ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2019Справа №910/10746/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 71 664,07 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Сєдих Л.О.
від відповідача:Березінський О.С.
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 623 889,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" вказує, що у Акціонерного товариства "Українська залізниця" наявна заборгованість з оплати поставленого позивачем згідно Договору поставки №СВРЗ-03-22-18-110/Ю від 17.09.2018 товару у розмірі 552 225,00 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 48 936,21 грн., 3% річних у розмірі 8 260,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 467,18 грн.
Також у змісті позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, з якого вбачається, що позивач станом на дату звернення із даним позовом поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 9 358,35 грн. та очікує понести витрати на правову допомогу у загальному розмірі 16 521,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2019 (суддя Алєєва І.В.) відкрито провадження у справі №910/10746/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 16.09.2019.
05.09.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказує, що відповідачем 08.08.2019 було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" заборгованість по оплаті товару у розмірі 552 225,00 грн. У зв'язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 48 936,21 грн., 3% річних у розмірі 8 260,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 467,18 грн. та повернути йому сплачений судовий збір в розмірі 7 437,35 грн.
11.09.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що позивачем невірно розраховано розмір інфляційних втрат у зв'язку з чим просить суд відмовити у їх стягненні. Також у своєму відзиві Акціонерним товариством "Українська залізниця" викладено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% з огляду на те, що відповідачем сплачено основний розмір заборгованості до подання даного позову, а позивачем не надано доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2019 відкладено підготовче засідання на 15.10.2019; продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив на 5 днів; встановлено відповідачу строк на подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
19.09.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач відхиляє доводи відповідача щодо невірного обрахунку інфляційних втрат, а також вказує про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 28.10.2019.
Підготовче засідання, призначене на 28.10.2019, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному.
Відповідно до ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України та п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку із лікарняним судді Алєєвої І.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №05-23/2827 від 18.11.2019 справу №910/10746/19 направлено на повторний автоматичний розподіл.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №910/10746/19 передано на розгляд судді Бойко Р.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2019 прийнято справу №910/10746/19 до провадження; заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про повернення надмірно сплаченого судового збору задоволено та повернуто Товариству з додатковою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" з Державного бюджету України 7 437,35 грн. судового збору; підготовче засідання призначено на 03.12.2019.
В підготовче засідання 03.12.2019 представники сторін з'явились.
Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2019, постановленою з урахуванням думки представників сторін, закрито підготовче провадження у справі, встановлено порядок дослідження доказів та призначено розгляд справи по суті у цьому ж засіданні.
В судовому засіданні 03.12.2019 представниками сторін було надано пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.
В судовому засіданні 03.12.2019 судом завершено розгляд справи №910/10746/19 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -
17.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (постачальник) був укладений договір поставки №СВРЗ-03-22-18-110/Ю (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені у Специфікації №1 (Додаток №1) до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов Договору.
Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору товаром є вісь РУ-1Ш напівоброблена у кількості 180 штук.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковій формі.
Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі (п. 4.2 Договору).
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє до: в частині поставок - до 31.12.2018, в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 12.1 Договору).
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 552 225,00 грн., що підтверджується доданою до позовної заяви видатковою накладною №92339487 від 30.12.2018, яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін.
Натомість відповідачем було виконано своє зобов'язання з оплати поставленого товару із простроченням, а саме 08.08.2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" кошти у розмірі 552 225,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2063174.
Спір у справі виник (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 48 936,21 грн., 3% річних у розмірі 8 260,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 467,18 грн., нараховані за період з 17.01.2019 по 17.07.2019.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи (видатковою накладною №92339487) підтверджується факт поставки 30.12.2018 позивачем відповідачу товару згідно Договору вартістю 552 225,00 грн.
За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.
Таким чином, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору відповідач повинен був оплатити позивачу товар до 16.01.2019 включно (враховуючи постанови Кабінету Міністрів України №1-р від 11.01.2018 та №7-р від 10.01.2019).
Натомість, як вбачається на наявного в матеріалах справи платіжного доручення №2063174 від 08.08.2019 відповідачем було оплачено позивачу поставлений згідно Договору товар лише 08.08.2019.
Отже, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого на підставі Договору товару.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем за переданий позивачем на підставі Договору товар. Відповідачем факт прострочення виконання зобов'язання не спростовано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача пеню у розмірі 48 936,21 грн., 3% річних у розмірі 8 260,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14 467,18 грн., нарахованих за період з 17.01.2019 по 17.07.2019.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від суми заборгованості, за кожен день прострочки), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 48 936,21 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 8 260,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 067,02 грн.
В іншій частині інфляційні втрати у розмірі 3 400,16 грн. (14467,18 грн. - 11 067,02 грн.) обраховані невірно, оскільки позивачем не враховано дефляцію, яка мала місце у липні 2019 року, а тому в цій частині вимога про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
В свою чергу, суд відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані щодо того, що невірність здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про їх стягнення в цілому.
Розглянувши викладену у відзиві заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 50%, в обґрунтування якої відповідач посилається незначний строк прострочення оплати товару, оплату такої заборгованості відповідачем до подання даного позову, а також відсутність завданих позивачу збитків від прострочення платежів, cуд зазначає наступне.
В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, суд, оцінивши обставини даної справи та мотивування поданої відповідачем заяви, не вбачає правових підставі для її задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50% від встановленої судом суми, що підлягає стягненню з відповідача, зокрема, у зв'язку з тим, що суд не вважає прострочення оплати товару понад 6 місяців незначним простроченням відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" пені у розмірі 48 936,21 грн., 3% річних у розмірі 8 260,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11 067,02 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 130, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15А; ідентифікаційний код 32036829) пеню у розмірі 48 936 (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 8 260 (вісім тисяч двісті шістдесят) грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 067 (одинадцять тисяч шістдесят шість) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1 830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 58 грн. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 12.12.2019.
Суддя Р.В.Бойко