ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2019Справа № 910/11326/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 17 539,35 грн.
без виклику учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми штрафу в розмірі 17 539,35 грн., посилаючись на те, що відповідачем порушено строку доставки вантажів залізницею.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення штрафу у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу відповідно до Статуту залізниць України.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
27.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позов, а також клопотання про зменшення розміру штрафу.
У поданому суду відзиві відповідач вимоги позову заперечує повністю, посилаючись на факт того, що всупереч нормам Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення позивачем було пред'явлено позов до закінчення встановленого строку на розгляд претензії відповідачем, що є підставою для відмови у позові.
11.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив.
Позивач у відповіді на відзив наполягає, що порушення терміну доставки вантажу залізницею мало місце, а отже відповідач зобов'язаний сплатити неустойку. Щодо строків розгляду відповідачем претензії, то позивач зауважує, що його право відповідачем порушено, так як на час відкриття провадження у справі встановлений УМВС строк відповіді на претензію минув, але відповідач не надав ані відповіді на претензію, ані доказів її визнання.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 16.12.2019.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
Між позивачем, як продавцем, та компанією "MERTRADE spol.s.r.o.", як покупцем, укладено контракт від 06.12.2017 № 862/17, відповідно до предмету якого позивач погоджується поставляти, а компанія "MERTRADE spol.s.r.o." погоджується прийняти та оплатити бензол сирий кам'яновугільний марки БС та марки БС-1 (товар), найменування, якість та умови поставки якого вказані у даному контракті та специфікаціях до нього.
Так, в рамках вказаного вище контракту зі станції "АВДІЇВКА" на адресу отримувача СВС с.р.о. ВОЯНИ 07672, Словацька Республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а.с., станція призначення ВОЯНИ, Словацька Республіка ЖСР, пограничні станції переходів: 381104 Ужгород (експ. ЖСР) 168708 Матьовце (експ. ЖСР), відповідно до накладної УМВС № 53530622 25.12.2018 було відправлено вантаж у вагоні (цистерні) № 51255974 УЗ.
Відповідно до відмітки у графі 27 накладної вказаний вище вагон прибув на станцію ВОЯНИ 08.01.2019.
Позивач вказує, що доставка вантажу за накладною № 53530622 здійснена відповідачем з порушенням терміну на 4 доби у зв'язку з чим з останнього підлягає стягненню неустойка в сумі 17 539,35 грн.
Так, згідно із розрахунком позивача вантаж був відправлений 25.12.2018, прибув на станцію призначення через 14 діб (08.01.2018), відстань 1591 км + ЖСР - 10 км = 1601 км, термін доставки складає 10 діб (1601:200=8,01 (9 діб) + 1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу), отже, за висновком позивача, відповідачем перевищено термін доставки вантажу на 4 доби.
Вважаючи, що відповідач безпідставно не задовольнив претензію щодо сплати неустойки за прострочення доставки вантажу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 17 539,35 грн. штрафу за прострочення доставки вантажу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Як передбачено ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Матеріали справи свідчать, що мало місце міжнародне перевезення вантажу, а отже до відносин сторін, що виникли між сторонами внаслідок цього перевезення, застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - УМВС).
Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Згідно параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме: 6 % провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки; 18 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки; 30 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно частини 3 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У частині 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Параграфом 2 статті 47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику (параграф 1 статті 47 УМВС).
За приписами параграфу 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.
Відповідно до параграфу 7 ст. 46 УМВС претензійні вимоги, що випливають із договору міжнародного залізничного вантажного перевезення розглядаються перевізником протягом 180 днів з дня її отримання.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач звернувся до відповідача із претензією-повідомленням від 19.02.2019 № 11/08/44, в якій просив відповідача розглянути вказану претензію та перерахувати на рахунок позивача відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки в розмірі 17 845,41 грн. (сума, яка є більшою від суми, заявленої до стягнення).
З матеріалів справи вбачається, що наведена претензія була прийнята до розгляду відповідачем 25.02.2019 (згідно вхідного штемпеля) та мала бути розглянута відповідачем протягом 180 днів відповідно до параграфу 7 ст. 46 УМВС.
За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, оскільки претензія позивача від 19.02.2019 № 11/08/44 була прийнята Залізницею до розгляду 25.02.2019, і іншої дати одержання позивач суду не довів, тому встановлений ст. 46 УМВС 180-денний строк тривав до 24.08.2019 включно (який є вихідним і святковим днем), а відтак кінцевий строк виконання претензії або її заперечення відповідачем є 27.08.2019.
Отже, саме з моменту закінчення вказаного строку у позивача згідно з приписами статті 47 Угоди виникло право пред'явлення до суду позову про стягнення із Залізниці спірної суми штрафних санкцій. При цьому, доказів відхилення відповідачем вказаної претензії станом на дату розгляду справи у суді матеріали справи не містять.
Згідно ст. 47 УМВС позов може бути пред'явлений, якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом терміну на розгляд претензії перевізник повідомив особі, що пред'явила претензію, про відхилення її повністю або частково.
З огляду на наведені положення ст. 47 УМВС, беручи до увагу дату звернення позивача до суду з даним позовом (15.08.2019 згідно відбитку штемпеля поштового відділення на конверті), суд погоджується з твердженнями відповідача, що позов позивачем було подано передчасно, до закінчення встановленого УМВС строку для відповідача на розгляд претензії.
Заперечення позивача в частині того, що позов має бути задоволений, оскільки його право є порушеним відповідачем станом на момент відкриття провадження у справі не приймаються судом, зважаючи на факт того, що в розумінні імперативних приписів параграфу 3 статті 47 УМВС право позивача на звернення з позовом виникає виключно після повного спливу визначеного УМВС 180-денного строку, встановленого на розгляд претензії перевізником, при цьому жодним чином не ставиться в залежність від дати відкриття провадження у справі, або інших процесуальних дій, здійснених в межах господарського судочинства.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, приймаючи до уваги, що 180-денний строк розгляду відповідачем поданої позивачем претензії від 19.02.2019 № 11/08/44 на дату звернення останнього до суду з даним позовом у справі не закінчився, а матеріали справи не містять доказів відхилення Залізницею цієї претензії до моменту звернення з цим позовом, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в даній справі є передчасними та задоволенню не підлягають.
Вищезазначена позиція узгоджується з правовою практикою господарських судів по даній категорії спорів при аналогічних фактичних обставинах справи.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019.
Суддя І.В. Приходько