ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2019Справа № 910/11234/19
За позовом Фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича
до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод",
за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи - підприємця Войтенко Володимира Володимировича, про стягнення 189056,10 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гукун Н.В.
Представники сторін:
від позивача - Дудко О.В. (адвокат);
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми доходу від безпідставно (ст. 1214 ЦК України) отриманих орендних платежів за договором №01/07 від 27.06.2018, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв'язку з неперерахуванням їх Відповідачем Позивачу у добровільному порядку, як власнику нерухомого майна, що здавалося в оренду.
Так, Позивач зазначає, що з метою використання у своїй підприємницькій діяльності придбав у Відповідача нежитлові будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в місті АДРЕСА_2 (далі - Будівля) на підставі Договору купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером № 2322.
23.08.2016 року державний реєстратор Скульська Тетяна Анатоліївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 31071341).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/2421/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Скульської Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31071341 від 23.08.2016 щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та про скасування запису, внесеного до Реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 залишено без змін.
19.12.2018 державний реєстратор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" Подоляка Іван Павлович повторно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 29550024).
Відтак, на твердження Позивача, з 19.12.2018 Будівля знаходиться у приватній власності Позивача, а Відповідач міг дізнатися про перебування у його власності Будівлі без достатньої на це правової підстави не пізніше, ніж 19.12.2018 після проголошення 18.12.2018 Шостим апеляційним адміністративним судом вступної та резолютивної частини постанови у справі № 826/2421/18.
Позивач зазначив, що здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495.
Позивач стверджує, що починаючи з 19.12.2018 мав право на свій розсуд розпорядитися належною йому на праві приватної власності Будівлею та здійснюючи свою господарську діяльність надаючи її в оренду третім особам.
Як стало відомо Позивачу, між Третьою особою та Відповідачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №01/07 від 27.06.2018 (з урахуванням додаткової угоди від 31.01.2019 до договору, двох актів приймання-передачі нерухомого майна в оренду, і також акта передачі у користування поштової скриньки, далі разом - Договір оренди), згідно умов якого Відповідач передав у тимчасове платне користування Третій особі об'єкт нежитлового фонду (далі - Приміщення) у Будівлі.
Відповідно до умов п. 7.1. Договору оренди даний договір діє до 31.12. 2019.
Позивач звертався до Третьої особи з двома листами, від 27.05.2019 та від 30.07.2019, де повідомляв Третю особу, що Приміщення, яке орендує Третя особа, з 19.12.2018 перебуває у його приватній власності та просив про надання доказів здійснення оплати за користування приміщенням на підставі Договору оренди.
Враховуючи надані Третьою особою докази (копії рахунків на підставі яких Третя особа здійснювала оплату Відповідачу за користування орендованим приміщенням за період 01.01.2019 - 31.05.2019; дублікати квитанцій та платіжні доручення про здійснення Третьою особою оплати на користь Відповідача за користування орендованим приміщенням за період 01.01.2019 - 31.05.2019; копії актів наданих послуг, які підтверджують надання Відповідачем послуг оренди приміщення Третій особі у період 01.01.2019 - 31.05.2019) Позивач стверджує, що загальна сума безпідставно отриманого Відповідачем доходу від надання Третій особі в оренду належного Позивачу приміщення становить 189056,10 грн.
Відповідач вимоги позову відхиляє повністю та у позові просить відмовити.
Відповідач вважає, що Позивач повинен був письмово повідомити орендаря - Третю особу, про заміну сторони у зобов'язанні з 19.12.2018, і відсутність такого повідомлення свідчить про безпідставність позовних вимог, зокрема, і оскільки Позивач здійснив відповідне повідомлення лише 02.08.2019 (дата отримання Третьою особою відповідного листа).
Відповідач вказує, що 16.05.2019 на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 у справі № 640/5124/19 реєстраторами було скасовано записи про право власності Відповідача у Будівлі, у тому числі, про право власності на Приміщення, але рішення ще не набрало законної сили, оскільки було оскаржено до апеляції, тому Відповідач вважає безпідставними твердження Позивача про обізнаність Відповідача з обставиною «володіння майном без достатньої правової підстави».
Відповідач також вказує, що у період 28.12.2018 - 16.05.2019 Приміщення перебували у власності Відповідача, що підтверджується відповідним витягом з ЄДР речових прав на нерухоме майно.
Відповідач звернув увагу, що з орендних платежів Третьої особи сплачувався ПДВ, тоді як Позивач, як ФОП, зареєструвався як платник податків лише 01.07.2019, тому на думку Відповідача, Позивач безпідставно вимагає стягнення доходів від безпідставно набутого майна з урахуванням ПДВ, обов'язок відносно сплати якого вже виконано Відповідачем у повному обсязі.
Відповідач також стверджує, що наявність у Позивача статусу ФОПа не свідчить про те, що останній виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з надання в оренду спірних будівель і споруд, тим більше, починаючи з 19.12.2018, тому на думку Відповідача, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідач при цьому вказує, що і договір про набуття приміщень у власність укладався саме фізичною особою та не мав формулювання «з метою використання у підприємницькій діяльності», і Позивач не підтвердив обставину використання приміщень як ФОП.
Відповідач наголошує на відсутність доказів, що сплачені його орендарем кошти є безпідставно набутими Відповідачем, а посилання Позивача на постанову апеляційного суду у справі №826/2421/18 Відповідач вважає не обґрунтованими та незрозумілим.
Щодо того, що даний позов належить до цивільної юрисдикції, а не до господарської, Відповідач також звертає увагу і на ту обставину, що у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувають дві справи №758/8009/17 та №758/4241/19 за позовом Позивача, саме як фізичної особи.
Позивач доводи Відповідача відхиляє, так як предметом даного спору є відшкодування доходів, які отримав Відповідач від безпідставно набутого майна Позивача, тому спірні правовідносини регулюються приписами статті 1214 ЦК України, яка не встановлює обов'язку для власника майна, тобто особи, майно якої безпідставно перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні іншої особи, що отримувала дохід від його використання, направляти цій особі або будь-якій іншій особі письмові повідомлення будь-якого змісту.
Позивач не заперечує, що отримав статус платника ПДВ у липні 2019 року, але, на його думку, цей факт не впливає на право Позивача вимагати у Відповідача відшкодування доходів від безпідставно набутого майна з урахуванням суми цього податку, оскільки у Позивача, як платника ПДВ, виникає обов'язок сплатити до бюджету розміру цього податку відповідно до вимог п. 2 п. 180.1 ст. 180 ПК України, а Відповідач в подальшому має право здійснити корегування своїх податкових зобов'язань із ПДВ керуючись п. 15 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 569.
Позивач вважає безпідставними твердження Відповідача про розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства, оскільки Позивач має законне право придбати Будівлю, як фізична особа, що було здійснено на підставі договору купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, та в подальшому використовувати належне йому майно у своїй господарській діяльності. Позивач стверджує, що станом на момент його звернення з даним позовом до суду його право власності на Будівлю є зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та підстави для скасування цього запису відсутні.
Щодо на звернення Позивача саме до господарського суду, то Позивач вважає, що нерухоме майно (Будівля) належить до будівель промисловості, які таким чином можуть бути використані виключено у господарській діяльності, а не для особистих цілей (проживання, відпочинку тощо).
На переконання Позивача, ним обгрунтовано обставини, необхідні для вирішення даного спору, а саме: надано докази перебування у власності позивача Будівлі (Договір купівлі-продажу будівель від 19.10.2009; Інформація з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, сформована 23.05.2019, номер інформаційної довідки № 167687875) та надано докази обізнаності Відповідача у тому, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави (копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/2421/18 від 18.12.2018).
У подальшому, на підтвердження того, що Позивач з 19.12.2018 був власником Будівлі та станом на час розгляду справи продовжує бути її власником, Позивачем подана Інформація з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно.
Щодо справи №640/5124/19, то на думку Позивача її розгляд не впливає на визначення особи, яка є власником нерухомого майна, і також, зауважує, що Відповідач не підтверджує документально (не надає відповідних документі), яким чином він набув право власності на нерухоме майно Позивача.
Заперечення Відповідача щодо права Позивача на отримання спірної суми коштів, оскільки договір оренди був та є діючим, Позивач відхиляє, оскільки дія договору не унеможливлює застосування ст. 1214 ЦК України, на підставі якої Позивач звернувся до суду.
Третя особа пояснень по суті спору не подала, у засідання особисто не з'явилася та представників не направила.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Згідно із частинами 1 та 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як убачається з матеріалів справи, з позовом у даній справі звернувся Позивач, фізична особа - підприємець Арутюнов Рубен Оганесович, з вимогами до Відповідача, Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод", про стягнення грошових коштів у розмірі 189056,10 грн., отриманих як дохід від безпідставно набутого майна, яке, на твердження Позивача, перебувало у його власності.
Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 320 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять, зокрема, відомості про право власності (довірчої власності) та суб'єкта (суб'єктів) цього права.
Згідно ч. 1 ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Таким чином, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться відомості про право власності фізичної особи без зазначення статусу підприємця.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
На обґрунтування звернення з даним позовом до господарського суду Позивач зазначив, зокрема, що він здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495. Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) позивач, як фізична особа-підприємець, здійснює свою економічну діяльність згідно КВЕД 16.23 - Виробництво інших будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 - Виробництво дерев'яної тари; 25.62 - Механічне оброблення металевих виробів; 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), тощо. Такі обставини підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи.
Також, враховуючи статус майна (належить до будівель промисловості), суд погоджується з доводами Позивача, що таке майно може бути використане ним виключено у господарській діяльності, а не для особистих цілей (проживання, відпочинку тощо).
Виходячи з викладеного суд вважає, що за своїм суб'єктним складом спір у даній справі підпадає під дію статті 4 ГПК України, його предмет охоплюється статтею 20 ГПК України; а право (інтерес) Позивача підлягають судовому захисту у господарському суді.
Отже, спір у даній справі відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому доводи Відповідача, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, судом відхиляються як безпідставні.
Предметом спору у даній справі є відшкодування доходів від володіння, користування та розпорядження майном (Приміщенням), що належить на праві власності Позивачу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з частиною 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Відповідно до частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, тобто обов'язок зі сплати орендної плати закон покладає на орендаря, а право на отримання орендної плати закон надає орендодавцю.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (статті 761 ЦК України).
Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1, 2 ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом доказування у даній справі є: обставини перебування майна у власності позивача; обставини володіння, користування та розпорядження відповідачем майном, яке на праві власності належить позивачу; обставини обізнаності відповідача про те, що він володіє майном без достатньої правової підстави; обставини отримання відповідачем доходу від належного позивачу на праві власності майна.
На підтвердження перебування Будівлі, починаючи з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи, у власності Позивача останній надав такі докази:
- належним чином засвідчену копію Договору купівлі-продажу будівель від 19.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером № 2322;
- Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (далі - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) від 23.05.2019 (номер інформаційної довідки № 167687875), від 18.11.2019 (номер інформаційної довідки № 189125601), від 25.11.2019 (номер інформаційної довідки № 190020384), від 09.12.2019 (номер інформаційної довідки № 192075318).
На підтвердження обізнаності Відповідача, який міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018, про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави Позивач послався на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/2421/18 від 18.12.2018 (копія також у справі, зміст оригіналу судом перевірено у ЄДРСР).
На підтвердження отриманого Відповідачем доходу від володіння, користування та розпорядження майном, що належить Позивачу на праві власності, останній надав такі докази:
- належним чином засвідчену копію Договору оренди нежитлового приміщення №01/07 від 27.06.2018 з додатками та додатковою угодою від 31.01.2019;
- належним чином засвідчені копії рахунків, на підставі яких Третя особа здійснювала оплату Відповідачу за користування орендованим приміщенням за період 01.01.2019 - 31.05.2019, а саме: № 1079 від 21.11.2018 (допущена технічна помилка - невірно вказаний рік, за який повинна бути здійснена оплата), № 25 від 28.01.2019, № 90 від 21.02.2019, № 144 від 21.03.2019 та № 202 від 19.04.2019;
- належним чином засвідчені копії дублікатів квитанцій та платіжних доручень, проведених банком, що підтверджують здійснення Третьою особою оплати на користь Відповідача за користування орендованим приміщенням за період 01.01.2019 - 31.05.2019, №5710.1 від 23.11.2018, № 2819.1 від 23.11.2018, № 9463.1 від 23.11.2018 9 (допущена технічна помилка - невірно вказаний рік, за який була здійснена оплата), №286 від 08.02.2019, №291 від 05.03.2019, №294 від 03.04.2019, №296 від 16.04.2019, № 299 від 07.05.2019;
- належним чином засвідчені копії актів наданих послуг, які підтверджують надання Відповідачем послуг оренди приміщення Третій особі у період 01.01.2019 - 31.05.2019, а саме: №19000004 від 31.01.2019, №19000073 від 28.02.2019, №19000324 від 31.03.2019, №19000397 від 30.04.2019 та №19000524 від 31.05.2019.
Відхиляючи заперечення Відповідача проти позову, що з 28.12.2018 по 16.05.2019 Будівля перебувала у його власності, суд зазначає наступне.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що Будівля перебуває у власності Позивача на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2009 між Відповідачем (ВАТ "Експериментальний механічний завод", яке в подальшому змінило назву типу акціонерного товариства на ПАТ) та Позивачем, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрований в реєстрі за номером №2322.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в місті АДРЕСА_2, що іменувалася і надалі іменуватиметься судом у рішенні як «Будівля».
23.08.2016 державний реєстратор Скульська Тетяна Анатоліївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису: 16050555, індексний номер рішення: 31071341).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/2421/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Скульської Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31071341 від 23.08.2016 року нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та про скасування запису, внесеного до Реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 залишено без змін.
19.12.2018 державний реєстратор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" Подоляка Іван Павлович повторно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 29550024).
Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 826/2421/18 залишені без змін.
Наявною у матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2019 (номер інформаційної довідки № 167687875), від 18.11.2019 (номер інформаційної довідки № 189125601), від 25.11.2019 (номер інформаційної довідки № 190020384) та від 09.12.2019 (номер інформаційної довідки № 192075318) підтверджується, що починаючи з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 806528980000, Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 8016.1, Опис: будівля дільниці товарів широкого вжитку, гараж (літера "З") площею 1611,50 кв.м., адміністративний корпус (літера "А") площею 2549,60 кв.м., склад матеріалів і лісу (літера "М") площею 563,90 кв.м., склад електромеханічного відділення (літера "І") площею 332,00 кв.м., будівля відділення для зарядки електротранспорту (літера "И") площею 33,30 кв.м., склад "модуль" (літера "П") площею 79,60 кв.м., контрольно-пропускний пункт (літера "Й") площею 48,00 кв.м., будівля компресорної (літера "О") площею 131,10 кв.м., склад будівельних матеріалів (літера "Л") площею 390,20 кв.м., трансформаторний кіоск (літера "Е") площею 164,70 кв.м., трансформаторна підстанція (літери "У", "Ф") площею 30,60 кв.м., будівля цеху номер 8 (літера "Т") площею 1038,60 кв.м., будівля складу матеріалів цеху номер 8 (літера "К") площею 1043,00 кв.м. (літ. "Н" склад готової продукції площею 572,80 кв.м. знесений відповідно до довідки від 18.11.2015 року №15047 (И-2015) виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності)., адреса: АДРЕСА_2), належить на праві приватної власності Арутюнову Рубену Оганесовичу (номер запису про право власності: 29550024).
В якості підстави виникнення такого права власності вказано: "акт приймання-передачі нерухомого майна, до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень, серія та номер: б/н, виданий 29.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович; договір купівлі-продажу, серія та номер: 2322, виданий 19.10.2009, видавник: Пестич Л.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, серія та номер: б/н, виданий 27.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович; Довідка про повну сплату, серія та номер: 45/01, виданий 28.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"".
Вказана інформація є актуальною станом на час розгляду справи.
З відкритих відомостей, що розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16 було відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" та Арутюнова Рубена Оганесовича про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 910/18467/16 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16в редакції даної постанови, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16 залишено без змін.
Отже, Договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009, який визначено підставою для реєстрації права власності позивача на Будівлю є дійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Водночас, Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження його доводів про те, що у період з 28.12.2018 по 16.05.2019 Будівля перебувала у власності Відповідача.
При цьому суд вважає безпідставним посилання Відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 640/5124/19, оскільки така постанова не є рішенням суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а тому відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є підставою для реєстрації права власності відповідача на Будівлю.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідачем не надано суду документів, на підставі яких згідно вимог ст. 328 ЦК України набувається право власності та на підставі яких згідно ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Водночас, Позивачем надано суду відповідні докази, а наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна підтверджує, що Позивач з 19.12.2018 був власником Будівлі та станом на час розгляду справи продовжує бути її власником.
Таким чином, судом визнаються встановленими обставини, які є предметом доказування у даній справі, а саме: обставини перебування Будівлі, в тому числі, Приміщення в її складі, в період з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи у власності Позивача; обставини володіння, користування та розпорядження Відповідачем майном, яке на праві власності належить Позивачу; обставини обізнаності Відповідача (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави, з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем.
Судом також встановлено, що згідно з умовами Договору оренди №01/07 від 27.06.2018, який було укладено між Відповідачем та Третьою особою (далі - Договір оренди), Відповідач, як орендодавець, передав, а Третя особа, як орендар, прийняла у тимчасове платне користування (оренду) майно, визначене у Договорі (описане вище Приміщення у Будівлі) за плату та на обумовлений строк для використання його у господарській діяльності орендаря (розділ 1 Договору).
Майно вважається переданим в оренду або повернутим з оренди після підписання сторонами відповідного акта, та у матеріалах справи наявні відповідні акти від 27.06.2018 (передача в оренду) і від 31.01.2019 (зміна розміру орендних площ).
Розмір щомісячної орендної плати за користування майном сторонами визначено у розділі 3 Договору (з урахуванням зміни додатковою угодою від 31.01.2019), і у розділі 7 Договору сторонами було погоджено, що Договір діє до 31.12.2019.
Статтею 764 ЦК України встановлено, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наявні в матеріалах справи акти надання послуг (описані вище у рішенні), підписані уповноваженими особами та скріплені печатками Відповідача та Третьої особи, підтверджують надання Відповідачем Третій особі послуг оренди Приміщення у спірний період.
Також, на підставі виставлених у межах Договору оренди рахунків (копії наявні у справі, перелік наведено вище) Третя особа сплатила Відповідачу по Договору оренди суму коштів за спірний період у розмірі 189056,10 грн., що підтверджується копіями дублікатів квитанцій та платіжних доручень, що також залучені до справи та описані вище у рішенні суду.
Таким чином, судом визнаються встановленими обставини, які є предметом доказування у даній справі, щодо отримання Відповідачем доходу від передачі в оренду майна (Приміщення), що належить Позивачу на праві приватної власності, на загальну суму 189056 грн. 10 коп. за період 01.01.2019 - 31.05.2019, з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих Позивачем.
Як вище встановлено судом, Будівля, в тому числі Приміщення у її складі, в спірний період 01.01.2019 - 31.05.2019 перебувала у власності Позивача, а Відповідач був обізнаним (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави.
Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Тобто обов'язок зі сплати орендної плати закон покладає на орендаря, а право на отримання орендної плати закон надає орендодавцю.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (статті 761 ЦК України).
Враховуючи наведені норми, саме Позивач, як власник майна, має право на отримання орендної плати за користування його майном Третьою особою.
Посилання Відповідача на те, що Позивач повинен був письмово повідомити орендаря (Третю особу) про заміну сторони у зобов'язанні починаючи з 19.12.2018, тоді як відсутність такого повідомлення свідчить про безпідставність позовних вимог, судом відхиляються, оскільки предметом спору у даній справі є відшкодування доходу, отриманого Відповідачем від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності Позивачу, а спірні правовідносини регулюються приписами статті 1214 Цивільного кодексу України, яка таких дій від Позивача не вимагає.
Також судом відхиляються заперечення Відповідача щодо права Позивача претендувати на отримання спірної суми коштів, оскільки договір оренди був та є діючим, та суд зазначає, що дія договору оренди не є перешкодою для застосування ст. 1214 ЦК України до спірних правовідносин.
Доводи Відповідача про те, що Позивач безпідставно вимагає стягнення доходу, отриманого Відповідачем від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності Позивачу, з урахуванням ПДВ, тоді як обов'язок відносно сплати ПДВ вже виконано Відповідачем у повному обсязі, до того ж, як зазначив Відповідач, Позивач, як ФОП, зареєструвався як платник податків лише 01.07.2019, судом відхиляються, оскільки вони стосуються податкових правовідносин сторін, які не є предметом спору та доведення у даній справі, тоді як предметом спору у даній справі є правовідносин цивільного характеру щодо отриманого Відповідачем доходу від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності Позивачу.
Підсумовуючи все наведене вище та здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на підставі ч. 1 ст. 1214 ЦК України грошових коштів у сумі 189056 грн. 10 коп., отриманих Відповідачем як дохід від передачі в оренду майна, що належить Позивачу на праві власності, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, витрати Позивача на оплату судового збору в сумі 2835 грн. 87 коп. судового збору покладаються на Відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведене, інші судові витрати Позивача разом у сумі 181 грн. пов'язані з розглядом справи (на оплату поштових послуг та на оплату отримання довідок з державних реєстрів) покладаються на Відповідача.
Тобто, з огляду на задоволення позову повністю та виходячи з приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати Позивача покладається судом на Відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69; ідентифікаційний код 00110734) на користь Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 189056 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятдесят шість) грн. 10 коп. грошових коштів отриманих, як дохід від безпідставно набутого майна, а також 2835 (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 87 коп. судового збору та 181 (сто вісімдесят одну) грн. витрат пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовлення її до розгляду.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.12.2019
Суддя Р.Б. Сташків