6, 11, 626, 627, 629, 651, 654 1166, Цивільного кодексу України, 179, 188, 218 Господарського кодексу України, а також дотримання норм статей 2, 86, 236, 237, 269 Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 287, 290, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1095/19 за касаційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019.
2. Касаційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 904/1095/19 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді Л. Стратієнко
І. Ткач