ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2019Справа № 910/9125/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., за участю секретаря судового засідання Мамонтової О.О., дослідив матеріали господарської справи
за позовом приватного підприємства «ДУБЕКСПО»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про стягнення 211 046 грн.
Представники:
від позивача Вовк О.В. (за довіреністю), Пасічник І.Ю. (керівник)
від відповідача Музика В.Ф. (за довіреністю)
Приватне підприємство «ДУБЕКСПО» (далі - ПП «ДУБЕКСПО») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про стягнення 211 046 грн., з яких: 166 038 грн. інфляційних втрат, 40 835 грн. 3% річних, 4 173 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що протиправні дії відповідача призвели до порушення строків повернення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) відповідно до декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень, жовтень та листопад 2015 року на загальну суму 1 290 460 грн. В обґрунтування позовних вимог зі стягнення інфляційних втрат та 3% річних позивач посилається на те, що протиправність дій відповідача та факт прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати на рахунок ПП «ДУБЕКСПО» бюджетного відшкодування ПДВ встановлено рішеннями суду у справах № 826/7041/16 та № 826/18845/18, які набули чинності. Обґрунтовуючи позовні вимоги зі стягнення моральної шкоди, ПП «ДУБЕКСПО» зазначає, що протиправними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, грошовим еквівалентом якої є мінімальна заробітна плата на момент завдання шкоди, тобто 4 173 грн.
02.08.2019 суд відкрив провадження у справі № 910/9125/19, постановив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До суду надійшов відзив на позовну заяву з порушенням строків, встановлених судом для подання відзиву. Несвоєчасне подання відзиву відповідач аргументував значним навантаженням працівників юридичного управління ГУ ДФС у м. Києві у зв'язку з реорганізацією ДФС. У судовому засіданні 19.09.2019 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку для подання відзиву та долучення відзиву до матеріалів справи.
Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши таке:
- у відповідача відсутні грошові зобов'язання перед ПП «ДУБЕКСПО», а існує виключно зобов'язання щодо внесення контролюючим органом до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, тому в цьому випадку застосування ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є недоречним;
- відомості до реєстру не внесені з об'єктивних причин;
- наразі тимчасовий реєстр заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за яким станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, не працює, тому що не затверджено механізму функціонування цього реєстру;
- положення ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем;
- бюджетне відшкодування є виключно правом платника податків, а тому термін «грошове зобов'язання» не може застосовуватися під час трактування відшкодування ПДВ;
- податкові відносини регулюються спеціальним (податковим) законодавством, а саме Податковим кодексом України;
- контролюючий орган під час здійснення діяльності у сфері справляння податків і зборів не стягує інфляційні втрати та 3% річних з платників податків та не застосовує положення цивільного чи господарського законодавства попри наявність значного рівня заборгованості платників податків, так як зазначені (податкові) відносини регулюються виключно спеціальним (податковим) законодавством, яке не передбачає стягнення інфляційних втрат та 3% річних;
- норми Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) прямо виключають поширення юрисдикції господарських судів під час розгляду цієї справи.
Позивач подав суду відповідь на відзив з порушенням строків, встановлених судом. У судовому засіданні 07.10.2019 суд продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив і прийняв відповідь на відзив.
Позивач у відповіді на відзив, зокрема, зазначив:
- питання щодо стягнення пені, законності її нарахування та встановлення протиправної поведінки ГУ ДФС у м. Києві, меж порушення грошового зобов'язання (з 12.11.2015 до 30.11.2016) встановлено рішенням суду, яким також зафіксовано статус боржника ГУ ДФС у м. Києві і стягнуто суму пені у розмірі 546 384,82 грн.
- суди адміністративної юрисдикції дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги в частині сплати 1 290 405 грн. основного боргу (справа № 826/7041/16) на користь позивача є доведеними і відповідачем не спростованими, а тому підлягають стягненню;
- у відповідача перед ПП «ДУБЕКСПО» існує істотне зобов'язання щодо відшкодування податку на додану вартість, яке зводиться до сплати грошових коштів (заборгованості) платнику податків в порядку, визначеному законом, відтак є грошовим зобов'язанням, за порушення якого боржник зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення відповідно до вимог статті 625 ЦК України;
- позивач має право на компенсацію від знецінення коштів;
- грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а і з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, з факту завдання майнової шкоди іншій особі;
- Велика палата Верховного Суду у рішенні № 686/21962/15-ц від 16.05.2018 відступила від правової позиції ВСУ, що була висловлена у постанові від 20.01.2016 у справі 6-2759цс15, яка полягала у тому, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Позивач подав суду клопотання про поновлення строків на подання додаткових доказів та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 910/13233/18. На думку позивача, зазначене рішення має преюдиціальне значення під час розгляду цієї справи. Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З огляду на зазначене вище, постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 910/13233/18 не може бути доказом у цій справі, оскільки не стосується предмета доказування, тобто обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають значення для розгляду цієї справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення у цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас,правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 ГПК України).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 910/13233/18 не встановлені обставини, які є предметом доказування у цій справі. Тому вказане рішення суду не має преюдиціального значення під час розгляду цієї справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив:
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.11.2016 у справі №826/7041/16 визнав протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві стосовно неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування ПДВ відповідно до декларацій з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2015 року та зобов'язав Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві зазначені висновки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 826/18845/16 (набуло чинності 22.10.2018) повністю задоволено позов ПП «ДУБЕКСПО» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ДУБЕКСПО» пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість у розмірі 546 384,82 грн.
Сума пені, стягнута рішенням у справі № 826/18845/16, була нарахована відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог ПП «ДУБЕКСПО» про стягнення з ГУ ДФС у м. Києві інфляційних втрат та 3% річних суд виходить з такого.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Відповідно до п. 14.1.18 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
З огляду на зазначене вище, правовідносини, які виникли між позивачем (платником податків) та відповідачем (контролюючим органом) за своєю суттю є податковими правовідносинами, які регулюються податковим законодавством.
Водночас, статтею 1 ЦК України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Зобов'язанням, за порушенням якого можу наступити відповідальність, передбачена ст.. 625 ЦК України, є правовідношення, яв якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Сутність цивільно-правового зобов'язання полягає у праві вимоги кредитора і тільки потів у відповідному обов'язку боржника. Тобто вирішального значення для юридичного змісту набуває надання управомоченому суб'єктові можливості вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи. У публічно-правовому зобов'язанні від акцентом перебуває обов'язок однієї сторони у правовідносинах, оскільки суб'єкти перебувають у субординації, а автономія їхньої волі ослаблена впливом держави, що захищає публічний інтерес.
Тобто, податкові відносини не є предметом регулювання цивільного законодавства, оскільки вони не засновані на юридичній рівності та вільному волевиявленні, а носять характер адміністративного, владного підпорядкування.
Отже, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 2 статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказане також підтверджується позицією Верховного суду, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, згідно з якою дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 166 038 грн. інфляційних втрат та 40 835 грн. 3% річних.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 4 173 грн. моральної шкоди з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст. 1167 ЦК України, які не пов'язані з порушенням зобов'язання, які виникають з податкових правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити приватному підприємству «ДУБЕКСПО» у позові до Головного управління ДФС у м. Києві повністю.
Судові витрати покласти на приватне підприємство «ДУБЕКСПО».
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.12.2019.
Суддя С. А. Ковтун