ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.12.2019Справа №910/14023/19
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс Бутц"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм"
про стягнення 209 000,00 грн.,
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Блісс Бутц" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм" про стягнення 209 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання з внесення орендних платежів за користування протягом липня-серпня 2019 року орендованими згідно Договору №17/к суборенди нежитлових приміщень від 01.07.2019 приміщеннями, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 190 000,00 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 19 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2019 відкрито провадження у справі №910/14023/19; вирішено здійснювати її розгляд з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки для надання заяв по суті спору.
07.11.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм" надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнає позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості з орендної плати за Договором в розмірі 190 000,00 грн. та заперечує щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки вважає, що його вина у простроченні виконання обов'язку зі сплати суборендної плати відсутня.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а тому суд вважає за можливе розглянути справу №910/14023/19 по суті за наявними в ній документами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Блісс Бутц" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велкорм" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень №17/к (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендар зобов'язується передати, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування (суборенду) приміщення, визначене у Договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Приміщення, яке передається в суборенду за Договором, знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, та має загальну площу 475,7 кв.м. (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.3. Договору приміщення перебуває у користуванні орендаря на підставі Договору оренди №153-к від 01.04.2019, з яким суборендар ознайомлений до підписання цього Договору.
Пунктами 2.1. - 2.3. Договору сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за користування приміщенням становить 95 000,00 грн. без ПДВ. Суборендна плата за перший місяць суборенди вноситься не пізніше 01.09.2019. Місячна суборендна плата вноситься до 15-го числа місяця за кожен попередній місяць користування приміщенням. В разі якщо 15-е число місяця припадає на вихідний день, орендна плата вноситься наступного робочого дня місяця. До суборендної плати входить та окремо не сплачується вартість комунальних послуг, що споживаються суборендарем.
Передача орендарем та прийняття суборендарем приміщення в оренду здійснюється за актом приймання-передачі приміщення. Суборендар повертає приміщення в аналогічному порядку, встановленому для передачі приміщення суборендарю за цим Договором. Обов'язок по складанню Акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні Договору (п. 5.1., 5.2. Договору).
Згідно з п. 6.4. Договору у разі якщо суборендар затримав внесення щомісячної суборендної плати більш ніж на 10 календарних днів він зобов'язаний сплатити орендарю штраф в розмірі 10% від розміру суборендної плати за відповідний місяць.
Пунктом 7.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту передачі приміщення орендарем суборендарю та діє протягом 1 року, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього Договору.
На підставі Договору позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення для розміщення складу з вбудованими побутовими приміщеннями, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, загальною площею 475,7 кв.м., що підтверджується Актом приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору суборенди нежитлового приміщення №17/к від 01.07.2019.
17.09.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №12, в якій вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм" негайно, але не пізніше 30.09.2019, належним чином виконати зобов'язання за Договором та перерахувати на вказаний у претензії рахунок заборгованість в розмірі 209 000,00 грн.
20.09.2019 відповідач повідомив позивача про те, що ним буде виконано зобов'язання та перераховано на рахунок позивача заборгованість у розмірі 190 000,00 грн. та штраф у розмірі 19 000,00 грн. Крім того, відповідач запропонував розірвати Договір №17/к суборенди нежитлових приміщень від 01.07.2019 за згодою сторін з 30.09.2019.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором по оплаті орендних платежів, нарахованих за період липень-серпень 2019 року у розмірі 190 000,00 грн., а також, штрафу нарахованого за прострочення виконання взятих відповідачем на себе зобов'язань за Договором у розмірі 19 000,00 грн.
Спірний правочин є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2019 підтверджується факт передачі ТОВ "Блісс Бутц" та прийняття ТОВ "Велкорм" в суборенду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, та має загальну площу 475,7 кв.м., за Договором суборенди нежитлового приміщення №17/к від 01.07.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 2.1. - 2.3. Договору сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за користування приміщенням становить 95 000,00 грн. без ПДВ. Суборендна плата за перший місяць суборенди вноситься не пізніше 01.09.2019. Місячна суборендна плата вноситься до 15-го числа місяця за кожен попередній місяць користування приміщенням. В разі якщо 15-е число місяця припадає на вихідний день, орендна плата вноситься наступного робочого дня місяця. До суборендної плати входить та оремо не сплачується вартість комунальних послуг, що споживаються суборендарем.
Позивач вказує на те, що відповідачем було порушено зобов'язання за Договором з внесення суборендних платежів протягом липня-серпні 2019 року. Вказані обставини відповідачем визнані у поданому ним відзиві на позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що заяву про визнання позову в частині стягнення з нього суборендної плати в розмірі 190 000,00 грн., викладену відповідачем у відзиві на позов, підписано директором ТОВ "Велкорм" Камєнєвим О.С., а визнання відповідачем позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд прийняв визнання позову відповідачем.
Оскільки у суду відсутні підстави вважати недостовірними обставини, які визнаються учасниками справи, то судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань по оплаті суборендних платежів за Договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс Бутц" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм" суборендної плати у розмірі 209 000,00 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку з внесення орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 6.4. Договору у разі якщо суборендар затримав внесення щомісячної суборендної плати більш ніж на 10 календарних днів він зобов'язаний сплатити орендарю штраф в розмірі 10% від розміру суборендної плати за відповідний місяць.
Здійснивши перерахунок нарахованого позивачем штрафу, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 19 000,00 грн. за прострочення внесення суборендної плати є правомірними.
Водночас, суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності у його діях вини у простроченні зобов'язання з внесення орендних платежів, у зв'язку з тим, що у вересні 2019 року фінансовий стан відповідача різко погіршився в результаті не укладенням зовнішньоекономічного контракту, з наступних підстав.
В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, закон відносить на розсуд суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, а не питання звільнення боржника від її сплати в цілому.
При цьому, вирішуючи питання зменшення неустойки суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, суд, оцінивши в т.ч. з огляду на викладені критерій обставини даної справі та, враховуючи, що господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) на власний ризик, не вбачає правових підставі для зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем у відповіді на претензію від 20.09.2019 було визнано наявність підстав стягнення у нього штрафу та повідомлено позивача, що у строк до 30.09.2019 ним буде перерахований на рахунок останнього, зокрема, штраф у розмірі 19 000,00 грн.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс Бутц" про стягнення 19 000,00 грн. за прострочення внесення суборендної плати в повному обсязі.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Таким тином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс Бутц" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм" про стягнення заборгованіості з орендної плати у розмірі 190 000,00 грн. та штрафу у розмірі 19 000,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що відзив в якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості зі сплати суборендної плати в розмірі 190 000,00 грн. поданий у визначений судом строк та до початку розгляду справи по суті, суд вирішив повернути позивачу з Держаного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за подання позову у даній частині позовних вимог, а саме - судовий збір у розмірі 1 425,00 грн.
В іншій частині судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс Бутц" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, офіс 2; ідентифікаційний код 38937976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блісс Бутц" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 21, поверх № 6; ідентифікаційний код 38443708) заборгованість у розмірі 190 000 (сто дев'яносто тисяч) 00 коп., штраф у розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 710 (одна тисяча сімсот десять) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Блісс Бутц" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 21, поверх №6; ідентифікаційний код 38443708) з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 1 425 (одна тисяча чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп., сплаченого за квитанцією №16129 від 07.10.2019. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Суддя Р.В. Бойко