11 грудня 2019 року Справа № 915/1999/19
м.Миколаїв
За позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
(01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720),
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
(54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ЄДРПОУ 30083966),
Суддя Ткаченко О.В.
Секретар судового засідання Сулейманова С.М.
Представники:
від позивача: представник не з'явився.
від відповідача: представник не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: стягнення 47625,40 грн. пені, 4195,51. грн - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання,-
16.09.2019р. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою стягнення з відповідача 47625,40 грн. пені, 4195,51 грн. - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Як на підставу свого позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 6188/1718-КП-22 від 27.09.2017 щодо своєчасного внесення платежів за поставлений природний газ.
Ухвалою суду від 23.09.2019р. позовну заяву було залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з усуненням позивачем виявлених недоліків, ухвалою суду від 18.10.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1999/19, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 21 листопада 2019 року о 10:00; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
01.11.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він заперечує проти позову в повному обсязі, мотивуючи це відсутністю вини або умислу при несвоєчасному виконанні зобов'язань перед позивачем та клопотання про зменшення пені, мотивоване специфікою діяльності підприємства-відповідача, скрутним фінансовим становищем, яке залежить від своєчасності оплати за спожитий природних газ населенням міста та відсутністю у підприємства-відповідача інших видів діяльності для отримання прибутку з інших джерел.
18.11.2019р. від позивача до суду надійшли відповідь на відзив та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 21.11.2019р. розгляд справи був відкладений на 11.12.2019р.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та про підтримання заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Від відповідача до суду надійшла заява відповідно до ст. 161 ГПК України про долучення до матеріалів справи судової практики стосовно вирішення питання про зменшення господарськими судами відповідачу пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом також враховано те, що явка представників сторін в судове засідання 11.12.2019р. не визнавалась обов'язковою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 11.12.2019р. судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
27 вересня 2017 року за №6188/1718-КП-22 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль», як споживачем, був укладений договір постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (п.п.1.1 договору).
Згідно з умовами п.1.2 договору, природний газ, що поставляється за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Умовами п.2.1 договору його учасники узгодили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1651 тис. куб. м з розбивкою поставки по кварталам та місяцям.
Згідно п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з пунктом 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Умовами п. 10.3 договору його учасники погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх порушених прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Відповідно до розділу 12 договору, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2017 року до до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою №1 від 05.04.2018р. його учасники внесли зміни до умов основного договору в частині кількості орієнтовного обсягу газу, переданого споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року включно та змінили строк дії договору - по 31 травня 2018 року (включно).
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 15 182 915,2 грн. за період жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року включно, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с. 28-34).
Акти підписані та скріплені печатками сторін.
Відповідачем в повному обсязі проведено оплату за отриманий у 2017-2018 роках природний газ в сумі 15 182 915,2 грн., що підтверджується довідкою по операціям ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» по договору №6188/1718-КП-22 з 01.10.2016р. по 28.02.2019р. (а.с.38-40).
Судом встановлено, що відповідачем оплата за поставлений природний газ проводилась з порушенням строку, встановленого п. 6.1 Договору.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Позивачем нараховано відповідачу 4195,51 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов'язаннями січня-квітня 2018 року.
Розрахунок суми 3 % річних у розмірі 4195,51 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (а.с. 11-16).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 4195,51 грн.
Окрім 3% річних позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати за поставлений газ у січні-квітні 2018 року у загальній сумі 47625,4 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язаннями січня-квітня 2018 року на суму 47625,4 грн. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 11-16). Отже, нарахування пені в сумі 47625,4 грн. є обґрунтованим та підставним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Позивач у відповіді на відзив наполягає на тому, що зменшуючи розмір пені, суд має урахувати не лише майнові, але й інші інтереси обох сторін; що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. Тому, позивач вважає незрозумілим, які саме інтереси сторін було враховано, яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Крім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із невиконаним зобов'язанням за договором постачання природного газу, у зв'язку з чим, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Цивільного кодексу України. Також в обґрунтування доводів, викладених у відповіді за відзив, позивач зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, а зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові втрати та додаткові втрати, оскільки внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, зо складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів.
В обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру пені ПрАТ "Миколаївська Теплоелектроцентраль" зазначило про те, що товариство є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Миколаєва, особливо в зимовий період, оскільки забезпечує теплом більш ніж 40% споживачів теплової енергії міста Миколаєва. Основними споживачами теплової енергії, яку виробляє товариство, є споживачі категорії "населення" - 39247 особових рахунків фізичних осіб та 64 житлово-будівельних кооперативів та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Загалом відповідач постачає теплову енергію до 763 багатоквартирних житлових будинків в місті Миколаєві.
Крім того, товариство забезпечує тепловою енергією 91 бюджетну установу та організацію - 153 споруди, а також 437 підприємств, які знаходяться в місті Миколаєві.
Відповідач вказує, що причиною затримання оплати газу за договором є несвоєчасна оплата споживачами - бюджетними установами та організаціями, було прострочено виконання зобов'язань перед відповідачем щодо своєчасності сплати коштів за спожиту теплову енергію; станом на 31.12.2017 року заборгованість споживачів теплової енергії перед товариством складає 72 511 342,89 грн., значна частка якої - це заборгованість населення, а саме 63 126,424,38 грн. - фізичні особи та 4 936 288,45 грн. - ЖБК та ОСББ, а заборгованість інших споживачів - 4 751 202,07 грн. Відповідно до довідки про стан розрахунків бюджетними установами за спожиту теплову енергію за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року станом на 30.04.2018р. розрахунки за спожиту теплову енергію здійснювались не в повному обсязі, так, на кінець вересня 2017 року заборгованість складала 127076,63 грн., на кінець листопада 2017 року - 1962562,25 грн., на кінець січня 2018 року - 6060519,79 грн., на кінець лютого 2018 року - 4339045,24 грн., на кінець березня 2018 року - 5383352,08 грн., на кінець квітня 2018 року - 793292,78 грн.
Крім того, порушення відповідачем зобов'язання сталося також внаслідок непогашення державним підприємством "Енергоринок" заборгованості за відпущену товариством по договору №495/02 від 28.04.2001 року електроенергію. Станом на 31.12.2016 року заборгованість державного підприємства "Енергоринок" перед товариством складала 49497400,92 грн., на 31.12.2017 року - 56761690,32 грн., на 31.12.2018 року - 60746174,80 грн.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" звертає увагу на те, що товариство зазнало збитку за 2017 рік - у розмірі 57292000,00 грн., за 2018 рік - у розмірі 38302000,00 грн., при тому, що статутний капітал становить 62513000,00 грн., а це свідчить про реальну загрозу банкрутства ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" (а.с.76-79) у світлі відносно недавнього виходу з такого банкрутства протягом 2002-2012 років.
За твердженням відповідача, яке не спростовується та не заперечується позивачем, відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу", всі надходження на спеціальний рахунок відповідача, відкритий у вповноваженому банку для плати за теплову енергію від споживачів, розподіляються і першочергово перераховуються в частині вартості природного газу на спеціальний рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а вже потім в частині виробництва, транспортування та постачання теплової енергії без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".
Відтак, основна частина коштів, які надходять від споживачів як плата за спожиту теплову енергію, вповноваженим банком відразу ж перераховується до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як плата за природний газ.
При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу №6188/1718-КП-22 від 27.09.2017р.
Посилання позивача на залучення ним комерційних кредитів та сплату ринкових відсоткових ставок не можуть вважатись доказами понесених позивачем збитків внаслідок порушення саме відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу.
При цьому, суд також не приймає заперечення позивача стосовно того, що єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем витрат є саме стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договору, оскільки в силу норм ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня є видом неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання та від її стягнення не може ставитись у залежність сплата відсотків за іншими договорами позивача, який самостійно здійснює свою господарську діяльність в т.ч. приймає рішення про отримання кредитів та планування їх погашення із власних коштів.
Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу №6188/1718-КП-22 від 27.09.2017р.
Частинами 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Наведена норма кореспондує з положенням статті 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Також, зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки фактичних обставин справи та наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, наявним у матеріалах справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018р. у справі № 903/827/17, від 30.08.2018р. у справі № 925/1587/17, ухвалі Верховного суду від 10.04.2019р. у справі 918/568/18, а також, у пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги збитковість підприємства, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2017-2018 роки (а.с. 76-79), а також те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 4762,54 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у повному обсязі без урахування зменшення судом суми пені.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ЄДРПОУ 30083966) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 4762,54 грн. пені, 4195,51 грн. - 3% річних та 1921,00 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019р.
Суддя О.В. Ткаченко