ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2019Справа № 910/14189/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМРЕАКТИВ"
до Приватного акціонерного товариства "ІНІЦІАТОР+"
про стягнення 4 929 187,96 грн
за участю представників:
від позивача: Мороз Ю.А.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМРЕАКТИВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ІНІЦІАТОР+" про стягнення 4 929 187,96 грн, з яких: заборгованість у розмірі 3 068 500,00 грн, пеня у сумі 1 860 687,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №Б-10-261/1 купівлі-продажу векселів від 17.05.2010.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.10.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/14189/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 06.11.2019.
24.10.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що умови договору не виконані Приватним акціонерним товариством "ІНІЦІАТОР+" у зв'язку з скрутним матеріальним становищем підприємства.
04.11.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 06.11.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/14189/19 до судового розгляду по суті на 04.12.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
Представник відповідача у судове засідання 04.12.2019 не з'явився. Про розгляд справ відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103052102557. Відповідач реалізував свої процесуальні права шляхом подання відзиву на позов. Також, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 04.12.2019 представник позивача надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні 04.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
17.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМРЕАКТИВ" як продавцем та Приватним акціонерним товариством "ІНІЦІАТОР+" як покупцем укладений договір купівлі-продажу векселів №Б-10-261/1, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець придбає простий вексель, випущений та існуючий в документарній формі (далі - вексель, товар) з наступними характеристиками: № вексельного бланку АА1165963, векселедавець ТОВ "Газотурбінні технології" ЄДРПОУ 32312612, дата складання векселя 21.01.2011 року, номінальна вартість векселя 4 600 000,00 грн., вартість векселя 3 068 500,00 грн.
Відповідно до умов п. 2.3 договору покупець зобов'язаний сплатити договірну вартість векселя продавцю на поточний рахунок продавця, вказаний в п. 8, не пізніше 31.12.2011 року з наступним призначенням платежу: "За простий вексель з іменним індосаментом згідно договору №Б-10-261/1 від 17 травня 2010 року, без ПДВ".
На виконання умов договору, відповідно до акту прийому-передачі векселів від 17.05.2010 позивач передав, а відповідач прийняв простий вексель.
20.07.2011 між сторонами укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу векселів №Б-10-261/1 від 17.05.2010, відповідно до умов якої змінений термін розрахунку, а саме покупець повинен сплатити договірну вартість векселя не пізніше 31.12.2014.
30.12.2014 між сторонами укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу векселів №Б-10-261/1 від 17.05.2010, відповідно до умов якої змінений термін розрахунку, а саме сторони погодили, що покупець повинен сплатити договірну вартість векселя не пізніше 31.12.2017.
Відповідно до пп. 3.2 договору за прострочення виконання своїх зобов'язань, передбачених п.2.3 цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми прострочення, за кожний календарний день прострочення платежу.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач взятих на себе зобов'язань з оплати вартості векселя не виконав, у зв'язку із чим, позивачем заявлено у судовому порядку про стягнення з відповідача 3 068 500,00 грн заборгованості.
Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язань за договором №Б-10-261/1 купівлі-продажу векселів від 17.05.2010, позивачем заявлено до стягнення 1 860 687,96 грн. - пені.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі укладеного між сторонами договору №Б-10-261/1 купівлі-продажу векселів від 17.05.2010 у позивача виник обов'язок передати у власність відповідачу вексель іменний № АА1165963, номінальною вартістю 4 600 000,00 грн, а у відповідача прийняти даний вексель та оплатити його вартість.
Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вексель іменний № АА1165963, номінальною вартістю 4 600 000,00 грн, про що між сторонами підписано акт прийому-передачі веселів від 17.05.2010.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що договірна вартість продажу векселя становить 3068500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до п. 2.3 договору (у редакції додаткової угоди від 30.12.2014) сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату позивачу договірну вартість веселя до 31 грудня 2017 року.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №Б-10-261/1 купівлі-продажу векселів від 17.05.2010 у сумі 3068500,00 грн належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не заперечується.
Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором №Б-10-261/1 купівлі-продажу векселів від 17.05.2010 у сумі 3068500,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв'язку із чим задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 3068500,00 грн.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати векселя позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1860687,96 пені.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пп. 3.2 договору за прострочення виконання своїх зобов'язань, передбачених п.2.3 цього договору, відповідач сплачує на користь позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми прострочення, за кожний календарний день прострочення платежу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Зі змісту пункту 3.2. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.
За розрахунком позивача, нарахування пені здійснено за загальний період з 01.01.2018 по 01.10.2019, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому нарахування пені має здійснюватись за період з 03.01.2018 (перший робочий день після останнього дня строку) по 03.07.2018, що за розрахунком суду становить 504663,16 грн.
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача у частині стягнення пені суд задовольняє частково у сумі 504663,16 грн.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМРЕАКТИВ".
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІНІЦІАТОР+" (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 36-Б, ідентифікаційний код 24372433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМРЕАКТИВ" (02099, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЯЛТИНСЬКА, будинок 5Б, ідентифікаційний код 32344814) заборгованість у сумі 3068500,00 грн, пеню у сумі 504663,16 грн та судовий збір в розмірі 53597,44 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 16.12.2019.
Суддя О.В. Гулевець