ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2019Справа № 910/11742/19
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Міністерства оборони України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс"
про стягнення пені та штрафу в розмірі 134 958,68 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" про стягнення пені та штрафу в розмірі 134 958,68 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №286/2/18/75 від 14.08.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання в частині поставки товару.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафу та пені) в розмірі 134 958,68 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
10.10.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи з викликом учасників, клопотання про зупинення провадження у справі та заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство “Айбокс Банк”.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2019 року у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Класс” про залучення до участі у справі третьої особи відмовлено. У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Класс” про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Класс” про зупинення провадження у справі відмовлено.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
14.08.2018 року між Міністерством оборони України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" (постачальник) укладено договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) №286/2/18/75, відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2018 році поставити Міністерству оборони України машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (42210000-1) (Фритюрниця електрична, 2 найменування): 1.Фритюрниця електрична на 2 ванни об'ємом по 6-8л, а саме: фритюрниця електрична REMTA R102 2. Фритюрниця електрична на 2 ванни об'ємом по 9-12 л, а саме: фритюрниця електрична ФЕ10-2 (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити ти приймання та оплату товару в кількості, у строки.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до пункту 10.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна цього договору становить: 537 684,00 грн., у тому числі: без ПДВ - 448 070,00., ПДВ - 89 614,00 грн. (за загальним фондом).
Відповідно до пункту 1.2. договору ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, в якій зазначено, найменування товару, строк постачання товару, кількість, ціна.
Відповідно до специфікації строк постачання: до 28.09.2018 року включно (п.1.2 договору).
У відповідності до пунктів 2.2, 2.3 договору військова частина (далі - одержувач замовника) розпочинає приймання товару при наявності у постачальника супровідних документів, що підтверджують його кількість та якість. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.
Пунктом 2.4 договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання-передачі, який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід'ємною частиною договору. Місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Згідно рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією (додаток 12.1.1. договору від 27.06.2018 № 286/2/18/60) сторонами договору погоджено місця постачання товару та терміни такого постачання - до 28.09.2018 включно.
Як зазначено позивачем, постачання товару загальною кількістю 38 шт. на суму 537 684,00 грн. (з ПДВ) до військових частин згідно рознарядки замовника (додаток 12.1.1 до договору) 28.09.2018 (включно) не було здійснено у повному обсязі.
У зв'язку з чим, позивачем направлено відповідачу претензію на суму 134 958,68 грн. вих. №286/6/1670 від 06.03.2019 року, в якій зазначено що строк прострочки складає 181 добу.
Оскільки, виставлена позивачем претензія залишена відповідачем без відповіді, тому позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача 134 958,68 грн. на підставі п.7.3.6 договору, з яких: 97 320,80 грн. пеня за несвоєчасне постачання товарів та 37 637,88 грн. - штраф за прострочення понад 30 днів.
У відзиві відповідачем зазначено, що позивачем як замовником в односторонньому порядку було змінено технічні вимоги до комплектуючих товару, яким має відповідати товар, що поставляється. Таким чином, для належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором відповідач змушений був зупинити лінію виробництва комплектуючих, які відповідали технічним умовам товару під час підписання договору сторонами. Водночас, позивач був повідомлений відповідачем, що товар може бути поставлений до кінця терміну дії договору. Позивач не виявив бажання укласти додаткову угоду до договору. Та, листом від 21.11.2018 року №286/6/6072 повідомив відповідача, що він відмовляється від подальшого виконання договору щодо прийняття обумовленого товару в кількості 38 штук.
Так, в матеріалах справи наявний лист позивача №286/6/6072 від 21.11.2018 року, в якому зазначено, що станом на 19.11.2018 року товар не надійшов. Відповідно до підпункту 6.2.4 договору позивач відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов'язань постачальником на загальну суму 537 684,00 грн.
У відповідності до п. 6.2.4 договору у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору замовник, в односторонньому порядку має право, зокрема відмовитись від подальшого виконання зобов'язань постачальником за договором.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відтак, оскільки позивачем 21.11.2018 реалізоване надане йому п. 6.2.4 договору право на односторонню відмову від зобов'язання, обов'язок відповідача з поставки товару на суму 537 684,00 грн. припинився 21.11.2018, а отже, до 20.11.2018 у відповідача був наявний обов'язок з поставки товару на всю суму договору.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За змістом статей 525-527 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відтак, як встановлено судом, відповідачем допущено порушення взятих на себе зобов'язань за договором, а саме не поставлено товар на суму 537 684,00 грн., обов'язок з поставки якого, у відповідача припинився 20.11.2019 року.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 7.3.6 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальником додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.
Суд не погоджується із проведеним позивачем розрахунком пені за не поставлений товар в частині строку прострочення зобов'язання та розраховує такий строк починаючи зі 29.09.2018 до 20.11.2018 включно, враховуючи дату припинення зобов'язання. Таким чином, строк прострочення становить 53 днів у зв'язку з чим пеня не несвоєчасне постачання товарів становить 28 497,25 грн. (537 684,00 * 0,1 *53) та підлягає задовеленнюв в цій частині.
В частині стягнення пені в розмірі 68 823,55 грн. відмовити.
В свою чергу, з огляду на положення договору, оскільки порушення строку поставки товару перевищує 30 днів, здійснивши розрахунок у межах заявлених вимог, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 37 637,88 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, ; надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 731 ч.І ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Класс” (02002, м. Київ, вулиця Степана Сагайдака, будинок 101; ідентифікаційний код: 36068718) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню в розмірі 28 497 (двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 25 коп., штраф в розмірі 37 637 (тридцять сім тисяч шістсот тридцять сім) гри. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 25 коп.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий