ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2019Справа № 910/12565/19
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер"
про стягнення 50 893,33 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер" про стягнення 50 893,33 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 3321 0361 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг від 01.11.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
09.10.2019 року до канцелярії суду позивачем подано клопотання з доданими документами.
16.10.2019 року відповідачем подано заперечення, в яких відповідач просить суд залучити до розгляду справи ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_2 , що проживають в квартирі АДРЕСА_1 до участі в справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" відмовити повністю.
23.10.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відповідь на відзив, в якому заперечував проти клопотання відповідача про залучення третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Суд відмовив у клопотанні відповідача про залучення третіх осіб у зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
09.04.2014 року Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №174 товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" визначено балансоутримувачем житлових будинків АДРЕСА_3.
Як зазначено позивачем, товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" являється управителем будинків АДРЕСА_3.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер"(споживач) укладено договір №3321 0361 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг. Предметом договору є надання виконавцем, а споживачем своєчасна оплата послуг передбачених в договорі.
Відповідно до п.1.2, 1.3 договору будинок - будинок АДРЕСА_1, що має загальну площу 113,20 метрів квадратних, опалювальна площа якої становить 109,30 метрів квадратних, та розташована на 8 поверсі будинку.
Договір укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер" як власником квартири АДРЕСА_2 , про що надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №142512726 від 24.10.2018р. в якій зазначено номер запису про право власності:25103569 від 16.02.2018р.
02.03.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К.С. на підставі іпотечного договору №4816 від 25.09.2006р., що укладено між ОСОБА_3 та АБ «АвтоЗАЗбанк» видано виконавчий напис та вчинено реєстраційні дії, якими перереєстровано право власності на АДРЕСА_1 за ТОВ "Фінансова компанія "Амбер".
Наказом Міністерства юстиції України №35/5 від 08.01.2019 року «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.03.2018 №39965568, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К.С.
Оскільки, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер" було власником квартири АДРЕСА_1 в період з 16 лютого 2018 року по 08 січня 2019 року та враховуючи укладений між сторонами договір, позивач звернувся в суд про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 40 574,00 грн. за період з 16 лютого 2018 року по 08 січня 2019 року.
Відповідно до п.3.4 договору №3321 0361 від 01.11.2018 року, нарахування та оплата за цим договором здійснюється з 16 лютого 2018 року, виходячи з загальної площі квартири та вартості послуг з утримання, додаткових послуг фактично спожитих комунальних послуг, виходячи із показників лічильників і вартості послуг згідно п.3.5 договору.
Відповідно до п.4.1.1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Споживач зобов'язується оплачувати послуги в установлені цим договором та чинним законодавством України строки та порядку (п.4.2.1 договору).
Згідно з п.3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, виставленого виконавцем за тарифами до 20-го числа і не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, за тарифами після 20-го числа.
Вартість послуг (тарифи) позивачем та відповідачем погоджено в п.3.6 договорів.
В матеріалах справи наявні рахунки виставлені позивачем за оспорюваний період.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
В запереченні на позовну заяву відповідач підтвердив факт укладення договору №3321 0361 від 01.11.2018 року проте зазначив, що відповідач не мав можливості ані потрапити до приміщення квартири ані фактично отримати послуги відповідно до даного договору.
Відповідно ч.1 статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Частиною 3 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
З наданих рахунків на сплату житлово-комунальних послуг та розрахунку позивача вбачається, що позивачем за період з 16.02.2018 року по 08.01.2019 року нараховано відповідачу 40 574,00 грн.
Доказів оплати наданих послуг матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №3321 0361 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг від 01.11.2018 року за період з 16.02.2018 року по 08.01.2019 року в розмірі 40 574,00 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату послуг не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У зв'язку з простроченням оплати позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 810,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 866,83 грн. та 3% річних у розмірі 641,97 грн.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем здійснено нарахування до 28.02.2019 року (тобто останні нарахування 28 днів лютого 2019 року).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, виставленого виконавцем за тарифами до 20-го числа і не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, за тарифами після 20-го числа.
Тобто, першим днем прострочення розрахункового місяця, буде 21 число місяця, що настає за розрахунковим.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до п. 6.1.2 договору споживач несе відповідальність за: несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше 100% суми боргу.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Розрахунок пені:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення
1717.8221.03.2018 - 21.09.20181850.1 %317.80
4047.4121.04.2018 - 21.10.20181840.1 %744.72
2755.6921.05.2018 - 21.11.20181850.1 %509.80
3038.2421.06.2018 - 21.12.20181840.1 %559.04
4139.1521.07.2018 - 21.01.20191850.1 %765.74
4114.8921.08.2018 - 21.02.20191850.1 %761.25
3456.6321.09.2018 - 28.02.20191610.1 %556.52
3510.0321.10.2018 - 28.02.20191310.1 %459.81
3644.2521.11.2018 - 28.02.20191000.1 %364.43
4257.7321.12.2018 - 28.02.2019700.1 %298.04
4684.0121.01.2019 - 28.02.2019390.1 %182.68
1208.1521.02.2019 - 28.02.201980.1 %9.67
За перерахунком суду загальний розмір пені становить 5 529,50 грн. та підлягає задоволенню.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2 281,03 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок трьох процентів річних:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
1717.8221.03.2018 - 28.02.20193453 %48.71
4047.4121.04.2018 - 28.02.20193143 %104.46
2755.6921.05.2018 - 28.02.20192843 %64.32
3038.2421.06.2018 - 28.02.20192533 %63.18
4139.1521.07.2018 - 28.02.20192233 %75.87
4114.8921.08.2018 - 28.02.20191923 %64.94
3456.6321.09.2018 - 28.02.20191613 %45.74
3510.0321.10.2018 - 28.02.20191313 %37.79
3644.2521.11.2018 - 28.02.20191003 %29.95
4257.7321.12.2018 - 28.02.2019703 %24.50
4684.0121.01.2019 - 28.02.2019393 %15.01
1208.1521.02.2019 - 28.02.201983 %0.79
За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 575,26 грн. та підлягає задоволенню.
В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 66,71 грн. відмовити.
Розрахунок індексу інфляції:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
21.03.2018 - 28.02.20191717.821.076130.891848.71
21.04.2018 - 28.02.20194074.411.068275.654350.06
21.05.2018 - 28.02.20192755.691.068186.432942.12
21.06.2018 - 28.02.20193038.241.068205.553243.79
21.07.2018 - 28.02.20194139.151.075311.184450.33
21.08.2018 - 28.02.20194114.891.075309.364424.25
21.09.2018 - 28.02.20193456.631.055190.573647.20
21.10.2018 - 28.02.20193510.031.037131.613641.64
21.11.2018 - 28.02.20193644.251.02384.443728.69
21.12.2018 - 28.02.20194257.731.01564.084321.81
21.01.2019 - 28.02.20194684.011.00523.424707.43
21.02.2019 - 28.02.20191208.151.0000.001208.15
За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 1 913,18 грн.
Оскільки позивач просить стягнути індекс інфляції в розмірі 1 866,83 грн. та у зв'язку з неможливістю виходом суду за межі позовних вимог, тому вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню в розмірі 1 866,83 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Амбер" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, будинок 49, приміщення 82, офіс 10, ідентифікаційний код 40889885) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Статус" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 45, ідентифікаційний номер 38482930) основний борг у розмірі 40 574 (сорок тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 26 коп., інфляційне збільшення в розмірі 1 866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 83 коп., пеню в розмірі 5 529 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 1 832 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) грн. 44 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий