ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.09.2019Справа № 910/7321/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали справи
за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»
до фізичної особи-підприємця Лещинець Олени Дмитрівни
про стягнення 18371,76 грн.
Представники:
від позивача Орлов О.О. (за дов.)
від відповідача Міняйло Є.В. (за дов.)
До суду звернулося з позовом комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до фізичної особи-підприємця Лещинець Олени Дмитрівни про стягнення 18371,76 грн., яких: 11361,76 грн. боргу, 1820,70 грн. пені, 943,00 грн. 3% річних, 4246,30 грн. інфляційних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору № Е1057-1674 від 01.11.2012 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна, з 30 вересня 2016 року по 1 травня 2019 року не здійснював оплату за надані та спожиті послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.
Суд своєю ухвалою від 05.07.2019 відкрив провадження у справі № 910/7321/19, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заперечуючи проти позову відповідач послався на таке.
Відповідач вважає, що цей спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, так як між позивачем та відповідачем немає договору, який би мав ознаки господарського договору. Оскільки Лещинець Олена Дмитрівна є власником нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 , вона (як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності) є споживачем житлово-комунальних послуг.
Крім того, між позивачем та відповідачем взагалі немає договірних відносин.
Наданий позивачем договір № Е1057-1674 від 01.11.2012 про відшкодування витрат по утриманню нерухомого майна укладено комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», а не з позивачем.
Відповідачка зверталась до комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (як до особи з якою є договір про надання комунальних послуг) зі скаргами на те, що комунальні послуги не надаються. За твердженням відповідача, вона відмовлялась від договору № Е1057-1674 від 01.11.2012 своїми листами.
На думку відповідача, слід відмовити позивачу у стягненні з відповідачки сум вартості послуг, які були змінені позивачем в односторонньому порядку. Згідно з умовами договору позивач має право нараховувати лише по 191,75 грн. в місяць, які погоджені в договорі та додатку до нього.
Крім того, відповідно до умов договору, у разі не забезпечення виконання виконавцем обов'язків, передбачених умовами цього договору, власник має право припинити внесення платежів до усунення виявлених недоліків. Оскільки відповідачка неодноразово заявляла про відсутність будь-яких послуг, вона відмовляється сплачувати будь-які гроші на рахунки позивача. Позивач не має жодного доказу того, що він надавав послуги відповідачці. Відповідачка стверджує, що рахунків їй не надавалось, оскільки послуги фактично не надавались. Твердження позивача про те, що рахунки залишаються у поштовій скринці не мають під собою ніякого підґрунтя. У відповідачки немає такої скриньки, адже вона не є власником квартири, вона є власником нежитлового приміщення в підвалі. Таким чином, у неї немає ні гарячої води, ні опалення. Відповідачці не прибирають сходову клітину, а вона сама прибирає сходи до своєї перукарні, вхід до якої знаходиться з боку будинку. Жодної дератизації та дезінсекції за весь час, який відповідачка має у своєму володінні приміщення, не було зроблено.
У свою чергу позивач зазначив, що будинок, в якому знаходиться нежитлове приміщення, перебуває на балансовому утриманні комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Правовідносини між позивачем та відповідачем регламентуються договором від 01.11.2012 № Е1057/674, який є чинним на момент подання позову - жодна із сторін договору не ініціювала розірвання договору в установленому законодавством порядку та спосіб. Законом України «Про житлово-комунальні послуги», договором від 01.11.2012 № Е1057/674 не встановлено порядку та способу надання споживачам рахунків на сплату відповідних житлово-комунальних послуг (наручно, поштовим відправлення, кур'єром тощо). За час дії договору від 1 листопада 2012 року №Е1057/674 до споживача Лещинець О.Д. щомісячно направлялись листи з вкладенням рахунку на оплату, які сплачувалися нею до 2016 року без застережень.
Позивач надав копію зведеного акту звірки взаєморозрахунків, які засвідчують факти оплати послуг відповідно до наданих рахунків.
Крім того зазначив, що сплата послуг проводились Лещинець О.Д. за сумою та реквізитами, зазначеними у надісланих їй звичайними поштовими відправленнями. Порядок надання рахунків Лещинець О.Д. залишився тим же, що був до 2016 року.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Лещинець Олена Дмитрівна є власником нежилого приміщення напівпідвалу НОМЕР_2 загальною площею 79,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і набуте нею за договором купівлі-продажу приміщення від 13 листопада 2001 року.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує до чого зобов'язаний власник.
Виходячи із змісту ст. 319 ЦК України, зокрема, п. 4 наведеної норми, набуття права власності на певне майно породжує виникнення не тільки прав, а й обов'язків щодо його належного утримання та експлуатації.
Так, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
01 листопада 2012 року Лещинець Олена Дмитрівна (орендар) та комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району» (правонаступником якого є комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва») (виконавець) уклали договір № Е1057-1674 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна (далі - Договір).
Зі сторони Лещинець Олени Дмитрівни Договір укладено як суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, і остання використовує приміщення для такої діяльності, а саме як перукарню, що визнано її представником у судовому засіданні. Вказане спростовує доводи відповідача про відсутність господарських відносин між сторонами.
Згідно з п. 1.1 Договору, виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (будівлі, частини будівлі, окремого приміщення і будівлі), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також утримання будинку та прибудинкової території, а власник (орендар) відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (далі - експлуатаційні витрати).
Пунктом 4.2 встановлено, що відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території та інших витрат загального користування сплачуються відповідно до розрахунків згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, які наведені в додатку 1 до договору з розрахунку за 1 кв.м площі приміщення на місяць.
У випадку зміни розміру тарифу та/або його структури на витрати з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території в період дії договору, сплата власником (орендарем) платежів обумовлених п.п.4.1- 4.4 здійснюється на підставі рахунків виконавця і не потребує додаткового погодження сторін і зміни умов договору (п. 4.7 Договору).
Виконавець має право стягнути з власника (орендаря) в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, обумовлених в умовах договору (п.3.1.1 Договору).
Оплата послуг, передбачених пунктами 4.1- 4.4, проводиться власником (орендарем) щомісячно, у 10-денний термін після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених виконавцем (п. 4.6 Договору).
Договір набув чинності з моменту його підписання - 1 листопада 2012 року та діє до 31 грудня 2015 року (пункт 6.1. Договору).
Відповідно до пункту 6.5. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Реорганізація виконавця чи власника (орендаря) або перехід права власності на приміщення чи будівлю до інших осіб, не визнається підставою припинення дії цього договору і зберігає свою чинність для нового виконавця, власника (орендаря) приміщення чи будівлі (їх правонаступників) до укладення з ними нового договору, якщо інше не передбачається цим договором або чинним законодавством (п. 6.6 Договору).
Наразі Договір є чинним, оскільки у передбаченому п. 6.5 Договору порядку жодна із його сторін не ініціювала припинення або зміну його умов; сторони не ініціювали спори щодо чинності Договору.
Позивач виставляв відповідачеві рахунки з врахуванням тарифів, встановлених відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації про затвердження тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (№ 830 від 26.05.2011, № 442 від 30.04.2015 та № 668 від 06.06.2017).
При цьому, як зазначено вище, зміна тарифів не потребує змін умов договору.
У порушення умов Договору відповідач з 30 вересня 2016 року по 1 травня 2019 року не здійснював оплату за надані та спожиті послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, у зв'язку з чим у неї виник борг на суму 11361,76 грн.
24 квітня 2019 року рекомендованою кореспонденцією 0405039193922 на адресу місця реєстрації ФОП Лещинець Олени Дмитрівни комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» направлено досудову вимогу №01/вих. про стягнення заборгованості, що утворилася внаслідок несплати наданих та спожитих нею житлово-комунальних послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, починаючи з 30.09.2016 до 30 квітня 2019 року в розмірі 11361,76 коп.
Відповідач залишив вимогу без задоволення.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав суду жодного доказу того, що йому не надавались послуги.
Так, відповідно до статті 18 Закону «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
Відповідач не надав суду складених в установленому порядку відповідних актів-претензій.
Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 11361,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1820,70 грн. пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені, підстави для її стягнення відсутні.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, з відповідача потрібно стягнути 4246,30 грн. інфляційних втрат, 943,00 грн. 3% річних.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 11361,76 грн. боргу, 4246,30 грн. інфляційних втрат, 943,00 грн. 3% річних, а разом 16551,06 грн.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач надав належні докази понесення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги № 18 від 12.02.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, платіжне доручення).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позов комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до фізичної особи-підприємця Лещинець Олени Дмитрівни.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Лещинець Олени Дмитрівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (вул. Білоруська, буд. 1, м. Київ, 04050, код 34966254) 11361,76 грн. боргу, 4246,30 грн. інфляційних втрат, 943,00 грн. 3% річних, 1730,62 грн. судового збору, 4504,48 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити в іншій частині позову.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Повний текст рішення складено 13.12.2019.
Суддя С. А. Ковтун