ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2019Справа № 910/15296/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши
позовну заяву Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління
по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького
району" міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ"
про стягнення 21 072, 70 грн.,
Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮНЕТ» про стягнення заборгованості у розмірі 21 072, 70 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором № 15 про надання послуг машинами та механізмами від 16.08.2018 в частині сплати грошових коштів за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15296/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
До Господарського суду міста Києва 22.11.2019 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог, у зв'язку з тим, що закінчився строк для нарахування штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
Сторонами у справі 16.08.2018 було укладено договір № 15 про надання послуг машинами та механізмами, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу для використання техніку, а відповідач - прийняти і оплатити надані послуги.
Позивач стверджує, що у серпні та жовтні 2018 року ним було надано послуги загальною вартістю 14 820, 97 грн. відповідно до договору № 15 від 16.08.2018.
В якості доказу цього твердження позивачем надано підписані представниками сторін у справі акти здачі-приймання виконаних робіт № 163 від 31.08.2018 на суму 2 404, 21 грн. та № 233 від 31.10.2018 на суму 12 416, 76 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 15 від 16.08.2018 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.
Пунктом 5.1. договору № 15 від 16.08.2018 передбачено, що оплата послуг наданих позивачем провадиться на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом п'яти банківських днів після його отримання.
Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням частини першої статті 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Позивач стверджує, що відповідач не оплатив надані послуги у п'ятиденний строк відповідно до умов пункту 5.1. договору № 15 від 16.08.2018.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 1952 від 02.08.2019 про погашення боргу за надані послуги.
На час ухвалення рішення у справі відповідачем не надано доказів виконання свого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу у розмірі 14 820, 97 грн. є правомірною.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5077, 71 грн. за період прострочення грошового зобов'язання з 08.11.2018 по 31.10.2019.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 договору № 15 від 16.08.2018 передбачено, що у разі затримки платежу за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день затримки.
Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем перевищено строк нарахування пені, передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Заявлений позивачем період часу нарахування пені з 08.11.2018 по 31.10.2019 знаходиться поза межами шестимісячного строку, встановленого статтею 232 Господарського кодексу України.
Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання.
Правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 2640, 97 грн. пені за період з 08.11.2018 по 08.05.2019, оскільки договором № 15 від 16.08.2018 не встановлено інший строк нарахування пені ніж передбачений приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 435, 00 грн., інфляційних втрат у розмірі 739, 02 грн. нарахованих за період прострочення грошового зобов'язання з 08.11.2018 по 31.10.2019.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та визнано його арифметично вірним, тому до стягнення підлягає 435, 00 грн. - 3 % річних та 739, 02 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 08.11.2018 - 31.10.2019.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 231, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮНЕТ" (04116, місто Київ, провулок Тбіліський, будинок 1, ідентифікаційний код 31956217) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва (02121, місто Київ, вулиця Дніпродзержинська, будинок 130, ідентифікаційний код 31722818) 14 820 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 97 коп. - основного боргу, 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 00 коп. - 3 % річних, 739 (сімсот тридцять дев'ять) грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 2640 (дві тисячі шістсот сорок) грн. 97 коп. - пені та 2007 ( дві тисячі сім) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю.Кирилюк