Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"09" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/744/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Управління служби безпеки України в Рівненській області
до Товариства з додатковою відповідальністю "Фабрика Рівненчанка",
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Рівненської обласної державної адміністрації,
про стягнення заборгованості в сумі 73 783 грн 36 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Ілючок О.Ю., довіреність № 14/6949 від 25.10.19 р.;
від відповідача - Тарновецький Я.М., довіреність б/н від 11.06.19 р.;
від третьої особи - Чеховська Є.А., довіреність № 6369/0/01-22/19 від 13.09.19 р.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7002140RE13057.
У судовому засіданні 9 грудня 2019 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У жовтні 2019 року Управління служби безпеки України в Рівненській області (далі - Управління, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Фабрика Рівненчанка" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 73 783 грн 36 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за оренду землі за договором суборенди землі від 8 серпня 2014 року.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року позовну заяву Управління служби безпеки України в Рівненській області від 21.10.2019 р. № 14/6844 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 25 листопада 2019 року. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Рівненську обласну державну адміністрацію (далі - Адміністрація, третя особа).
15 листопада 2019 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 15.11.2019 р. № 14/7514 (а.с. 39). В даній заяві позивач повідомив, що станом на 15.11.2019 р. ціна позову не змінилася і складає 73 783 грн 36 коп.
20 листопада 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив від 19.11.2019 р. з додатками (а.с. 40-65), в якому останній просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема відповідач зазначає, що 08.08.2014 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір суборенди землі, предметом якого є передача у строкове (палатне користування (передача в суборенду) земельної ділянки, кадастровий номер 5616100000:01:042:0650, яка знаходиться в оренді згідно з договором оренди землі від 16.07.2014 року, який зареєстрований за № 6448421 від 24.07.2014 року, (п. 1.1. договору). Зазначений договір 11.08.2014 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, про що свідчить витяг від 11.08.2014 року. Відповідач здійснив забудову земельної ділянки, переданої йому в суборенду та відчужив збудоване на ній нерухоме майно третім особам. 09.02.2015 року відповідач звернувся до позивача із листом № 5 від 09.02.2016 року, в якому у зв'язку із завершенням будівництва, його реалізацією, присвоєнням поштових адрес просив останнього звернутися до Рівненської обласної державної адміністрації з проханням припинити договір оренди (як наслідок суборенди) та внести зміни в розпорядження про поділ земельної ділянки для обслуговування об'єктів нерухомого майна їх власниками. 06.04.2016 року відповідач листом № 14/2297 відповів, що Рівненська обласна державна адміністрація відмовила у розірванні договору оренди. В зв'язку із вище викладеними обставинами відповідач у червні 2016 року звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Управління служби безпеки України в Рівненській області про розірвання договору суборенди землі (справа № 918/413/16). Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.07.2016 р. у справі № 918/413/16 було встановлено, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна від відповідача до третіх осіб, а також з огляду на те, що фактичне користування земельною ділянкою здійснюють нові власники, право оренди позивача та суборенди відповідача на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості, належні третім особам, припинилося автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Вказана вище обставина стала підставою для відмови відповідачу у задоволенні його позову до Управління служби безпеки України в Рівненській області про розірвання договору суборенди землі від 08.08.2014 р. Як зазначає відповідач, зобов'язання Товариства по оплаті Управлінню орендної плати по договору суборенди землі від 08.08.2014 р. припинилося на підставі ч. ч. 1, 2, 6 ст. 120, ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" з моменту переходу права власності на об'єкти нерухомого майна від відповідача до третіх осіб. Крім того відповідач зазначає, що Товариство неодноразово зверталося до позивача з проханням надати згоду на передачу Рівненською обласною державною адміністрацією орендованої земельної ділянки новим власникам нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці. В зв'язку із відмовою позивача та Рівненською обласною державною адміністрацією передавати новим власникам нерухомого майна земельну ділянку, відповідач користуючись п. 36 договору суборенди землі від 08.08.2014 р. розірвав його в односторонньому порядку з 30.01.2017 р., про що було повідомлено позивача листом за № 2 від 16.01.2017 р.
У судовому засіданні 25 листопада оголошувалася перерва до 9 грудня 2019 року.
5 грудня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 73-77), а саме копії рішення Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області від 23.01.2017 р. та копії договору про співпрацю від 10.12.2015 р.
У судовому засіданні 9 грудня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 9 грудня 2019 року в задоволенні позову просили відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи у судовому засіданні 9 грудня 2019 року підтримав позицію представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
16 липня 2014 року між Рівненською обласною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та Управлінням служби безпеки України в Рівненській області (далі - Орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди, а.с. 17-19), за п. 1. якого Орендодавець на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 16.07.2014 року № 304 "Про надання земельної ділянки в оренду" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:042:0650, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, з правом передачі в суборенду відповідно до вимог чинного законодавства, яка знаходиться в межах міста Рівне.
Договір оренди 24.07.2014 року пройшов державну реєстрацію, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.08.2014 року (а.с. 21).
Згідно з п. п. 2., 3. договору оренди в оренду передається земельна ділянка державної власності загальною площею 0,9998 га. На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні.
Договір оренди укладено строком на 10 років (п. 8. договору оренди).
8 серпня 2014 року між Управлінням служби безпеки України в Рівненській області (далі - Орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Фабрика Рівненчанка" (далі - Суборендар) укладено договір суборенди землі (далі - договір суборенди, а.с. 13-14), предметом якого є передача в строкове (палатне) користування (передача в суборенду) земельної ділянки, кадастровий номер 5616100000:01:042:0650, яка знаходиться в оренді згідно з договором оренди землі від 16.07.2014 року, який зареєстрований за № 6448421 від 24.07.2014 року, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, яка знаходиться в межах м. Рівного (п. 1.1. договору суборенди).
Зазначений договір 11.08.2014 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, про що свідчить витяг від 11.08.2014 року (а.с. 16).
8 серпня 2014 року між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в суборенду (а.с. 15).
За п. п. 2., 3. договору суборенди в суборенду передається земельна ділянка державної власності загальною площею 0,9998 га. На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні.
Відповідно до п. 8. договору суборенди вказаний договір укладено на 10 років (не більше строку дії договору оренди землі від 16.07.2014 року).
Згідно п. 11. договору суборенди суборенда плата вноситься суборендарем у грошовій формі у розмірі 3% (трьох відсотків) від нормативної грошової оцінки, що становить 58 334,22 гривні в рік.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач до січня 2019 року дотримувався свого обов'язку й вчасно перераховував орендну плату за договором суборенди, однак, починаючи з січня припинив вносити плату, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 73 783 грн 36 коп.
Судом встановлено, що у червні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю "Фабрика Рівненчанка" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Управління служби безпеки України в Рівненській області про розірвання договору суборенди землі від 08.08.2014 р. (справа № 918/413/16).
Рішенням суду від 18 липня 2016 року у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Фабрика Рівненчанка" до Управління служби безпеки України в Рівненській області про розірвання договору суборенди землі від 08.08.2014 р. відмовлено, оскільки ні договором суборенди, ні положеннями законодавства України не передбачено такої підстави для розірвання договору суборенди як перехід права власності на об'єкти нерухомого майна до третіх осіб.
Рішенням суду у справі № 918/413/16 встановлено, що позивач здійснив забудову земельної ділянки, переданої йому в суборенду, про що надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані Управлінням містобудування та архітектури 20.08.2014 року за № 01-14/124, декларацію про початок виконання будівельних робіт, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури), декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.
У подальшому позивач відчужив частини незавершеного будівництва, житлових будинків за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 11.11.2014 року, укладеними з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу квартир від 16.01.2016 року, 18.03.2016 року, 22.04.2016 року, 26.05.2016 року, укладеними з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відповідно.
Крім того, право власності на квартири, побудовані на земельній ділянці, переданій в суборенду позивачу, належить самому позивачу, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариству з обмеженою відповідальністю "Гефес Капітал", ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно.
Також у рішенні суду у справі № 918/413/16 зазначено, що: "Таким чином, у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна від позивача до третіх осіб на стороні позивача, а також з огляду на те, що фактичне користування земельною ділянкою здійснюють нові власники, право оренди відповідача та суборенди позивача на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості, належні третім особам на стороні позивача, припинилося.".
Таким чином, рішенням суду у справі № 918/413/16 встановлено фактичні обставини щодо припинення права суборенди Товариством з додатковою відповідальністю "Фабрика Рівненчанка" на земельну ділянку кадастровий номер 5616100000:01:042:0650.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 09.02.2015 року Товариство звернулося до Управління із листом № 5 від 09.02.2016 року (а.с. 46), в якому у зв'язку із завершенням будівництва, його реалізацією, присвоєнням поштових адрес просив останнього звернутися до третьої особи на стороні відповідача з проханням припинити договір оренди (як наслідок суборенди) та внести зміни в розпорядження про поділ земельної ділянки для обслуговування об'єктів нерухомого майна їх власниками.
06.04.2016 року Управління листом № 14/2297 відповіло (а.с. 47), що Адміністрація відмовила у розірванні договору оренди, оскільки відсутні передбачені законом документи.
18.08.2016 р. № 27 Товариство звернулося до Управління з листом № 27 (а.с. 48), в якому просило звернутися до Адміністрації з повідомленням про припинення договору оренди земельної ділянки та надати згоду на передачу або заміну сторони договору оренди земельної ділянки на нових власників майна.
16 січня 2017 року Товариство звернулося до Управління з листом № 2 (а.с. 49), в якому повідомило про припинення дії договору суборенди в односторонньому порядку.
16 травня 2018 року Товариство звернулося до Управління з листом № 2 (а.с. 50), в якому просило звернутися до Адміністрації з листом про припинення договору оренди земельної ділянки від 16.07.2014 р. та договору суборенди від 08.08.2014 р.
Предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором суборенди від 8 серпня 2014 року, укладеним між Управлінням та Товариством.
В той час відповідач зазначає, що внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, право користування цією земельною ділянкою перейшло до інших осіб, як і право щодо сплати орендної плати.
Відповідно до положень статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
У частині 1 статті 377 цього Кодексу визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, при цьому на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 р. у справі № 913/661/17.
При цьому Верховний Суд зазначає, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.
З урахуванням вищенаведених правових норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у зв'язку з набуттям права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 5616100000:01:042:0650, в силу прямої законодавчої вказівки до покупців як до нових набувачів (власників) перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
При цьому, як зазначено вище, документальне оформлення вибуття з договору оренди попереднього орендаря (землекористувача) не впливає на обсяг права нового власника майна, оскільки умови основного договору оренди для особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, залишаються незмінними з моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу, а отже момент звернення нового власника майна до орендодавця щодо внесення змін до такого договору оренди не впливає на обсяг прав та умови договору, що встановлені для попереднього землекористувача в силу прямої норми закону.
З огляду на зазначене та встановлені господарським судом у рішенні № 918/413/19 обставини щодо припинення договору суборенди від 8 серпня 2014 року, укладеного між Управлінням та Товариством, для попереднього землекористувача, не впливають на обсяг прав нових власників щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5616100000:01:042:0650, оскільки відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" договором про відчуження нерухомого майна припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташоване таке нерухоме майно.
Отже, враховуючи викладене, після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір суборенди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, зокрема, зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 квітня 2018 року у справі № 915/672/17.
З вищенаведеного слідує, що обов'язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 5616100000:01:042:0650, перейшов до власників нерухомого майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці.
Відтак, у суду відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 5616100000:01:042:0650, за договором суборенди від 8 серпня 2014 року, який є припиненим.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги Управління служби безпеки України в Рівненській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Фабрика Рівненчанка" про стягнення заборгованості в сумі 73 783 грн 36 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2019 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 4 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 4);
3 - відповідачу рекомендованим (33014, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, буд. 1, каб. 1);
4 - третій особі рекомендованим (33000, м. Рівне, майдан Просвіти, буд. 1).