"09" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2950/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СБ ЗАХИСТ"; (вул. Келецька, 53, офіс 430,Вінниця,Вінницька область,21027)
до відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство "ДРУЖБА НАРОДІВ" (вул.Генерала Плієва,12,Червонознам'янка,Іванівський район, Одеська область,67211)
про стягнення 115113,29 грн.;
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СБ ЗАХИСТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватне сільськогосподарське підприємство "ДРУЖБА НАРОДІВ", в якому просить господарський суд: про стягнення 115113,29 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про надання охоронних послуг № 1 від 30.11.2018р..
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2019 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2950/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "30" жовня 2019 р..
По справі оголошувались перерви до 27.11.2019р. та 09.12.2019р.
Представник позивача в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але про причини своєї неявки в судові засідання не повідомив.
Представник відповідача 27.11.2019р. подано відзив на позов.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Віфдповідно до ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалою суду від 08.10.2019р. запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду подати до суду відзив на позовну заяву оформлений відповідно до вимог ст.ст. 165, 251 ГПК України
Ухвалою суду від 08.10.2019р. відповідачем отримано 31.10.2019р. , що підтверджується поштовим повідомленням від 22.10.2019р. за вх. 45887/19.
Враховуючий той факт, що строк для подання відзиву був встановлений не законом, а судом в ухвалі від 08.10.2019р. відповідачем пропущений строк для подання відзиву.
До відзиву відповідачем не надано клопотання про його поновлення, отже суд залучає відзив до справи але не враховує його при розгляді спору по суті.
Представник відповідача в судове засідання призначене на 09.12.2019р. не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що судом не був прийнятий відзив, за таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 09.12.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СБ Захист» в особі директора Саранчука О.В., який діяв на підставі статуту (надалі «Позивач») та приватним сільськогосподарським підприємством «Дружба народів», в особі директора Бондар В.Д, (надалі «Відповідач») було укладено договір № 1 про надання охоронних послуг від 30 листопада 2018 року.
Предметом даного договору була охорона об'єкту, розташованого за адресою : Одеська область, Іванівський район, с, Червонознамянка вул, Маяковського 14.
Відповідно сторонами 30.11.2018 року підписані додатки до договору, а саме: Додаток № Ідо договору (дислокація постів); Додаток № 2 (протокол узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони); Додаток № 3 (інструкція з охорони).
01.03.2019 року сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору про надання охоронних послуг № 1 від 30,11.2018 року, згідно якої сторони внесли зміни в договір, а саме пункт 9.1, згідно якого термін дії договору зазначили з 30.11.2018 року по 31.05.19року.
Згідно умов Договору про надання охоронних послуг № 1 від 30.11.2018 року, а саме: підпункту 5.1, пункту 5, (Умови розрахунків) передбачено, що вартість наданих послуг узгоджується сторонами та вказується у додатку № 2 (протокол узгодження договірної ціни»), який є невід'ємною частиною цього договору.
В протоколі узгодження договірної ціни від 30.11.2018 року сторони передбачили, що розмір договірної ціни за надання послуг за договором по надання охоронних послуг становить 24.156,00 гривень за один цілодобовий пост охорони та 10.000,00 гривень за один нічний пост охорони.
В додатку № 1 (дислокація постів) сторони погодили 2 (два поста) цілодобової охорони та 0,5 (половина) поста нічної зміни.
Таким чином розмір оплати за один календарний місяць надання послуг з охорони становить : 24.156,00 гривень * 2 (цілодобових поста) = 48.312,00 гривень + 5000,00 гривень (половина нічного поста) = 53312,00 гривень.
Відповідно, з 30.11.2018 року по 31.05.2019 року позивачем були надані послуги по охороні на загальну суму 339,205,29 гривень.
Відповідно до банківської виписки відповідачем частково оплачені послуги у сумі 224,092.00 гривень.
Таким чином сума заборгованості відповідача становить 115113,29 гривень.
Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги у розмірі 115113,29 грн. та судові витрати.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України (надалі - «ГК України») господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, Іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
З ч. 1 ст.208 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») вбачається, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (чЛ ст.207 ЦК України).
Аналогічна норма встановлена ч. 1 ст.181 ГК України, згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст.628 ЦК України)
За приписами ч. 1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі за текстом - «ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк.
За умовами ч.7 ст. 193 ГК України, ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до положень ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК).
Відповідно до акту надання послуг № 24 від 31.12.2018 року відповідачу надані послуги за грудень 2018 року на загальну суму 58312,00 гривень. Акт підписаний без зауважень, претензії відсутні.
Відповідно до акту надання послуг № 33 від 31,01,2019 року відповідачу надані послуги за січень 2019 року на загальну суму 58312,00 гривень. Акт підписаний без зауважень, претензії відсутні,
Відповідно до акту надання послуг № 39 від 28,02.2019 року відповідачу надані послуги за лютий 2019 року на загальну суму 58312,00 гривень. Акт підписаний без зауважень, претензії відсутні.
Відповідно до акту надання послуг № 46 від 31,03,2019 року відповідачу надані послуги за березень 2019 року на загальну суму 58312,00 гривень. Акт підписаний зі сторони позивача та надавався для підпису відповідачу, однак не був повернутий.
Відповідно до акту надання послуг № 53 від 30.04.2019 року відповідачу надані послуги за квітень 2019 року на загальну суму 58312,00 гривень. Акт підписаний зі сторони позивача та надавався для підпису відповідачу, однак не був повернутий.
Відповідно до акту надання послуг № 66 від 31.05.2019 року відповідачу надані послуги за травень 2019 року на загальну суму 47645,29 гривень. Акт підписаний зі сторони позивача та надавався для підпису відповідачу, однак не був повернутий.
У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, щодо оплати наданих послуг позивач 03.07.2019 року цінним листом з описом направив відповідачу претензію щодо погашення заборгованості за надані послуги. Претензія залишена без відповіді та реагування.
У зв'язку з тим, акти наданих послуг за березень, квітень, травень 2019 року не були повернуті на адресу позивача, позивач цінним листом з описом вкладення направив 07.09.2019 року на адресу відповідача повторно для підпису акти наданих послуг за лютий-травень 2019 року, рахунки-фактури та акт звірки взаєморозрахунків. Даний цінний лист отримано відповідачем 11.09.2019 року.
Відповідно до пункту 5.2. договору сторони визначили, що у разі відсутності претензій до виконавця за якість наданих послуг, замовник зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги, передбачені договором підписати наданий виконавцем акт про надання послуг з охорони або надати мотивовану відповідь із зазначенням причин.
Як вбачається з матеріалів справи, акти наданих послуг за березень-травень 2019 року не повернуті, зауваження, претензії та вмотивованої відповіді із зазначенням причин про не підписані акти про надання послуг ані позивачу ані суду не надавались.
Крім того, суд звертає увагу на те, що акт надання послуг №46 від 31.03.2019р. та акт надання послуг №66 від 31.05.2019р. які не підписані відповідачем частково оплачені.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СБ ЗАХИСТ" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, та підлягають задоволені в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ЗАХИСТ" задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватне сільськогосподарське підприємство "ДРУЖБА НАРОДІВ" (вул.Генерала Плієва,12,Червонознам'янка,Іванівський район, Одеська область,67211, код ЄДРПОУ 03768215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ЗАХИСТ"; (вул. Келецька, 53, офіс 430, Вінниця, Вінницька область, 21027; код ЄДРПОУ 41945788) борг у розмірі - 115 113 /сто п'ятнадцять тисяч сто тринадцять/ грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921/ одна тисяча дев'ятсот двадцять одна / грн. 00 коп.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 16 грудня 2019 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов